Рішення

від 16.02.2015 по справі 916/128/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р.Справа № 916/128/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Чернишева А.О.,

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" до Приватного підприємства „Трансарт" про стягнення 6799,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 13.02.2015 р. оголошувалась перерва до 16.02.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Трансарт" про стягнення заборгованості за договорами перевезення вантажів в загальній сумі 6805,51 грн., посилаючись на наступне.

Між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (перевізник) та ПП „Трансарт" (замовник) був укладений договір № 794-О від 31.12.2013 року на перевезення вантажів, предметом якого є доставка автомобільним транспортом вантажів замовника в контейнерах та інші вантажі з місця відправлення до пункту призначення в межах України, а також у зворотному напрямку, і видача вантажу вантажоодержувачу. В свою чергу замовник за договором зобов'язується вчасно сплатити вартість послуг з перевезення вантажів.

Згідно п. 4.8. договору замовник сплачує рахунки перевізника за фактичний пробіг автотранспорту протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення на підставі подорожніх листів.

В п. 4.9. договору сторони погодили, що акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання перевізником послуг замовнику. У разі невиконання замовником зазначених зобов'язань акт наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. Оскільки відповідач не надіслав зауваження до акту наданих послуг № Пр/85 від 17.02.2014 р., позивач вважає вказаний акт таким, що прийнятий без зауважень і має силу документу.

Як вказує позивач, за надані послуги портом був виставлений рахунок № Пр/85 від 17.02.2014 року, однак оплата за надані послуги не була здійснена. Таким чином, сума заборгованості по вказаному договору складає 5121,43 грн.

Наразі позивач зазначає, що згідно п. 5.2. договору за прострочення сплати рахунку, який виставляється згідно з п. 4.8. договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення сплати, що діє на день платежу. Так, нарахована позивачем сума пені складає 477,63 грн.

Також позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу, який прострочив виконання грошового зобов'язання, 3% річних від прострочення суми, що складають 125,44 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 1038,06 грн.

Крім того, позивач зазначив, що між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ПП „Трансарт" був укладений договір № 5-О від 04.01.2012 р. на перевезення вантажів, предметом якого є доставка автомобільним транспортом вантажів замовника в контейнерах та інші вантажі з місця відправлення до пункту призначення в межах України, а також у зворотному напрямку, і видача вантажу вантажоодержувачу. В свою чергу замовник зобов'язався вчасно сплатити вартість послуг з перевезення вантажів.

Відповідно до п. 3.4. договору замовник попередньо сплачує рахунки перевізника протягом 2-х днів з моменту їх виставлення. За ствердженнями позивача, виставлений ним рахунок № Пр/32 114 від 31.12.2013 р. був сплачений відповідачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим сума недоплати становить 30 грн. При цьому позивач вказує, що послуги надавалися згідно з заявкою відповідача від 19.12.2013 р., також акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Пр/32114 від 31.12.2013 р. підписаний та скріплений печаткою зі сторони ПП „Трансарт".

Як вказує позивач, портом надсилалась претензія від 01.07.2014 р. № 354/06.5-10 на суму 5269,37 грн., яка включала заборгованість по вищезазначеному рахунку. У зв'язку з несплатою відповідачем всієї суми наданих послуг позивач відповідно до умов договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування пені в розмірі 5,73 грн., 3% річних в розмірі 0,85 грн. та інфляційних в розмірі 6,37 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2015 р. позовну заяву ДП „Іллічівський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/128/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем були надані додаткові пояснення щодо отримання уповноваженим представником відповідача рахунків та актів здачі-прийняття робіт (послуг), а також уточнені вимоги в частині нарахування пені за несплачені послуги.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду (а.с. 59, 60, 116).

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

04 січня 2012 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (перевізник) та Приватним підприємством „Трансарт" (замовник) було укладено договір на перевезення вантажів № 5-О (а.с. 23-27), відповідно до п. 1.1 якого позивач як перевізник на підставі заявки відповідача (замовника) зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірені йому відповідачем вантажі в контейнерах та других вантажів (згідно транспортних накладних) з місця відправлення (Іллічівський морський торговельний порт) до пункту призначення в межах України, а також в зворотному напрямку, й видати вантажі вантажоодержувачеві, а відповідач зобов'язується сплатити перевезення вантажів відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.1 договору перевезення вантажів, включаючи й автомобілями, виконується портом лише на підставі заявок, що подає відповідач. Заявка надається не пізніше ніж за 48 годин до відправлення контейнерів з Іллічівського морського торговельного порту, де вказується:

- пункт призначення вантажу;

- повне найменування вантажоодержувача та необхідна інформація про нього (адреса, номери телефонів і факсів),

- типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу;

- типи та вантажопідйомність контейнерів;

- відстань в кілометрах до пункту розвантаження;

- особливості перевезення вантажу;

У разі термінового перевезення вантажів за згодою перевізника замовник подає заявку в той самий день. До заявки, крім термінових, має бути доданий погоджений сторонами за договором графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень вантажів (із розподілом по змінах роботи), початку та закінчення роботи кожної зміни. Заявка надається замовником на бланку підприємства з печаткою та підписом уповноваженої особи в диспетчерську автобази перевізника.

