Рішення

від 16.02.2015 по справі 910/29156/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015№910/29156/14

За позовомЗаступника прокурора міста Києва до Київської міської ради третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ "Петровський" третя особа-2Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання незаконним і скасування рішення

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Винник О.О. - представник за дов.;

від відповідача: Дорошенко О.С. - представник за дов.;

від третьої особи-1: Прокопенко Т.Ю. - представник за дов.;

від третьої особи-2: Кохан А.С. - представник за дов.

У судовому засіданні 16.02.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК-Транс" про стягнення 37 162,80 грн. за договором від 14.12.2012 №28.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2415/15-г, розгляд справи призначений на 25.02.2015, в порядку ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу - ТОВ "БЦ "Петровський".

Ухвалою від 26.01.2015 відкладено розгляд справи на 09.02.2015 та залучено третю особу - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 09.02.2015 оголошено перерву на 16.02.2015.

Відповідач по справі заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївській, 10 у Шевченківського району м. Києва розроблений та погоджений у відповідності до вимог статей 120,123 та 186-1 Земельного кодексу України. При цьому, відповідач зазначає, що оскарженим рішенням зобов'язано ТОВ "БЦ "Петровський" виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури від 13.06.2012 №7727/0/18-3/19-12, Головного управління Держземагенства у м. Києві від 12.06.2013 №2021, Міністерства культури України від 13.11.2012 №739/22/61-12, Управління охорони культурної спадщини від 17.10.2013 №066/02-6750.

Відповідач зазначив, що вимоги прокурора є безпідставними та не обгрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Третьою особою-1 надано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи при цьому, що під час відведення спірної земельної ділянки в користування відповідач діяв виключно в межах чинного законодавства.

Третя особа-2 також заперечила проти позовних вимог у зв'язку з безпідставністю та їх необґрунтованістю.

В судовому засіданні 16.02.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7.

20.11.2014 Київською міською радою було прийнято рішення №417/417 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївській, 10 у Шевченківському районі міста Києва" затверджено проект відведення в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,9227 га Товариству з обмеженою відповідальністю "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївській, 10 у Шевченківському районі м. Києва.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку прокурора прийняті рішення Київської міської ради №417/417 від 20.11.2014 є незаконним та підлягає скасуванню.

Прокурор зазначає, що право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, ТОВ "БЦ "Петровський" може набути лише на конкурентних засадах в порядку передбаченому ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Також, прокурор наголошує на тому, що в порушення вимог ст.ст. 4, 18, 19, 26 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 17, 20, 21 ЗУ "Про основи містобудування", п. 2.1.1 Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київради від 27.01.2005 №11/2587, містобудівне обґрунтування не розроблено, рішення про внесення змін до містобудівної документації Київською міською радою не прийнято, зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, не внесені.

Відповідно до земельно - кадастрової інформації а земельну ділянку, яка відводиться спірним рішенням, остання відноситься до земель промисловості.

Крім того, прокурор стверджує, що земельна ділянка 0,9227 га входила, як частина, до складу земельної ділянки загальною площею 10,22 га, що відводилась ВАТ "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім.. Г.І. Петровського".

Відповідно до проекту відведення земельної ділянки, він розроблявся для передачі у короткострокову оренду на 5 років, однак спірним рішенням Київської міської ради земельну ділянку передано в оренду на 15 років, як зазначає прокурор у позовній заяві.

При цьому, позивач вказує на те, що земельна ділянка по вул. Старокиївська, 10 у м. Києві Шевченківського району перебуває в санітарно-захисній зоні, у межах якої забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів пов'язаних з постійним перебуванням людей.

З урахуванням вищенаведеного, прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 20.11.2014 №417/417 прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому відповідно до вимог ст. 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Згідно ч. 1, 2 ст. 119 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Рішенням Київської міської ради №780/7016 від 01.12.2011, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "БЦ "Петровський" на вул. Старокиївській, 10 у Шевченківському районі м. Києва орієнтовно площею 0,953 га в оренду на 5 років для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом згідно з планом-схемою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Судам необхідно мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) (п. 2.10 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011).

У власності ТОВ "БЦ "Петровський" перебуває об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок (літ. II (цифра)), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, на підставі договору купівлі - продажу від 18.01.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №92.

За актом від 18.01.2011, продавець передав, а покупець прийняв продане 18.01.2011 шляхом купівлі-продажу нерухоме майно - нежилий будинок (літ. II (цифра)), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10, загальною площею 435,70 кв.м.

