Рішення

від 18.02.2015 по справі 914/228/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 р. Справа № 914/228/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м.Львів

до відповідача: Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області, с.Суховоля Бродівського району Львівської області

про стягнення 2515,61грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю. - представник за довіреністю

від відповідач: не з'явився

Суть спору : на розгляд господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком», м.Львів до Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області, с.Суховоля Бродівського району Львівської області про стягнення 2515,61грн., з яких 2135,93грн. основного боргу, 20,63грн. пені, 322,51грн. індексу інфляції та 36,54грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.02.2015 року.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 18.02.2015р. з'явився, надав усні пояснення по суті спору, зазначивши, що на виконання умов договору, укладеного між сторонами в січні 2002р., ПАТ «Укртелеком» протягом грудня 2013 року по грудень 2014 року надавались відповідачу телекомунікаційні послуги, які всупереч умовам договору своєчасно не оплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на січень 2015 року склала 2135,93грн., що зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача вказаної суми основного боргу, 20,63грн. пені, 322,51грн. індексу інфляції та 36,54грн. 3% річних. В той же час, в січні 2015 року відповідачем - Суховільською сільською радою Бродівського району Львівської області здійснено оплату на суму 2552,22грн. Враховуючи призначення платежу, зазначене відповідачем у платіжних дорученнях, вказані кошти зараховані на погашення сум основного боргу та пені, а в решті - на авансування телекомунікаційних послуг. Відтак, просив провадження по справі в частині стягнення 2135,93грн. основного боргу та 20,63грн. пені припинити, про що подав відповідне клопотання (вх.№6851/15 від 18.02.2015р.), а позовні вимоги про стягнення 322,51грн. інфляційних втрат та 36,54грн. 3% річних підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві та просив позов в цій частині задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 18.02.2015р. не забезпечив, проте, на адресу суду надійшло письмове пояснення Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області (вх.№5816/15 від 12.02.2015р.), у якому повідомляється про сплату відповідачем повної суми боргу (в тому числі і пені) із зазначенням, що вказана заборгованість виникла за відсутності вини останнього. Також відповідач просить розглядати справу без участі повноважного представника. Зазначене клопотання прийнято судом.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»; підприємство зв'язку за договором, позивач по справі) та Суховільською сільською радою Буського району Львівської області (споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір №660218 про надання послуг електрозв'язку від 01.01.2002р., за яким підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 (п.1).

За період з грудня 2013 року по грудень 2014 року позивачем надано відповідачу телекомунікаційних послуг на суму 4866,59грн.

За умовами договору, споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п.3.2.8), повідомляти до підприємства зв'язку дані, які необхідні для розрахункових документів (п.3.2.9), а також своєчасно вносити оплату за користування радіоточкою (п.3.2.16). Послуги, які надаються підприємством зв'язку оплачуються за тарифами згідно із чинним законодавством (п.4.1). Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати: авансовою із виставленням рахунків (п.4.2). Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3). У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи із фактично наданих послуг (п.4.6).

Всупереч умовам договору, оплату за послуги, надані протягом вказаного періоду, відповідачем оплачено лише частково, що зумовило звернення ПАТ «Укртелеком» до суду із позовною заявою про стягнення 2135,93грн. основного боргу, 20,63грн. пені, 322,51грн. індексу інфляції та 36,54грн. 3% річних.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено п.5 ч.1 ст.33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 11.04.2012р. №295, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п.5.8 договору дійшли згоди про те, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, позивачем подано клопотання (вх.№6851/15 від 18.02.2015р.) про припинення провадження по справі в частині стягнення 2135,93грн. основного боргу та 20,63грн. пені, оскільки Суховільською селищною радою Бродівського району Львівської області 29.01.2015р. погашено вказану заборгованість. На підтвердження зазначених обставин сторонами долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень №113 та №115 від 29.01.2015р.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що вказане клопотання ПАТ «Укртелеком» підлягає до задоволення, оскільки у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо позовних вимог про стягнення 322,51грн. індексу інфляції та 36,54грн. 3% річних, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.1, 3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Окрім цього у вказаній Постанові зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9).

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідні перерахунки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 244,11грн. індексу інфляції та 32,78грн. 3% річних.

Щодо тверджень відповідача про виникнення заборгованості за відсутності вини останнього, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Пленумом Вищого господарського суду у п.5.1 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в розмірі 1752,13грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п.п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області (Львівська область, Бродівський район, с.Суховоля, вул.Колгоспна, буд.26; код ЄДРПОУ 35451606) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Київ, бульвар Шевченка, буд.18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Львів, вул.Дорошенка, буд.43; код ЄДРПОУ 01186030) 32,78грн. 3% річних, 244,11грн. індексу інфляції та 1752,13грн. судового збору.

3. Провадження по справі в частині стягнення 2135,93грн. основного боргу та 20,63грн. пені - припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 23.02.2015р.

Суддя Щигельська О.І.