Згідно п. 3.1. договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Ціна договору складається із вартості одного кілометру пробігу автотранспорту, розрахованого згідно з п. 3.3 даного договору, помноженого на відстань в кілометрах, вказану у заявці замовника (п. 3.2 договору).

В п. 3.3. договору визначено порядок розрахунку за формулою вартості одного кілометру пробігу автотранспорту при перевезенні вантажів в контейнерах за територію порт, грн. за км пробігу.

Згідно п. 3.4 договору замовник попередньо сплачує рахунки перевізника протягом 2-х днів з моменту їх виставлення. При цьому п. 3.5 договору передбачено, що у разі, коли фактичний пробіг автотранспорту перевізника перевищить той, що був розрахований на підставі заявки замовника, та явився підставою для виставлення попереднього рахунку, останній сплачує остаточний рахунок не пізніше 5-ти банківських днів з моменту його виставлення.

В п. 3.6 договору сторони погодились, що акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання перевізником послуг замовнику. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Замовник зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту приймання-здачі виконаних робіт повернути перевізнику підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання замовником зазначених зобов'язань акт приймання-здачі виконаних робіт вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. При цьому у разі неотримання замовником за його вини акту приймання-здачі виконаних робіт, належний йому екземпляр акту надсилається перевізником на адресу замовника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

В п. 7.1. договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року. За бажанням сторін договір можу бути продовжений на наступний рік при виконанні сторонами всіх умов даного договору й повного фінансового розрахунків по ньому.

Як було з'ясовано судом, в подальшому 05.04.2012 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору № 5-О від 04.01.2012 р. (а.с. 27), якою були внесені відповідні зміни у вказаний договір стосовно порядку розрахунків вартості одного кілометру пробігу автотранспортом при перевезенні вантажів в контейнерах за територію порту.

Так, судом встановлено, що на виконання вказаного договору № 5-О на замовлення відповідача згідно поданої заявки позивачем у грудні 2013 року було здійснено перевезення вантажів, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія подорожнього листа № 56500 від 19.12.2013 р. з талоном замовника до вказаного подорожнього листа, копія товарно-транспортної накладної від 19.12.2013 р., а також підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Пр/32114 від 31.12.2013 р. Так, позивачем на оплату послуг перевезення був виставлений відповідачу рахунок № Пр/32 114 від 31.12.2013 р. на суму 740,40 грн., який баул сплачено відповідачем в сумі 710,40 грн., що підтверджується наданими позивачем до суду платіжним дорученням від 13.02.2014 р. та випискою по рахунку за 13.02.2014 р. Відтак, сума боргу за надані позивачем послуги перевезення по вказаному договору складає 30 грн., що не спростовано відповідачем належними доказами.

Також судом з'ясовано, що на підставі листа відповідача за вих. № 1221 від 16.12.2013 р. про продовження дії договору на перевезення вантажів № 5-О на 2014 рік сторонами було укладено новий договір.

Так, 31.12.2013 року між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" (перевізник) та Приватним підприємством „Трансарт" (замовник) було укладено договір на перевезення вантажів № 794-О, відповідно до п. 1.1. якого позивач як перевізник на підставі письмової заявки відповідача (замовника) зобов'язується доставити автомобільним транспортом вантажі замовника в контейнерах та інші вантажі (відповідно до транспортних накладних) з місця відправлення (ДП „Іллічівський морський торговельний порт") до пункту призначення в межах України, а також у зворотному напрямку, і видати вантажі вантажоодержувачеві, а відповідач як замовник зобов'язується вчасно сплатити вартість послуг з перевезення вантажів відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі письмових заявок, що подає замовник. Заявка надається не пізніше ніж за 48 годин до відправлення контейнерів з складів, що розташовані на території ДП „Іллічівський морський торговельний порт", де вказується:

- пункт призначення вантажу;

- повне найменування вантажоодержувача та необхідна інформація про нього (адреса, номери телефонів і факсів),

- типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу;

- типи та вантажопідйомність контейнерів;

- відстань в кілометрах до пункту розвантаження;

- особливості перевезення вантажу;

- тоннаж брутто вантажу.

