Рішення

від 23.02.2015 по справі 569/4347/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді Оніпко О.В., суддів : Хилевича С.В., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» Бабінця Івана Андрійовича на рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2014 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 про виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 12 грудня 2014 р. в позові ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник позивача вважає його незаконним, оскільки висновки суду суперечать нормам матеріального права. Зазначає, що після набрання законної сили рішенням суду від 01.10.2013 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк неодноразово надсилав відповідачам рекомендовані листи та листи кур»єрською службою з вимогою про виселення зі спірного будинку, що стверджується чисельними доказами у справі, однак листи поверталися з відміткою «за збігом терміну зберігання» або «отримувач відсутній». Також телефонували на номер мобільного телефону ОСОБА_3 Судом не взято до уваги вказані обставини.

Крім того, є безпідставним посилання суду на неодночасне звернення банку з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та з вимогою про виселення відповідачів, оскільки закон не вимагає цього. Не є підставою для відмови у позові і посилання суду про ненадання банком доказів про пред»явлення до виконання виконавчого листа за рішенням суду про звернення стягнення на іпотечне майно, як і посилання на ст. 109 ЖК України про недопустимість виселення відповідачів без надання іншого житла. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким виселити відповідачів зі спірного будинку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду від 01.10.2013 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від

Головуючий у 1-й інст. - Кухарець В.М.

Провадження № 22ц/787/ 180/ 2015 Доповідач - Оніпко О.В.

20.11.2014 р., задоволено позов ПАТ ««Акціонерний банк «Укоопспілка» до ОСОБА_2 та у рахунок заборгованості за кредитним договором № 237 від 15.11.2007 р., укладеним між банком та ППФ «Альфа» у розмірі 1 209 938,99 грн., звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2007 р., укладеним між банком та ОСОБА_2 , а саме : на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, належні ОСОБА_2, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження ( а.с. 9-12).

24.03.2014 р. ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» звернулося до суду з позовом про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 з вказаного будинку, на який звернуто стягнення , в порядку вимог ч. 1 ст. 40 Закону України « Про іпотеку», оскільки у добровільному порядку відповідачі відмовляються звільнити житло.

Колегією суддів встановлено, що дані спірні правовідносини виникли між сторонами у зв»язку із ухваленим судом рішенням від 01.10.2013 р. про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» та майновим поручителем ОСОБА_2 у забезпечення вимог іпотекодержателя по кредитному договору від 26.11.2007 р. за № 237, укладеному між банком та приватним підприємством -фірмою «Альфа», а не у забезпечення кредиту, за рахунок якого ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції послався у рішенні на безпідставність заявлених позовних вимог ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» з тих підстав, що позивач не заявив вимоги про виселення відповідачів зі спірного будинку одночасно з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак такий висновок суду 1-ї інстанції суперечить вимогам закону, якими не встановлено обов»язку іпотекодержателя звертатися до суду з вимогами до боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки та з вимогою про виселення лише одночасно, а встановлено право останнього звернутися одночасно із такою заявою в порядку вимог ст. 39 Закону України « Про іпотеку». Не ґрунтується на законі і посилання місцевого суду, як на підставу для відмови у позові - на ненадання позивачем доказів його звернення до органів ДВС з приводу виконання судового рішення від 01.10.2013 р.

Так, за положеннями ч.ч.1, 3 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян.

У відповідності до роз»ясень п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України , статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У матеріалах справи містяться листи позивача, направлені ним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до звернення до суду з даним позовом ( 24.03.2014 р. ) на адресу АДРЕСА_1 рекомендованими поштовими відправленнями та кур»єрським зв»язком від 11.10.2013 р., від 24.10.2013 р., від 31.01.2014 р., від 22.01.2014 р., з вимогою про добровільне звільнення житлового будинку, на яке звернуто стягнення , та які було повернуто банку з відміткою «закінчено термін зберігання» та «відсутній отримувач» (а.с. 18- 24).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про дотримання позивачем вимог закону щодо надіслання письмової вимоги відповідачам та про ухилення останніх від її отримання.

Також, у відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 40 вказаного Закону, особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Колегією суддів встановлено, що згідно з п. 1.6 договору іпотеки від 26.11.2007 р., умови якого погоджено сторонами, у будинку АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2, діти до 18 років не проживають, не зареєстровані та не мають права користування предметом іпотеки.

Відповідно до п.п. 2.6 та 2.7 вказаного договору, іпотекодавець не має права розпоряджатись предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя, передача предмета іпотеки в оренду, користування допускається лише за згодою останнього.

З відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Рівненській області від 28.03.2014 р. вбачається, що ОСОБА_3 1972 р. н. та ОСОБА_4, 2006 р.н. були зареєстровані у вказаному будинку з 25.03.2009 р., тобто, після укладення ОСОБА_2 вказаного договору іпотеки та без згоди та відома банку, що стверджується поясненнями сторін ( а.с. 27).

Наданий відповідачами договір найму жилих приміщень у будинку від 01.01.2007 р. ( а.с. 59) не може бути взятий судом до уваги, як належний доказ, оскільки вказаний договір найму (оренди) не був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя , а на час укладання іпотечного договору 26.11.2007 р., про наявність вказаного договору найму (оренди) ОСОБА_2 не довела до відома іпотекодержателя, як визначено п. 1.6 договору іпотеки і такий договір не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Отже, на момент укладення договору іпотеки, власником та єдиною зареєстрованою особою у будинку АДРЕСА_1, була лише ОСОБА_2, ні ОСОБА_3, ні її малолітній син ОСОБА_4 ані права власності, ані права користування вказаним будинком не мали, були зареєстровані у вказаному житлі у 2009 році, без згоди та відома іпотекодержателя після укладення договору іпотеки у 2007 р.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано постанову відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 25.11.2014р. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №1715/12912/12, виданим 30.12.2013 р. Рівненським міським судом на виконання рішення Рівненського міського суду від 01.10.2013 р., яку позивачем було отримано 24.12.2014 р., тобто, після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ПАТ «Акціонерний банк «Укоопспілка» про виселення відповідачів, тому рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про задоволення позову .

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати у сумі 365,40 грн. у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України « Про іпотеку», колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» Бабінця Івана Андрійовича - задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 12 грудня 2014 р. - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3. ) з житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» судові витрати у сумі 365,40 грн. у рівних частках з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий

Судді :