Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/27235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/27235/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" про стягнення 66 869,19 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Скрипченко Д.М. дов. №б/н від 26.12.2014р. від відповідача -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" про стягнення заборгованості за Договором поставки №534-Д від 03.01.2014 у розмірі 66 869,19 грн., з яких 60 177,77 грн. - основного боргу, 6 001,95 грн. - пені, 690,19 грн. - 3% річних, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.01.2014 між сторонами укладено Договір поставки №534-Д, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність відповідача замовлений товар, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 60 177,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 порушено провадження у справі №910/27235/14 та призначено розгляд вказаної справи на 26.01.2015.

26.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/27235/14 від 09.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 розгляд справи №910/27235/14 відкладено на 09.02.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 09.02.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 26.01.2015 та 09.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/27235/14 від 09.12.2014 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/27235/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки №534-Д (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується систематично передавати (постачати) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві лікарські засоби та/або вироби медичного призначення (далі - Товар), у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (специфікаціями), що є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору загальна сума останнього визначається сумою вартості всіх окремих постачань в рамках цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Товар поставляється окремими партіями згідно заявок Покупця, в яких вказується номенклатура, кількість, узгоджена ціна Товару.

Сторони погодили, що датою постачання Товару є дата приймання Покупцем партії Товару. Перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття Покупцем партії Товару. Доказом прийняття партії Товару є накладна (специфікація) оформлена належним чином та підписана уповноваженими особами і завірена печатками Покупця та Постачальника (п. 4.4. Договору).

Приписами пункту 4.7. Договору встановлено, що Тоар поставляється Покупцю на умовах поставки DDP склад Покупця м. Донецьк, вул. Складська, 3 В, або інше місце, вказане Покупцем у заявці (в редакції Інкотермс-2010), з урахуванням умов цього Договору. По письмовому узгодженню сторін Товар або його частина може бути поставлена на умовах EXW склад Постачальника (в редакції Інкотермс-2010). При цьому умови Інкотермс застосовуються тільки в частині, яка може бути застосована для внутрідержавного обороту.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, зазначеними у накладних (специфікаціях), що є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Покупець оплачує кожну поставлену партію Товару в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. Покупець має право на попередню оплату Товару.

Сторони погодили, що за затримку оплати Товару більше строку, обумовленого в пункті 5.3. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (п. 8.1. Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 60 177,77 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковою накладною №РН00007723 від 27.06.2014 з урахуванням ПДВ на загальну суму 90 177,77 грн., яка підписана уповнаваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем 13.11.2014 направлено претензію №38 (вих. №25 від 12.11.2014) на адресу Відповідача з вимогою сплати заборгованості за поставлений Товар, яка буда отримана останнім 14.11.2014, що підтверджується накладною експрес доставки №3580710 (копія наявна у матеріалах справи).

Однак, як вказує Позивач, Відповідач здійснив лише частове погашення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого Товару виконав частково у розмірі 30 000,00 грн. (що підтверджується копією банківської виписки, згідно з якою Відповідачем 24.11.2014 було здійснено оплату у розмірі 30 000,00 грн.), у результаті чого наявна несплачена заборгованість у розмірі 60 177,77 грн.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 5.3. Договору Покупець оплачує кожну поставлену партію Товару в безготівковому порядку протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару. Покупець має право на попередню оплату Товару.

Таким чином, після спливу указаного п. 5.3. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за поставлений Товар суми заборгованості у розмірі 60 177,77 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 60 177,77 грн. за поставлений Товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару 6 001,95 грн. - пені, 690,19 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 8.1. Договору передбачено, що у разі затримки оплати Товару більше строку, обумовленого в пункті 5.3. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п.п. 5.3., 8.1. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною №РН00007734 від 27.06.2014 з 27.08.2014, а не з 26.08.2014, як вказує у своїх розрахунках Позивач.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з 27.08.2014, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (26.08.2014 по 01.12.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 6 001,95 грн. за період з 26.08.2014 по 01.12.2014 за видатковою накладною №РН00007734 від 27.06.2014, підлягають лише частковому задоволенню, а саме: за період з 27.08.2014 по 01.12.2014 і за розрахунком суду указана сума становить 5 971,00 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 30,95 грн. необхідно відмовити.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 690,19 грн. - 3% річних, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору задовольняються судом з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що законною та обгрунтованою є сума до стягнення у розмірі 701,69 грн., а не 690,19 грн., як вказує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання у матеріалах справи відсутнє, суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме стягувати понад указану Позивачем суму 3% річних у розмірі 690,19 грн.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення 3% річних у розмірі 690,19 грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" є законними та обгрунтованими в частині стягнення 5 971,00 грн. - пені, 690,19 грн. - 3% річних, були доведені Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на юридичні послуги адвоката у розмірі 500,00 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката, як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесення зазначених витрат Позивачем до матеріалів справи додано: Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4974, виданого на ім'я п. Віданової Олени Василівни; копію платіжного доручення №6854 від 01.12.2014, відповідно до якого ТОВ "Ніка Фарм" перераховано п. Відановій Олені Василівні 500,00 грн. за "юридичні послуги про надання правової допомоги"; Договір №1-р від 01.12.2014 про надання правової допомоги, відповідно п. 3.1 якого адвокат консультує клієнта, складає позовну заяву та формує пакет документів для подачі до Господарського суду міста Києва; надає юридичні консультації щодо роз'яснення чинного законодавства України; надає пояснення, що виникатимуть під час розгляду справи в судовому засіданні.

Відтак, враховуючи викладене та приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, що в сумі становить 500,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлений товар та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором поставки №534-Д від 03.01.2014 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 60 177,77 грн. - основного боргу, 5 971,00 грн. - пені, 690,19 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" (04108, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 20, офіс 3; код ЄДРПОУ 37135439) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4; код ЄДРПОУ 37509516) заборгованість у розмірі 66 838,96 грн., з яких 60 177,77 грн. - основного боргу, 5 971,00 грн. - пені, 690,19 грн. - 3% річних - за Договором поставки №534-Д від 03.01.2014.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІКОВІТ" (04108, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 20, офіс 3; код ЄДРПОУ 37135439) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ФАРМ" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4; код ЄДРПОУ 37509516) 1 826,15 грн. - судового збору та 500,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 17.02.2015.

Cуддя А.В.Яковенко