У разі термінового перевезення вантажів за згодою перевізника замовник подає заявку в той самий день. До заявки, крім термінових, мас бути доданий погоджений сторонами за договором графік виконання перевезень із зазначенням добового або середньодобового обсягу перевезень вантажів (із розподілом по змінах роботи), початку та закінчення роботи кожної зміни. Заявка надається замовником на бланку підприємства з печаткою та підписом уповноваженої особи в диспетчерську автобази перевізника.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Ціна договору складається із вартості одного кілометру пробігу автотранспорту, розрахованого згідно з п. 4.3. договору, помноженого на відстань в кілометрах, вказану у заявці замовника (п. 4.2 договору).

В п. 4.3. договору визначено порядок розрахунку вартості надання послуг автотранспортом при перевезенні вантажів в контейнерах за територією порту за км пробігу з вантажем (пробіг більше і менше 50 км) грн., за наказом директора порту від 04 грудня 2013 року № 604. Відповідні тарифи набувають чинності з 01.01.2014 р.

Згідно п. 4.5. договору вартість послуг, що надаються перевізником, не враховує ПДВ, яке нараховується згідно діючого законодавства України.

За умовами п. 4.8. договору замовник сплачує рахунки перевізника за фактичний пробіг автотранспорту протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення на підставі подорожніх листів.

В п. 4.9. договору сторони погодили, що акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання перевізником послуг замовнику. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис в реєстрі виставлених рахунків. Замовник зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту наданих послуг повернути перевізнику підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання замовником зазначених зобов'язань акт наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. При цьому у разі неотримання замовником за його вини акту наданих послуг, належний йому екземпляр акту надсилається перевізником на адресу замовника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вмісту поштового відправлення.

Відповідно до п. 8.1. договору останній вважається укладеним і набрав чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 року.

Як вказує позивач, на виконання вказаного договору № 794-О згідно з заявкою відповідача від 10.01.2014 року позивачем у січні 2014 року було здійснено перевезення вантажів, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/85 від 17.02.2014 р., в якому зазначено про надання послуг з перевезення портом порожніх контейнерів М.Д. (ЖБК) - ІМТП від 10.01.2014 р у кількості 10 штук, перевезення порожніх контейнерів ІМТП - ІВТ від 11.01.2014 р. у кількості 21 штук, також надання послуг автобази (затримка а/м) - вартість простою (14,1 часів х 11,55 грн./год. без ПДВ).

Обов'язок замовника по сплаті вартості простою передбачено в п.4.6. договору № 794-О, згідно з яким у випадку затримки автотранспорту, передбаченому п. 3.1.4. договору, замовник сплачує перевізникові вартість простою в розмірі 13,86 грн. за одну годину простою, враховуючи ПДВ. У випадку порожнього пробігу автотранспорту з вини замовника, останній сплачує перевізникові повну вартість наданих послуг, розраховану згідно п. 4.3. договору.

Загальна вартість послуг по вказаному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/85 від 17.02.2014 р. склала 5121,43 грн. Як вбачається з матеріалів справи, на оплату вказаних послуг позивачем був виставлений замовнику рахунок № Пр/85 від 17.02.2014 р. на суму 5121,43 грн., який не було сплачено відповідачем.

Саме несплата відповідачем послуг перевезення в сумі 5151,43 грн. за договорами на перевезення вантажів № 5-О від 04.01.2012 р. і № 794-О від 31.12.2013 р. стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом з метою захисту своїх порушених прав.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 916 вказаного Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Так, укладені між сторонами по справі договори на перевезення вантажів є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказані договори є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, судом було встановлено, що відповідно до умов договорів № 5-О і № 794-О портом належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажів є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов № 5-О і № 794-О та чинного законодавства на підставі складених вище зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно виставлених позивачем рахунків на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що складений позивачем до договору № 794-О акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/85 від 17.02.2014 р. на суму 5121,43 грн. (а.с. 17) не був підписаний відповідачем. Між тим за умовами п. 4.8. договору відповідач мав сплатити виставлений позивачем рахунок № Пр/85 від 17.02.2014 р. протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення на підставі подорожніх листів. Так, наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів свідчать про їх підписання директором відповідача Поповим О.М., що скріплено печаткою відповідача, тим самим відповідач підтвердив здійснення позивачем перевезення вантажів. До того ж з урахуванням положень п. 4.9 договору № 794-О, за якими відповідач був зобов'язаний не пізніше другого дня після отримання екземплярів акту наданих послуг повернути перевізнику підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту, та з огляду на відсутність з боку зауважень до вказаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/85 від 17.02.2014 р. останній вважається прийнятим і має силу документа, підписаного відповідачем, як це зазначено в п. 4.9 договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що портом надсилались на адресу відповідача лист від 01.04.2014 р. № 74/06.5-10, претензія від 01.07.2014 р. № 354/06.5-10 на суму 5269,37 грн., лист від 19.08.2014 р. № 501/06.5-10-2526 про сплату суми боргу в розмірі 5151,43 грн., які були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте будь-яких заперечень стосовно послуг перевезення відповідач не надав, наявність заборгованості не оспорив.

