Постанова

від 18.02.2015 по справі 813/8419/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року № 813/8419/14

11 год. 10 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

державне підприємство «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (далі - ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002602210 від 28.11.2014р.

Ухвалою від 12.02.2014р. суд допустив заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушений порядок проведення позапланової виїзної перевірки платника податків. Позивач зазначає, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» у працівників ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області не виникало жодних запитань до працівників позивача щодо нарахування та сплати податку на прибуток за 2012-2013 роки, а про виявлені в межах перевірки порушення позивач дізнався лише з акта перевірки. Позивач вважає, що відповідачем порушений порядок складання акта перевірки, оскільки останній не підписаний усіма працівниками відповідача. З огляду на наведене, позивач вважає, що акт перевірки від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (податковий номер - 01057574) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.» не може вважатися актом перевірки у розумінні Податкового кодексу України та бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що відповідач при підрахунку витрат ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» неправомірно використовував дані бухгалтерського обліку замість даних податкового обліку. Також при підрахунку витрат відповідач протиправно посилається на норму п.п.153.2.6 п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, яка втратила чинність.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач допустив працівників ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області до проведення перевірки, чим погодився з наявністю законних підстав для її проведення. Крім того, позивач не реалізував свого права на подання заперечень на акт перевірки від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (податковий номер - 01057574) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.». Відповідач зазначає, що правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій чи бездіяльності такої особи. Відповідач вважає, що позивач здійснив заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в період, коли у Податковому кодексі України ще діяла норма п.п.153.2.6 п.153.2. ст.153 Податкового кодексу України, а тому відповідач правомірно посилався на неї в акті перевірки. Крім того, відповідач вказує, що недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки, а також при складанні акта перевірки, само по собі не є безумовною підставою для визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначили, що при складанні акта перевірки відповідач протиправно користувався даними бухгалтерського обліку позивач замість даних податкового обліку, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Позивач - ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» зареєстрований розпорядженням Жовківської райдержадміністрації від 28.03.1992р. №103, код ЄДРПОУ - 01057574. Взятий на облік в органах державної податкової служби з 09.03.1992р. за №51, перебуває на обліку в ДПІ у Жовківського району ГУ ДФС України у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м.Рава-Руська, вул.Наливайка, 22.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.81, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (податковий номер - 01057574) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. За результатами перевірки складено акт від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.14.1.36, п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 286227грн.

- ст.119 ПК України, в результаті чого нараховано штрафні санкції на суму 510грн.

Вказане порушення полягає в тому, що позивачем завищено задекларовані показники у рядку 05 Декларацій «витрати операційної діяльності» та у рядку 05.1 Собіварість придбаних (витоговлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 1429800,72грн.

На підставі Акта перевірки від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014р. №0002602210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств на суму 357783,75грн., в т.ч. 286227грн. за основним платежем та 71556,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо зауважень позивача до форми та порядку складення Акта перевірки від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 суд встановив таке.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених вказаним Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 86.1 ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені вказаним Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до п.86.3 ст.86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Як вбачається з Акта перевірки від 28.10.2014р. №421/13-23-2201/01057574 він не підписаний всіма посадовими особами, які проводили перевірку, а саме головним державним ревізором-інспектором ГУ Міндоходів у Львівській області ОСОБА_4 та головним державним ревізором-інспектором ГУ Міндоходів у Львівській області

ОСОБА_5

Оцінюючи вказану обставину суд зазначає, що недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки, а також при складанні акта перевірки, саме по собі не є безумовною підставою для визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій. Певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення. Вказана позиція суду узгоджується з правовими позиціями, висловленими в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010р., ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.02.2012р. №К-2147/08-С.

Суд також бере до уваги те, що позивач не скористався своїм правом, гарантованим ст.86 ПК України, подати заперечення на акт перевірки. Позивач не надав суду доказів інших порушень, допущених працівниками відповідача під час проведення позапланової виїзної перевірки ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та складання акта перевірки.

З огляду на наведене, суд вважає, що відсутність підписів на Акті перевірки, двох інспекторів, які брали участь у її проведенні, за умови відсутності доказів спростування факту вчинення порушення позивачем, не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на основі такого акта.

Щодо заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 286227грн., зафіксованого в Акті перевірки, суд зазначає таке.

В Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, яке полягає в тому, що до складу витрат включено витрат, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Відповідно до п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України (в редакції, чинній до 01.09.2013р.) Не включаються до складу витрат витрати на оплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку оплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу витрат підлягає фактична сума оплати, але не більша, ніж сума, розрахована за звичайними цінам.

Витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Згідно з п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Судом встановлено, що засновником позивача є Державна адміністрація залізничного транспорту України (код ЄДРПОУ - 00034045).

З огляду на наведене, відповідно до п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України позивач та ДП «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України» є пов'язаними особами.

Суд встановив, що між позивачем та «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України» укладено договір №ЦУПП-04/0046/10 від 30.07.2010р., на виконання якого виконавець (позивач) зобов'язується прийняти від замовника (ДП «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України») шпали дерев'яні, не просочені, некріплені, бруси дерев'яні для стрілочних переводів, не просочені, не кріплені, бруси мостові, непоросочені, некріплені виробництва Україна, при потребі провести сортування шпал, просочити лісопродукцію антисептиком, закріпити металевим кріпленням та відправити замовнику.

В Акті перевірки встановлено, що собівартість просочення деревини позивачем в ряді випадків була вищою, аніж доходи, отримані від надання послуг про просоченню ДП «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України». Таким чином, позивач надав пов'язаній особі послуги по просоченню деревини, які є нижчими за собівартість просочення у 2012 році на суму 728272,84грн. та у 2013 році на суму 701527,88грн. (а.с. 21, 23).

З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.14.1.36, п.п.14.1.159 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 1 429 800,72 грн.

Проте, суд частково не погоджується з вказаним висновком відповідача, наведеним в Акті перевірки, з огляду на таке.

Пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013р. пункт 153.2 статті 153 ПК України викладено в такій редакції: оподаткування контрольованих операцій здійснюється у порядку, передбаченому статтею 39 цього Кодексу.

Стаття 39 вказаного Кодексу регламентує трансфертне ціноутворення та передбачає, що операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 вказаної статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік (п.п.п.39.2.1.4 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України).

Вказаний закон набрав чинності з 01.09.2013р., крім пунктів 2 і 3, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

З огляду на наведене, суд вважає, що з 01.09.2013р. (з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013р.) контрольованими вважаються операції, за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно застосував до господарських відносин між позивачем та ДП «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України» у період з 01.09.2013р. по 31.12.2013р. положення п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, оскільки станом на вказаний період вони вже не діяли. Крім того, операції позивача з ДП «УПП Державної адміністрації залізничного транспорту України» станом на вказаний період не підпадали під визначення контрольованих операцій в розумінні ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013р.

Водночас, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що моментом набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 04.07.2013р. та застосування його до спірних правовідносин слід вважати 08.08.2013р., тобто наступний день, за днем його офіційного опублікування, оскільки саме тоді вступили в силу зміни до ст.39 ПК України, з огляду на таке.

Суд зазначає, що ст.39 ПК України регламентує трансфертне ціноутворення. Проте, положення, які передбачають оподаткування контрольованих операцій у порядку, передбаченому статтею 39 ПК України, визначені саме у п.153.2 ст.153 ПК України, яка набрала законної сили з 01.09.2013р.

Суд не враховує доводи позивача про відмінності у веденні на підприємстві бухгалтерського та податкового обліку, оскільки позивач не пояснив, в чому полягають вказані відмінності, та не довів необхідності їх врахування при вирішенні цього спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно встановив порушення позивачем п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, яке полягає у завищенні витрат підприємства по операціях з пов'язаними особами з січня 2012 року по серпень 2013 року, у зв'язку з чим у податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2014р. №0002602210 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств на суму 299218,46грн., в т.ч. 239374,77грн. за основним платежем та 59843,69грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Водночас, відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 ПК України, яке полягає у завищенні витрат підприємства по операціях з пов'язаними особами з вересня 2013 року по грудень 2013 року, у зв'язку з чим у податковому повідомленні-рішення від 28.11.2014р. №0002602210 збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств на суму 58565,29грн., в т.ч. 46852,23грн. за основним платежем та 11713,06грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на наведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002602210 від 28.11.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток державних підприємств в розмірі 58 565,29грн. (згідно з поданим розрахунком відповідача від 12.02.15р.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

З огляду на наведене, пропорційно до задоволених позовних вимог, судовий збір, який підлягає сплаті позивачем, становить 4074,51грн.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,2грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2014р. №309.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 3587,31грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002602210 від 28.11.2014р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток державних підприємств в розмірі 58 565 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 29 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» судовий збір у розмірі 3587 грн. 31 коп. до бюджету.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 23 лютого 2015 року.

Суддя А.Г. Гулик