При цьому в п. 1.6 Договору купівлі-продажу, зазначено, що відповідно до згоди на проектування та узгодження Київської міської ради (КМДА) - об'єкт продажу розташований на земельній ділянці площею 0,953 га на вулиці Старокиївська, 10, м. Київ, кадастровий номер 88:135:037….За даним договором, з моменту переходу права власності на предмет купівлі-продажу, до покупця переходить також право користування земельною ділянкою з іншими власниками нерухомих об'єктів, розташованих на даній земельній ділянці, а також право користування тією частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування предмету купівлі-продажу. До покупця переходить право набути право приватної власності на земельну ділянку або отримати її в оренду. Продавець зобов'язується надати покупцю та/або державним або муніципальним органам (органам місцевого самоврядування) всі необхідні документи та здійснити будь-які дії необхідні для оформлення покупцем права власності або оренди на земельну ділянку.

Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 18.01.2011, згідно витягу, який долучений до матеріалів справи.

Крім того, зареєстровано право власності на вказаний об'єкт Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що зроблений запис 798-з в книзі - 12з-265, згідно витягу про державну реєстрацію прав.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) (п. 2.12 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011).

Згідно положень частини 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на зазначене, твердження прокурора про набуття товариством земельної ділянки в оренду не на конкурентних засадах (земельних торгах), судом визнано безпідставним та необґрунтованим, оскільки передача товариству земельної ділянки за адресою вул.. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва не на конкурентних засадах є правомірною.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 Кодексу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у письмових поясненнях повідомив суду, що отримав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі з відповідним погодженням.

Враховуючи це, був підготовлений відповідний проект рішення Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки відповідно до Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120. На підставі підготовленого проекту рішення Київською міською радою було прийнято рішення від 20.11.2014 №417/417 "Про передачу земельної ділянки ТОВ "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва".

Проект відведення земельної ділянки ТОВ "БЦ "Петровський" погоджений всіма органами в межах їх повноважень, визначених законом, зокрема: Головним управлінням Держземагенства в м. Києві - висновок від 12.06.2013 №2021, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - висновок від 16.05.2013 №7384/0/12/09-13, Міністерство культури України - лист від 13.11.2012 №739/22/61-12, Управлінням охорони культурної спадщини - лист від 17.10.2013 №066/02- 6750.

Відповідно до висновку від 16.05.2013 №7384/0/12/09-13 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погодив проект землеустрою та вважає за можливе використовувати в подальшому зазначену земельну ділянку для вказаних цілей, за умови виконання ч. 3 ст. 24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Положення ч. 3 ст. 24 цього Закону передбачають, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Згідно п. 6 1 . розділу V "Прикінцеві положення" Закону встановлено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Прокурор безпідставно посилається на Правила забудови міста Києва затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587, оскільки рішення втратило чинність згідно з рішенням від 13.09.2011 №11/6227.

Новий тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120, не передбачає вимоги про розроблення містобудівного обґрунтування при передачі (наданні) земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання прокурора на те, що земельна ділянка відноситься до земель промисловості та входила як частина до складу земельної ділянки загальною площею 10,00га, що відводилась ВАТ "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" відповідно до наведених у позовній заяві рішень, є безпідставним, зокрема з огляду на те, що відповідно до рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №41/1475 "Про надання та вилучення земельних ділянок" визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 12.10.54 N 1747 "Про відвід земельної ділянки заводу п/скринька N 2 під будівництво їдальні, гаража на 25 автомашин, артезіанської свердловини, складу та добудови залу на 400 місць", від 02.11.60 N 63-с "Про відвід земельної ділянки заводу N 308 під промислове будівництво в межах вулиць Шелуденко, Лагерної, Маринської та існуючої території заводу N 308", від 17.11.64 N 1601 "Про закриття вул. ім. Галі Тимофієвої в Жовтневому районі", від 07.09.54 N 1498 "Про відвід земельної ділянки заводові поштова скринька N 2 під розширення заводу", від 12.03.59 N 320 "Про часткову зміну рішення Виконавчого комітету Київської Міської Ради депутатів трудящих від 07.09.54 N 1498 "Про відвід земельної ділянки заводу п/с N 2 під промислове, адміністративне та культурно-побутове будівництво".

