Ухвала

від 18.02.2015 по справі 826/60/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/800/25020/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання За участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд»Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Бордуніс О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «МБТ Трейд» (далі ТОВ «МБТ Трейд») пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про

- визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості:

1. від 16 липня 2013 року № 100250000/2013/600386/2;

2. від 16 липня 2013 року №100250000/2013/600387/2;

3. від 22 липня 2013 року №100250000/2013/600427/1;

4. від 12 липня 2013 року №100250000/2013/600362/2;

5. від 19 липня 2013 року №100250000/2013/600405/2;

6. від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600432/2;

7. від 23 липня 2013 року № 100250000/2013/600430/2;

8. від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600431/2;

9. від 25 липня 2013 року №100250000/2013/600448/2.

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача внесену фінансову гарантію, що складається із сум сплаченого мита та податку на додану вартість в розмірі 55125,36 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2013 року № 100250000/2013/600386/2 та № 100250000/2013/600387/2, від 22 липня 2013 року № 100250000/2013/600427/1, від 12 липня 2013 року №100250000/2013/600362/2, від 19 липня 2013 року № 100250000/2013/600405/2, від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600432/2, № 100250000/2013/600430/2 та № 100250000/2013/600431/2, від 25 липня 2013 року № 100250000/2013/600448/2.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржники оскаржили їх.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелмер Маркет» (продавець) та ТОВ «МБТ Трейд» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № UA/001/ /2012 від 03 липня 2012 року.

На підставі даного договору ТОВ «МБТ Трейд» ввезено на митну територію України товар, в зв'язку із чим з метою здійснення митного оформлення було подано до Київської міжрегіональної митниці наступні митні декларації:

- від 10 червня 2013 року №100250000/2013/058594;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059260;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059251;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059254;

- від 14 червня 2013 року №100250000/2013/060310;

- від 14 червня 2013 року №100250000/2013/060147;

- від 17 червня 2013 року №100250000/2013/060446;

- від 18 червня 2013 року №100250000/2013/060613.

Митна вартість товару за всіма митними деклараціями визначена за ціною договору.

Київська міжрегіональна митниця прийшла до висновку, що митна вартість товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів:

- від 16 липня 2013 року №100250000/2013/600386/2;

- від 16 липня 2013 року №100250000/2013/600387/2;

- від 22 липня 2013 року №100250000/2013/600427/1;

- від 12 липня 2013 року №100250000/2013/600362/2;

- від 19 липня 2013 року №100250000/2013/600405/2;

- від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600432/2;

- від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600430/2;

- від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600431/2;

- від 25 липня 2013 року №100250000/2013/600448/2.

Приймаючи вказані рішення Київська міжрегіональна митниця використала резервний метод визначення митної вартості, визначений підпунктом «ґ» пункту 2 частини 1 статті 57, статтею 64 Митного кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною угоди, а тому рішення Київською міжрегіональною митниці про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2013 року №100250000/2013/600386/2; від 16 липня 2013 року № 100250000/2013/600387/2; від 22 липня 2013 року № 100250000/2013/600427/1; від 12 липня 2013 року № 100250000/2013/600362/2; від 19 липня 2013 року № 100250000/2013/600405/2; від 23 липня 2013 року № 100250000/2013/600432/2; № 100250000/2013/600430/2 та № 100250000/2013/600431/2; від 25 липня 2013 року № 100250000/2013/600448/2 підлягають скасуванню, оскільки підстав для відмови у митному оформленні судом не встановлено.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми внесеної фінансової гарантії, що складається із сум сплаченого мита та податку на додану вартість у розмірі 53797,77 грн., є необґрунтованими, оскільки виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов'язується з певними обставинами та відповідною процедурою, а тому права позивача не порушені.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про «а» право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; «б» право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту. Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

В той же час, митний орган повинен аргументовано довести в зв'язку із чим у нього виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подані позивачем до митного органу документи повністю підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а сумніви митного органу щодо правильності її визначення є необргунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

У касаційній скарзі зазначено, що позивачем з метою здійснення митного оформлення було подано до Київської міжрегіональної митниці наступні митні декларації:

- від 10 червня 2013 року №100250000/2013/058594;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059260;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059251;

- від 12 червня 2013 року №100250000/2013/059254;

- від 14 червня 2013 року №100250000/2013/060310;

- від 14 червня 2013 року №100250000/2013/060147;

- від 17 червня 2013 року №100250000/2013/060446;

- від 18 червня 2013 року №100250000/2013/060613.

У касаційні скарзі також зазначено, що за результатами здійснення митного контролю щодо вказаних митних декларацій митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів:

- від 10 червня 2013 року № 10025000/2013/600084/2;

- від 12 червня 2013 року № 10025000/2013/600107/2;

- від 12 червня 2013 року № 10025000/2013/600108/2;

- від 12 червня 2013 року № 10025000/2013/600109/2;

- від 14 червня 2013 року № 10025000/2013/600141/2;

- від 14 червня 2013 року № 10025000/2013/600138/2;

- від 17 червня 2013 року № 10025000/2013/600155/2;

- від 18 червня 2013 року № 10025000/2013/600169/2.

Оскільки рішення Київської міжрегіональної митниці від 10 червня 2013 року № 10025000/2013/600084/2; від 12 червня 2013 року № 10025000/2013/600107/2; від 12 червня 2013 року № 10025000/2013/600108/2, № 10025000/2013/600109/2; від 14 червня 2013 року № 10025000/2013/600141/2, № 10025000/2013/600138/2; від 17 червня 2013 року № 10025000/2013/600155/2; від 18 червня 2013 року № 10025000/2013/600169/2 не були предметом адміністративного позову та в межах даної справи не переглядались судами першої та апеляційної інстанцій, а відповідач у касаційній скарзі не навів доводів щодо законності рішень про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2013 року №100250000/2013/600386/2, №100250000/2013/600387/2; від 22 липня 2013 року №100250000/2013/600427/1; від 12 липня 2013 року №100250000/2013/600362/2; від 19 липня 2013 року №100250000/2013/600405/2; від 23 липня 2013 року №100250000/2013/600432/2, №100250000/2013/600430/2, №100250000/2013/600431/2; від 25 липня 2013 року №100250000/2013/600448/2, які були визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року, колегія суддів, зважаючи на положення статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України в частині того, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, приходить до висновку про безпідставність доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями ст. ст. 220, 221, 226, 230, 232 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: