Рішення

від 28.01.2015 по справі 527/2477/14-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Срава № 527/2477/14-ц

номер провадження 2/527/28/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Левицької Т.В.,

при секретарі - Папенко Л.І.,

з участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Сула», з залученням третьої особи - відділу Державного земельного агентства у Глобинському районі Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановив:

Позивач ОСОБА_4 06.10.2013 року звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Сула» ( далі ТОВ «Агро - Сула»), з залученням третьої особи - відділу Державного земельного агентства у Глобинському районі Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ №063975 від 15.12.2003 р., ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,20 га, кадастровий номер 5320687200:00:001:0046, яка розташована в адміністративних межах Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.09.01.2004 року між нею та відповідачем ТОВ «Агро-Сула» було нотаріально посвідчено Договір оренди вказаної земельної ділянки, згідно якого позивач передала відповідачу у строкове платне володіння і користування строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою орендної плати у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.Згідно п.п. 4.1 Договору, він укладений терміном на 10 років. Якщо жодна із сторін за 6 місяців до закінчення строку дії Договору не заявить про намір його припинення, Договір вважається продовженим на той самий строк та на умовах, передбачених у ньому.У зв'язку із тим, що позивач не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди, весною 2013 року вона повідомила відповідача про те, що не має наміру продовжувати Договір та просила повернути земельну ділянку у відповідності до умов договору, проте, отримала відмову із посиланням на те, що між нею та відповідачем був укладений інший Договір оренди земельної ділянки №82, який датований 02 жовтня 2008 року і що його дія припиняється через 10 років після укладення.Вказує, що вона не укладала Договір оренди земельної ділянки №82 від 02 жовтня 2008 року, не знайомилася із його змістом та не ставила свого підпису.Як з'ясувала позивач, підпис на оспорюваному договорі був проставлений ОСОБА_5 на прохання працівників відповідача. Додатково вказує, що в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» до Договору №82 від 02 жовтня 2008 року не долучено акта визначення меж земельної ділянкі в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію, що є істотною умовою договору. Всупереч вимогам договору та нормативно-правового акту, який регулює зазначені відносини, до договору оренди долучено лише копію державного акту та акту прийом передачі земельної ділянки, який позивач не підписувала. Враховуючи викладене, позивач прохає: визнати договір оренди земельної ділянки №82 від 02 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро - Сула», який 13 грудня 2011 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області - недійсним; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №82 від 02 жовтня 2008 року, який укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула», яка проведена відділом Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2011 року за №532060004001575; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» з незаконного володіння належну ОСОБА_4 на праві приватної власності земельну ділянку площею 4,20 га, кадастровий номер 5320687200:00:001:0046, розташовану в адміністративних межах Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позивачка ОСОБА_4 направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представників. 29.10.2014 року явку позивача ОСОБА_4 було визнано обов'язковою, проте, в судове засідання позивач не з'явилася, представником ОСОБА_2 було надано суду довідку лікаря про поганий стан здоров'я ОСОБА_4

Пердставник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що його дружина ОСОБА_5, яка є дочкою позивача ОСОБА_4 підписала договір оренди землі від 02.10.2008 року замість своєї матері ОСОБА_4, оскільки вважала, що це зміни до договору оренди землі від 2004 року в частині збільшення розміру орендної плати.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що договір оренди землі від 02.10.2008 року від імені ОСОБА_4 підписала її дочка ОСОБА_5, оскільки працівники ТОВ «Агро-Сула» ввели її в оману, пояснивши, що це додаток до договору оренди землі від 09.01.2004 року в частині збільшення розміру орендної плати. Вказав, що внаслідок того, що до договору оренди землі від 02.102008 року не додано невід'ємні частини, а саме акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), кадастровий план земельної ділянки, це унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки, чим порушуються права позивачки, оскільки вона не може визначити на місцевості, яка саме земельна ділянка належить їй, їй невідомі обмеження ( обтяження) у використанні земельної ділянки. Повідомив, що ОСОБА_4 було відомо, що її донька ОСОБА_5 підписала від її імені якісь документи, але вона думала, що ці документи стосуються підвищення орендної плати за землю згідно договору від 09.01.2004 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, направив письмові заперечення проти позову. В судовому засіданні пояснив, що їм достовірно не відомо ким підписаний договір оренди землі від 02.10.2008 року, оскільки він був наданий ОСОБА_5 для передачі для підпису ОСОБА_4, яка є матір'ю ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є дочкою позивача ОСОБА_4, в 2008 році її викликали в ТОВ «Агро - Сула» та сказали, що треба підписати документи про збільшення орендної плати за землю і дали підписати документи, в тому числі за матір. Який саме документ вона підписувала вона не знає. В документі підписалася від імені матері, після цього повідомила свою матір ОСОБА_4, що підписала якісь документи про збільшення орендної плати за землю.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює бухгалтером в ТОВ «Агро - Сула», в 2008 році господарство переукладало договора оренди земельних ділянок з громадянами. ОСОБА_5 підписала договір оренди земельної ділянки, укладений з нею, а екземпляри договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 були передані нею для передачі матері для підписання, оскільки остання має незадовільний стан здоров'я. Через день ОСОБА_5 повернула підписані договори оренди землі. Чи вказані договори оренди землі підписувалися особисто ОСОБА_4, чи кимсь іншим від її імені, їй не відомо. Пояснила, що ОСОБА_4, чи хтось з її родичів за її дорученням з 2008 по 2013 рік систематично отримували орендну плату в розмірі, встановленому в договорі оренди землі № 82 від 02.10.2008 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідків по справі, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 063975, виданого 15.12.2003 року Глобинською райдержадміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010355300040, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,20 га, яка розташована на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

02.10.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агро - Сула» укладено договір оренди земельної ділянки № 82, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Згідно п. 2 вказаного договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,20 га., кадастровий номер земельної ділянки 5320687200:00:001:0046.

