Постанова

від 06.02.2015 по справі 808/8349/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2015 року /09:17/Справа № 808/8349/14

ДО/808/1142/14

м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Бабаченко В.С., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м.Дзержинську Донецької області (далі - позивач або УПФУ в м.Дзержинську Донецької області) звернулось з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області (далі - відповідач) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: стягнути з відповідача суми витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України та суми цільової грошової допомоги за період з квітня по вересень 2014 року у сумі 386 грн. 47 коп.

У позові позивач, посилаючись на приписи ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.2, 3 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4, зареєстрованого 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за №376/7697 (надалі - Порядок №5-4/4), наполягає на тому, що відповідач повинен прийняти до заліку та відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з виплатою пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 за період квітня-вересня 2014 року у сумі 386 грн. 47 коп.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання - не прибув, додаткових доказів, в обґрунтування позиції по справі не надав. Подав до суду заяву (вх.№5164 від 03.02.2015) про розгляд справи без участі його представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення проти позову. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у 2010 році на території Республіки Казахстан. Посилання позивача на ст.2 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідач вважає безпідставними, так як дана норма статті передбачає, що особи, право яких па отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено и згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Тобто, нещасний випадок з ОСОБА_2 стався у 2010р. на території Республіки Казахстан члена СНД, а не до 1991р. на території республіки колишнього СРСР. Також посилання позивача на положення Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 про визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, на думку відповідача, є безпідставними, оскільки вказана Угода не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій. Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних угод. Зокрема, з цього питання діє Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових обов'язків, підписана 09.09.1994 державами колишнього СРСР (Казахстан. Україна та інші). Посилаючись на ст.2 цієї Угоди, відповідач вважає, що всупереч наведеним нормативно-правовим актам УПФУ в м.Дзержинську в акти щомісячної звірки внесло в перелік осіб, які не підлягають відшкодуванню пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_1 (за загиблого ОСОБА_2І.). Тому була складена Таблиця розбіжностей, в якій було вказано, що ОСОБА_3 не прийнята до заліку відділенням Фонду у м. Дзержинськ, з вищевказаних причин. Крім того, відповідач вважає, що Законом №1105-XIV від 23.09.1999 та Порядком №5-4/4 не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, як некомерційна, самоврядна організація здійснює страхові виплати в разі настання страхового випадку. Одним із видів страхових виплат є виплата пенсій по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, що були призначені внаслідок настання страхового випадку. Таким чином, щомісячна державна адресна допомога до пенсії не є страховою виплатою та не властива Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

У судовому засіданні 03.02.2015 представник відповідача проти позову заперечував. Подав до суду клопотання (вх.№5709 від 06.02.2015) про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, УПФУ в м.Дзержинську Донецької області направило на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області ОСОБА_1 щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, за період квітня-вересня 2014 року.

Відповідач відмовився прийняти до відшкодування ОСОБА_1 щомісячної звірки витрат в частині 386 грн. 47 коп. - витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 яка складається: 132 грн. 66 коп. - пенсія, 03 грн. 01 коп. - витрати на доставку пенсії, 250 грн. 80 коп. - цільова грошова допомога. При цьому розмір (калькуляція) сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат відповідачем - не оспорюється.

Пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до Протоколу №15/983 від 22.11.2010 за втратою годувальника - ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4.

Досліджені судом документи, ОСОБА_1 про нещасний випадок на виробництві підтверджують, що смерть годувальника - ОСОБА_2 настала саме внаслідок нещасного випадку на виробництві: 19.05.2010 під час виконання робіт з монтування лінії електропередач на об'єкті ВЛ-110 «Підстанція «Нурсая-Аеропорт» у Республіці Казахстан. Сторони не заперечують вказаного факту.

За приписами пп.«д» п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, яка діяла на час оформлення ОСОБА_1 пенсії) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Як зазначено у ч.1 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Аналогічні вимоги передбачені і ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який діє на час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Передбачені ч.2 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» категорії непрацездатних осіб кореспондуються з категорією таких осіб і передбачених ч.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний: співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З урахуванням вказаних норм, обставин справи суд приходить до висновку, що відповідач, як виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодовувати позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначену і виплачену ОСОБА_1

З огляду на викладене вимоги позивача про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду, визначеними розділами 2, 3 «Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженого постановою правління Фонду від 20.04.2001 №15.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі №21-240а14 (постанова від 08 липня 2014 року).

Не погоджуючись із позовом відповідач, посилаючись на приписи Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ними трудових обов'язків від 9 вересня 1994 року, вважає неможливим відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 працював та отримав виробничу травму, яка потягла за собою смерть, на території сучасної Республіки Казахстан, а не Казахської РСР, як складової СРСР.

Вирішуючи вказаний публічно-правовий спір, суд виходить із того, що ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (ст.4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: (…) пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до ст.25 Основ є Фонд, що також передбачено і ст.21 Закону України №1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з ч.4 ст.26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічне правило закріплене і абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону №1105-XIV. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ст.21 Закону №1105-XIV усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

У ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зазначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Крім того, ст.1 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ними трудових обов'язків від 9 вересня 1994 року передбачено, що ця Угода поширюється на підприємства, установи і організації Сторін (в тому числі колишнього Союзу РСР) незалежно від форм власності; виплати з відшкодування шкоди, завданої працівникам при здійсненні трудових зобов'язань здійснюється працівникам, які раніш працювали на підприємствах, а у разі їх смерті - особам, які мають право на відшкодування шкоди. Звідси, ця Угода врегульовує порядок отримання відшкодування від підприємств працівниками, яким завдано шкоду, або їх родичами і не стосується правовідносин з надання державою соціального захисту відповідним верствам населення.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась колегіями суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справах: №21-33а14 (постанова від 25 березня 2014 року), №21-136а14 (постанова від 20 травня 2014 року).

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.2 Закону України №979-XIV від 15.07.1999 «Про підвищення мінімального розміру пенсії» Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 вересня 1999 року, забезпечити проведення перерахування розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 1 цього Закону, передбачивши виплату цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі до 21,1 гривні непрацездатним громадянам, крім одержувачів соціальних пенсій (за віком), щомісячний розмір пенсій яких (з урахуванням надбавок, підвищень, щомісячних компенсаційних виплат та додаткової пенсії) не досягає 46 гривень.

Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суд враховує, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

У п.4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4, зареєстрованого 16.05.2003 в Міністерстві юстиції України за №376/7697,зазначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду), виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію. (…).

З дослідженого судом Протоколу №15/983 від 22.11.2010 випливає, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника була врахована цільова грошова допомога на прожиття. Отже, відповідач і його представник, заперечуючи проти позову, хибно ототожнюють «цільову грошову допомогу на прожиття» (передбачену ст.2 Закону України №979-XIV від 15.07.1999 «Про підвищення мінімального розміру пенсії») з «щомісячною державною адресною допомогою» (передбаченою п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265), які мають різну правову природу.

Звідси, на думку суду, відповідач повинен діяти відповідно до п.4 Порядку, затвердженого 04.03.2003 постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 щодо відшкодування суми основного розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, виплачених з квітня по вересень 2014 року ОСОБА_1

Верховний Суд України виклав свою правову позицію при розгляді справ цієї категорії у постанові Верховного Суду України від 10.06.2014 у справі №21-168а14.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З підстав викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дзержинську Донецької області (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Маяковського, буд.34, р/р37170042000556 в УДК Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24164901) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня, буд.26, р/р256033022016, МФО 335106, в ДОУ ВАТ «Ощадбанк України», код ЄДРПОУ 21970814) 386 грн. 47 коп. витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України та суми цільової грошової допомоги за період з квітня по вересень 2014 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Суддя Л.О. Нестеренко