При цьому, слід зазначити, що рішенням господарського суд міста Києва від 23.04.2008 №17/151, визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест" (код ЄДРПОУ 25635142) на відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки площею 9225,58 кв.м. відповідно до плану земельної ділянки та її меж, зазначених у Технічному звіті по встановленню меж земельної ділянки ТОВ "Каскад-Інвест", яка розташована за адресою вул. Старокиївська,10 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий код 8000000000:88:135:0041, складеному Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", під розміщення нежитлового будинку за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 (літера II (цифра), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест", з урахуванням реконструкції нежитлового будинку за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 (літера II (цифра) з будівництвом офісно-готельного центру з блоком громадського призначення та вбудованою автостоянкою; Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест"(код ЄДРПОУ 25635142) на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 9225,58 кв.м. відповідно до плану земельної ділянки та її меж, зазначених у Технічному звіті по встановленню меж земельної ділянки ТОВ "Каскад-Інвест", яка розташована за адресою вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий код 8000000000:88:135:0041, складеному Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі", під розміщення нежитлового будинку за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 (літера II (цифра), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Каскад-Інвест", з урахуванням реконструкції нежитлового будинку за адресою м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10 (літера II (цифра) з будівництвом офісно-готельного центру з блоком громадського призначення та вбудованою автостоянкою.

Зазначене рішення суду набрало законної сили та є чинним, згідно відмітки на ньому (копія рішення суду долучено до проекту землеустрою).

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

В матеріалах проекту землеустрою міститься заява ПАТ "НВО Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" про надання згоди на вилучення земельної ділянки, відповідно до якої останній надав згоду на припинення свого права користування частиною земельної ділянки, розташованої у м. Києві по вул.. Старокиївській, 10 площею 9225,58 кв.м. на користь юридичних осіб, які є власниками будівель та/або споруд, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Враховуючи, що ТОВ "Каскад-Інвест" здійснило відчуження нежитлового будинку ( в м. Києві по вул. Старокиївській, 10, (літера II (літера) на користь ТОВ "БЦ "Петровський" на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2011, у зв'язку з переходом права власності на будівлю до нового власника ТОВ "Каскад-інвест" надало згоду на вилучення вказаної земельної ділянки та передачу її у користування ТОВ "БЦ "Петровський" (заява на вилучення земельної ділянки в матеріалах справи).

Крім того, слід зазначити, що форма №6-зем не визначає цільове призначення земель, як про це зазначає прокурор.

Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377, форма №6-зем заповнюється як "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" (річна).

Відповідно до Інформаційної довідки на земельну ділянку по вул. Старокиївській,10 у м. Києві Шевченківського району (код 88:135:0037к) наданою Головним управлінням земельних ресурсів КМДА (лист від 21.11.2012 №97-387/36556), вказана земельна ділянка у державній статистичній звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), за власниками та користувачами не обліковується, категорія земельної ділянки у встановленому законом порядку не визначена.

Таким чином, посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості є таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, прокурор посилається на те, що земельна ділянка розташована в межах санітарно-охоронної зони заводу ім. Петровського, в якій заборонено будівництво житлових будинків з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров»я України від 19.06.1996 №173.

Зазначені посилання прокурора є безпідставними, враховуючи, що спір стосується надання земельної ділянки в користування, а не дотримання санітарних правил забудови.

Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.

Ці Правила є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами - громадянами інших держав.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України, що використовуються для вказаних цілей (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів міністерство охорони здоров'я, від 19.06.1996, № 173 "про затвердження державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів").

Таким чином, зазначені Правила не регулюють питання надання в користування земельних ділянок для містобудівних потреб, а тому посилання прокурора на їх порушення при прийнятті рішення Київської міської ради від 20.11.2014 №417/417, є безпідставним.

Питання забудови земельної ділянки вирішується після надання земельної ділянки в користування.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 4 статті 93 Земельного кодексу України, оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відповідно до витягу з протоколу №9 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 16.10.2014 прийнято рішення про підтримання проекту рішення "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "БЦ "Петровський" для будівництва та експлуатації житлово-офісного та готельного комплексу з блоком соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва" за умови передачі вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду на 15 років.

На пленарному засіданні сесії Київської міської ради вказаний проект рішення прийнятий з урахуванням зауважень постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування. Таким чином, твердження прокурора про безпідставність і незаконність передачі земельної ділянки в довгострокову оренду (на 15 років) є безпідставними.

Таким чином, з урахування вищенаведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства, як встановлено вище, тому підстав для задоволення позову немає.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.02.2015.

Суддя М.Є. Літвінова