П. п. 8, 9 Договору передбачено, що договір укладено на 10 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на дату укладення договору і складає 2569,69 грн. на рік. Договором допускається виплата орендної плати у натуральній формі.

Договір оренди земельної ділянки № 82 від 02.10.2008 року зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2011 року № 532060004001575.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на час укладення договору) істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємними частинами договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року по справах № 6-78цс13, 6-94цс13 сформульована наступна правова позиція: виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161- XIV «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позові посилається на те, що до договору оренди землі не долучено акту визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, що позбавляє можливості належним чином ідентифікувати земельну ділянку та її місце розташування ( інформація про об'єкт оренди), що є істотною умовою договору.

В позовній заяві та в ході судового засідання представники позивача не довели належними та допустимими доказами, яким чином порушені, невизнані або оспорені права позивачки ОСОБА_4, як орендодавця, в зв'язку з недолученням до договору оренди акту визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні.

Крім того, даний договір оренди пройшов відповідну перевірку та державну реєстрацію у відділі Держкомзему 13 грудня 2011 року та, з огляду на положення ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», з цього моменту набрав законної сили.

Більш того, дослідивши зміст договору оренди земельної ділянки № 82 від 02.10.2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 063975 судом встановлено, що державний акт містить план меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки, опис меж, де зазначено суміжних землекористувачів, у ньому відсутні будь-які обмеження (обтяження) у її використанні та не встановлені земельні сервітути. Також у п. 26 договору оренди вказано, що на орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Судом також враховано, що між сторонами при укладанні договору оренди землі погоджено всі істотні умови, у тому числі, об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 82 від 02.10.2008 року, з підстав відсутності у ньому невід»ємних частин: акту визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості), кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, не направлений на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивачки, а формальне порушення закону не має правових підстав для задоволення позову.

Водночас, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та за змістом пункту 36 договору оренди передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - вирішується в судовому порядку.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку дії договору оренди від орендодавця ОСОБА_4 чи орендаря - ТОВ «Агро - Сула» надходила пропозиція щодо внесення змін до договору оренди чи необхідних уточнень, яка була відхилена іншою стороною договору, що також вказує на те, що права, свободи чи інтереси позивача не порушувалися.

Крім того, позивач однією з підстав про визнання недійсним договору оренди землі посилається на те, що договір оренди земельної ділянки № 82 від 02.10.2008 року та акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки вона не підписувала, а підписала її дочка ОСОБА_5

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60, ст. ст. 57, 212 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього. Фактичні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що перевірка належності підпису особі та встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд в ході судового засідання неодноразово роз'яснював представникам сторін по справі право подавати клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У разі заперечення особою належності їй підпису на документі єдиним належним і допустимим засобом доказування цього факту є висновок почеркознавчої експертизи, оскільки це потребує спеціальних знань.

Під час розгляду справи у суді представники сторін відмовилися заявляти клопотання про призначення і проведення почеркознавчої експертизи, позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні участі не брала, направивши заяву про розгляд справи з участю її представників. Відсутність клопотання учасників про призначення судової почеркознавчої експертизи, позбавляє суд можливості без висновку спеціаліста зробити компетентний висновок з даного приводу.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5, яка стверджує, що підписи на договорі оренди були поставлені особисто нею від імені ОСОБА_4 Крім того, судом враховано, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_4, яка є позивачем по справі, тобто є зацікавленою особою.

Судом також враховано, що позивач ОСОБА_4 впродовж шести років отримувала оренду плату як грошовими коштами, так і сільськогосподарською продукцією в розмірі, передбаченому договором оренди землі від 02.10.2008 року, що не заперечується сторонами, претензій щодо відсутності свого підпису не висловлювала. А з вказаними вимогами звернулась до суду в 2014 році, у зв'язку з появою в її сім'ї можливості самостійно обробляти свою земельну ділянку, про що пояснив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який є зятем ОСОБА_4

Твердження представника позивача ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 вважала, що отримує орендну плату за землю згідно договору від 09.01.2004 року спростовується матеріалами цивільної справи: а саме: розмір орендної плати згідно договору від 02.10.2008 року ( 2569,69 грн. або 1800 кг. зерна) значно більший, ніж в договорі оренди від 09.01.2004 року ( 760,20 грн. або 1350 кг зерна) і саме в розмірі, передбаченому договором оренди від 02.10.2008 року ОСОБА_4 отримувала орендну плату за 2008 - 2013 рр. Крім того, у видатковому касовому ордері, згідно якого ОСОБА_4 отримала орендну плату за 2013 рік, від 25 грудня 2013 року вказано призначення платежу «орендна плата за земельну частку за 2013 рік згідно договору № 82 від 02.10.2008 року».

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Таким чином, із урахуванням правової позиції викладеної у Постанові № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 82 від 02.10.2008 року, позовні вимоги про скасування державної реєстрації вказаного договору оренди та витребування земельної ділянки з незаконного володіння не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від позовної вимоги про визнання договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 261, 638, 792, 1212 ЦК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі", ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Сула» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації договору та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ ГЛОБИНСЬКОГО

РАЙОНОГО СУДУ Т. В. Левицька