Відтак, сума боргу відповідача на момент розгляду справи складає 30 грн. по договору № 5-О та 5121,43 грн. по договору № 794-О, що разом складає 5151,43 грн.

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договорів № 5-О і № 794-О послуги з перевезення вантажів відповідач порушив умови вказаних договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 5151,43 грн.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем послуг перевезення) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, згідно п. 3.4. договору № 5-О відповідач мав сплатити рахунок № Пр/32 114 від 31.12.2013 р. протягом 2 банківських днів з моменту його виставлення 31.12.2013 р. Враховуючи, що вказаний рахунок було частково оплачено відповідачем, відповідно несплачена сума по рахунку в розмірі 30 грн. є простроченою, починаючи з 09.01.2014 р.

Також згідно п. 4.8 договору № 794-О відповідач мав сплатити рахунок протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення. Враховуючи те, що рахунок № Пр/85 від 17.02.2014 р. на суму 5121,43 грн. був отриманий відповідачем 18.02.2014 р. згідно наданого позивачем реєстру виставлених рахунків (а.с. 112), суд вважає, що має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг перевезення, починаючи з 25.02.2014 р. (граничний строк оплати згідно п 4.8 договору - 24.02.2014 р. з урахуванням вихідних днів).

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ст. 920 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

П. 4.1. договору № 5-О, п. 5.1. договору № 794-О передбачено, що у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.2. договору № 794-О за прострочення сплати рахунку, який виставляється згідно з п. 4.8. договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення сплати, що діє на день платежу.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 794-О від 31.12.2013 р. щодо здійснення оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 25.02.2014 р. по 25.08.2014 р. на існуючу суму боргу по рахунку № Пр/85 від 17.02.2014 р., що складає за наведеним у позові розрахунком позивача 477,63 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період .

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажів не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладених сторонами по справі договорах № 5-О і № 794-О не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажів за договорами № 5-О і № 794-О, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на відповідну суму боргу за по кожному договору. Так, на суму боргу в розмірі 30 грн. по договору № 5-О позивачем нараховано 3% річних за період з 09.01.2014 р. по 19.12.2014 р. (345 дн.), що складають 0,85 грн., розрахунок яких наведено у позовній заяві. Також на суму боргу 5121,43 грн. по договору № 794-О позивачем нараховано 3% річних за період з 25.02.2014 р. по 19.12.2014 р. (298 дн.), що складають 125,44 грн., розрахунок яких наведено у позовній заяві.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, наведених у позовній заяві на загальну суму 1044,43 грн. (у т.ч. 6,37 грн. за договором № 5-О і 1038,06 грн. за договором № 794-О) та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з обранням невірного індексу інфляції у заявленому періоді прострочення з 09.01.2014 р. по 19.12.2014 р. по договору № 5-О і з 25.02.2014 р. по 19.12.2014 р. по договору № 794-О.

Зокрема, визначений Державною службою статистики України за період прострочення з 09.01.2014 р. по 19.12.2014 р. індекс інфляції складає 1,249, також за період прострочення з 25.02.2014 р. по 19.12.2014 р. індекс інфляції склав 1,239, а не 1,212 та 1,203 відповідно, як зазначено у позові. Тому розмір інфляційних збитків на суму боргу по договору № 5-О складатиме 7,47 грн. (30 грн. (сума боргу) х 1,249 (сукупний індекс інфляції) - 30 грн.), а розмір інфляційних збитків на суму боргу по договору № 794-О складатиме 1224,02 грн. (5121,43 грн. (сума боргу) х 1,239 (сукупний індекс інфляції) - 5121,43 грн.), всього 1231,49 грн.

В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 1044,43 грн. (6,37 грн. + 1038,06 грн.). Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду позивачем не уточнювались та не змінювались позовні вимоги в цій частині, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за договорами перевезення № 5-О і № 794-О, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 6799,78 грн. (5151,43 грн. основного боргу + 477,63 грн. пені + 126,29 грн. 3% річних + 1044,43 грн. інфляції).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 6799,78 грн. повністю обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" до Приватного підприємства „Трансарт" про стягнення 6799,78 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Трансарт" (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Берегова, буд. 9А, оф. 4; код ЄДРПОУ 35038588; р/р 26009501323083 у відділенні ЗАТ „ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26009114761 в ПАТ „Марфін банк" м. Іллчівськ, МФО 328168) суму основного боргу за договорами на перевезення вантажів в розмірі 5151/п'ять тисяч сто п'ятдесят одна/грн. 43 коп., пеню в розмірі 477/чотириста сімдесят сім/грн. 63 коп., 3% річних в сумі 126/сто двадцять шість/грн. 29 коп., інфляційні втрати в сумі 1044/одна тисяча сорок чотири/грн. 43 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20 лютого 2015 р.

Суддя В.С. Петров