Постанова

від 24.02.2015 по справі 826/593/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2015 року 12:45 № 826/593/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Каре Груп» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Каре Груп» з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії ДПІ щодо невизнання податкової декларації ТОВ «Каре Груп» з податку на додану вартість за листопад 2014 року. Позивач також просить встановити у мотивувальній частині судового рішення факт того, що декларація вважається поданою у відповідності до вимог ПК України з моменту фактичного її отримання ДПІ.

Позивач зазначає, що до канцелярії ДПІ ним подано вищезгадану декларацію, що підтверджується штампом ДПІ. В усному порядку позивачу повідомлено, що декларація з ПДВ за листопад 2014 р. не визнана як податкова звітність.

Втім, позивач вважає, що прийняття податкової звітності є обов'язком податкового органу. Позивач зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для невизнання податкової звітності позивача, оскільки декларація містить всі обов'язкові реквізити.

Відповідач проти позову заперечує та, надавши письмові пояснення, зазначає, що наявний штамп на декларації позивача схожий на штамп ДПІ. Між тим, як зазначає ДПІ, надаючи копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції, вказана декларація ДПІ не реєструвалася. Крім того, як зазначає ДПІ, штамп «Отримано» відмінний від того, що використовується в таких випадках відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міндоходів від 14.06.2012 р. № 516. Зокрема, відсутня графа «вх. №_____», «___»

---

р. (графа дати). Відсутній також передбачений для таких випадку штамп «Конфіденційно».

Водночас, ДПІ зазначає, що 31.12.2014 р. вказана декларація з додатками була надіслана на адресу ДПІ засобами поштового зв'язку.

Однак, вказана декларація заповнення з порушенням встановлених вимог, а саме: зазначена адреса м. Київ, віл. Милославська, 49, але відповідно до довідки ДПІ місцезнаходження позивача за вказаною адресою не встановлено; місцезнаходження органу Міндоходів зазначено ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, але у зв'язку з реорганізацією вірна назва - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У зв'язку з отриманням декларації, заповненої з порушенням встановлених вимог, як зазначає відповідач, на адресу позивача було направлено повідомлення від 13.01.2015 р. № 136 про невизнання звітності, яке не було отримано позивачем.

Враховуючи вищенаведене у сукупності ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

Однак, в судове засідання 24.02.2015 р. представник ДПІ не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи розпочато без участі представника ДПІ.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРЕ ГРУП» зареєстровано у статусі юридичної особи 04.06.2014 р.

Станом на грудень 2014 року в ЄДР зареєстровано місцезнаходження позивача - 02097, м. Київ, Деснянський район, вул. Милославська, 49 Код з ЄДР 39242413.

Починаючи з 03.02.2015 р. керівником товариства є ОСОБА_1.

Станом на час розгляду справи товариством змінено місцезнаходження товариства, згідно ЄДР адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь , Іллічівський район, вул. Купріна, 40.

Дата реєстрації платником податку на додану вартість: 01.07.2014 р. Індивідуальний податковий номер платника податку: 392424126524.

31 грудня 2014 року позивачем до ДПІ направлена податкова декларація ТОВ «Каре груп» з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Дата підписання декларації - 30.12.2014 р.

Згідно із декларацією у розділі «Податкові зобов'язання» обсяги постачання (без ПДВ) 8 261 746 грн., сума ПДВ 1 652 349 грн.

Згідно з розділом «Податковий кредит» обсяги придбання без ПДВ 8 219 454 грн., ПДВ 1 643 891 грн.

Разом із декларацією подано, крім іншого, додаток № 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту), реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

До матеріалів справи надано копію конверту, в якому до ДПІ надійшла декларація із зазначеним документами, копію опису вкладення до поштового відправлення. Відповідно до даних УДППЗ «Укрпошта» декларація надійшла до ДПІ 05.01.2015 р. (реєстраційний номер декларації 1500001219 від 06.01.2015 р.).

