Постанова

від 27.01.2015 по справі 805/7/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 р. Справа № 805/7/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «СЮІТА»

про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать

платнику податків на суму податкового боргу з авансових внесків з

податку на прибуток у розмірі 2290,00 гривень та за рахунок готівки

Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СЮІТА» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 2290,00 гривень та за рахунок готівки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 25.12.2014 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СЮІТА» має податковий борг у сумі 2290,00 гривень, який узгоджено у встановленому законодавством порядку. Відповідна сума складається з податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток згідно податкової декларації від 26.10.2012 року. Відповідачем порушено вимоги пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України. На адресу боржника були надіслані перша податкова вимога від 12.10.2004 року та друга податкова вимога від 16.11.2004 року. Посилаючись на вимоги п. 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на суму податкового боргу, а також за рахунок готівки.

Через канцелярію суду представник позивача надав заяву від 27 січня 2015 року, в якій просив розглянути справу в письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав. До суду повернувся конверт, надісланий на адресу відповідача з позначкою «не знаходиться за адресою», отже, відповідно до приписів частини 4 статті 33 КАС України відповідач вважається повідомленим належним чином.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України, із змінами і доповненнями, визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, органи державної податкової служби є органами державної влади, уповноваженими здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою суб'єктами господарювання податків та зборів.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «СЮІТА», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 34923870, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-12), перебуває на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник податків з 20 лютого 2007 року за № 679 згідно з довідкою форми № 4-ОПП від 15 жовтня 2013 року № 13052221400155 (а.с. 13).

26 жовтня 2012 року відповідачем надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за три квартали 2012 року № НОМЕР_1, в якій відповідач визначив до сплати авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 1145,00 гривень з терміном сплати 18.01.2013 року та в сумі 1145,00 гривень з терміном сплати 20.02.2013 року (а.с. 22-23).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток визначені розділом 3 Податкового кодексу України.

Пунктом 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток за звітний податковий період - три квартали 2012 року у розмірі 2290,00 гривень не сплачені, що підтверджується наданим позивачем зворотнім боком обліковою картки (а.с. 17).

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 2290,00 гривень.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

08 квітня 2013 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 417-19 (а.с. 24-25), яка направлена поштою 11 квітня 2013 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Рішенням позивача № 35 від 10 квітня 2013 року описано майно відповідача у податкову заставу з актом опису майна № 35 від 10 квітня 2013 року, які також направлені на адресу відповідача (а.с.27-29).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, Податковим кодексом України прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкова вимога вважається відкликаною не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача з авансових внесків з податку на прибуток та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку як з розрахункових рахунків, так і за рахунок готівки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «СЮІТА» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 2290,00 гривень та за рахунок готівки - задовольнити повністю.

Стягнути грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «СЮІТА» (м. Слов'янськ Донецької області, вул. Свободи, буд. 5, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 34923870) з розрахункових рахунків у банківських установах та за рахунок готівки в рахунок погашення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев'яносто) гривень 00 копійок.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 27 січня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.