При цьому, за результатами дослідження витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ДПІ не встановлено реєстрації 31.12.2014 р. податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2014 року.

Між тим, 13.01.2015 р. ДПІ на адресу позивача направлено повідомлення про невизнання податкової звітності, яке мотивовано недотриманням вимог п. 48.3. ПК України. Зокрема, як зазначено вище, ДПІ зазначає, що позивач не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням, а відтак декларація не містить достовірної інформації про один з обов'язкових реквізитів декларації.

В контексті наведеного ОУ ДПІ сформовано довідку про встановлення місцезнаходження позивача від 30.12.2014 р. № 4678/01/07-352, яка сформована на запит на встановлення місцезнаходження від 25.12.2014 р. № 1491м/26-52-15-01-22. Згідно із зазначеною довідкою проведено необхідні та достатні заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податку та місцезнаходження платника податку не встановлено.

Слід зазначити, що відповідно до даних УДППЗ «Укрпошта» вказане поштове відправлення ДПІ не вручено позивачу з незалежних від ДПІ причин.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено п. 49.2. ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8. ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до п. 48.1. ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2. ПК України визначено, що обов'язкові реквізити , це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків .

Згідно із п. 48.3. ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити : тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку ); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків ; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У свою чергу, відповідно до п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті , не вважається податковою декларацією , крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У свою чергу ст. 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу , з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, в силу положень п. 49.8. ПК України ДПІ зобов'язана перевірити, крім іншого, достовірність заповнення обов'язкових реквізитів, до яких відповідно до положень п. 48.3. ПК України, належить зазначення місцезнаходження платника податків.

Однак, під час розгляду справи, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не доведено того, що на час складання та подання спірної звітності за вищевказаною адресою здійснювалось фактичне ведення діяльності товариства, а наведена адреса була місцем розташування офісу товариства та проведення з цього місяця щоденного керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку, тобто не доведено фактичне місцезнаходження позивача за зазначеною адресою в період формування податкової звітності позивача, відносно якої виник спір.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи позивачем не надано договорів оренди виробничих та офісних приміщень, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності за зазначеною в декларації адресою. Не надано і договору із поштовою службою щодо надання послуг з доставки пошти у зв'язку з перебуванням підприємства за вищезгаданою адресою. При цьому, як зазначено вище, поштове відправлення, направлене позивачу ДПІ, не вручене позивачу з незалежних від ДПІ причин. Відсутні і інші докази на підтвердження місцезнаходження позивача за адресою, зазначеною у декларації, як-то: угоди про надання комунальних послуг за вказаною адресою, постачання електроенергії, придбання послуг з водовідведення тощо.

Водночас слід додати, що до матеріалів справи залучено вищезгадану довідку ОУ ДПІ про відсутність позивача за місцезнаходженням на дату складання декларації, яка (довідка) складена на запит про необхідність встановлення місцезнаходження позивача.

Таким чином, ДПІ в межах її повноважень, щодо перевірки достовірності обов'язкових реквізитів податкової декларації, встановлено та не спростовано позивачем під час розгляду справи недостовірність даних декларації відносно місцезнаходження товариства.

Відтак, в даному випадку податкова звітність позивача не містить достовірних даних відносно одного з обов'язкових реквізитів декларації - місцезнаходження товариства та містить недостовірну інформацію щодо місцезнаходження товариства, а отже, в силу положень п. 48.2. та п. 48.7. ПК України, подана позивачем податкова декларація не має юридичної значимості для цілей визнання її податковою звітністю .

В даному випадку, виконуючи свій обов'язок, визначений п. 49.8. ПК України щодо перевірки, зокрема, достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, податковий орган правомірно врахував наведені вище обставини, а відтак правомірно діяв, надіславши позивачу рішення у формі повідомлення про невизнання податкової звітності позивача, відносно якої виник спір.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття та направлення позивачу повідомлення щодо невизнання податкової звітності позивача та, відповідно, у взаємозв'язку з вищенаведеним суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії, визначені позивачем у позові, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін