Постанова

від 24.02.2015 по справі 826/433/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2015 року 08:10 № 826/433/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Справа - 4» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 року № 0018801503 та № 001881503,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Справа - 4» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 року:

- № 0018801503, відповідно до якого позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 537,79 грн. за платежем «єдиний податок з юридичних осіб», який нарахований на підставі ст. 126 ПК України за затримку на 79, 49, 38, 37, 37 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 27 688,95 грн.,

- № 001881503, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 685 грн. за платежем «єдиний податок з юридичних осіб», який нарахований на підставі ст. 126 ПК України.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що в акті перевірки ДПІ посилається, крім інших норм права, на Закон України «Про систему оподаткування», на процедурні порушення, на те, що законодавство не містить визначення «єдиний податок на підприємницьку діяльність юридичних осіб», відсутня відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжних доручень до банків.

При цьому, під час розгляду справи представник позивача по суті зазначив, що при поданні податкових декларацій за 2 та 3 квартали 2013 року помилково не заповнив рядок 8 «сума єдиного податку за минулий податковий період р. 7 декларації за минулий період». У той же час, у податковій декларації за 1 півріччя 2013 р. у рядку «сума єдиного податку, що уточнюється», за поданими раніше деклараціями» зазначило суму 20500 грн. та у рядку « 12» суму 10100 грн. Крім того, у податковій декларації (уточнюючій) за три квартали у рядку 10 «Сума єдиного податку, що уточнюється, за поданими раніше деклараціями» зазначило суму 30550 грн. та у рядку « 12» суму у розмірі 20 500 грн. Позивач зазначає, що вказане уточнення не призвело до заниження податкового зобов'язання з єдиного податку.

Враховуючи наведене, позивач вважає нарахування штрафів необґрунтованим та протиправним, просить скасувати оскаржувані рішення.

Відповідач проти позову заперечує та по суті зазначає, що у випадку з позивачем мала місце прострочка сплати податкових зобов'язань. ДПІ звертає увагу на помилковість позиції позивача, який вважає, що із подачею уточнюючого розрахунку зменшились податкові зобов'язання із дати подачі первинної декларації.

З підстав, викладених в акті перевірки та враховуючи надані пояснення, ДПІ просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 19.02.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з даними картки особового рахунку, 19.08.2013 р. здійснено нарахування податкових зобов'язань самостійно визначених позивачем у податковій декларації платника єдиного податку за 1 півріччя 2013 року (реєстраційний номер 9039411916 від 03.07.2013 р.) у сумі 20 500 грн., яку погашено 19.08.2013 р. у сумі 13 504,80 грн. за рахунок переплати, 06.09.2013 р. у сумі 3 550 грн. згідно платіжного доручення від 06.09.2013 р. № 50, 07.10.2013 р. у сумі 3 400 грн. згідно платіжного доручення від 07.10.2013 р. № 56, 06.11.2013 р. у сумі 45,20 грн. згідно платіжного доручення від 06.11.2013 р. № 61.

19.11.2013 р. здійснено нарахування податкових зобов'язань самостійно визначених позивачем у податковій декларації платника єдиного податку за 3 квартали 2013 року (реєстраційний номер 9063293562 від 06.10.2013 р.) у сумі 30 550 грн., яку погашено 19.11.2013 р. у сумі 3 006,27 грн. за рахунок переплати, 06.12.2013 р. у сумі 3 300 грн. згідно платіжного доручення від 06.12.2013 р. № 66, 26.12.2013 р. у сумі 3 300 грн. згідно платіжного доручення від 26.12.2013 р. № 72 та зменшено 26.12.2013 р. у сумі 20 500 грн., 27.12.2013 р. у сумі 443,75 грн. у зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку за три квартали 2013 року (реєстраційний номер 908388793 від 26.12.2013 р.

Між тим, 25.04.2014 р. ДПІ проведено перевірку ТОВ «Справа-4» (код з ЄДР 33944308) за результатами якої складено акт № 394/26-57-15-03-09 (далі - Акт перевірки). Встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб передбачених п. 57.1. ПК України. Зазначено, що відповідно до п. 126.1. ПК України у зв'язку з наведеним передбачено застосування штрафних санкцій згідно із розрахунком штрафних санкцій.

До Акту доданий розрахунок штрафних санкцій та, крім цього, до матеріалів справи надано детальне пояснення по розрахунку штрафних санкцій із зазначенням дат операцій, документів (декларацій), кількості днів прострочки, відсотків нарахування штрафу (10%, 20%), суми нарахування штрафу за кожним епізодом

З урахуванням наведеного у сукупності вбачається, що по суті спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що з подачею уточнюючого розрахунку після спливу строку сплати раніше задекларованих податкових зобов'язань, податкові зобов'язання зменшились з часу подання первинної декларації, у той же час ДПІ вважає, що подача уточнюючої декларації призвела до зменшення абсолютного значення податкового боргу станом на дату подачі уточнюючої податкової декларації, а відтак за період до подачі уточнюючої декларації позивач має сплатити штраф за прострочку самостійно визначених податкових зобов'язань.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.1. ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 8.2. ПК України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 10.1.2. ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Відповідно до п/п. 16.1.4. ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ПК України також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки , визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Відповідно до п. 54.1. ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку , що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою .

При цьому, згідно з п/п. 14.1.39. ПК України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1. ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3. ПК України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із положеннями ст. 45, ст. 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи відповідного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо нарахування та сплати єдиного податку слід зазначити, що відповідно до п. 254.1. ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп, що відноситься до позивача (4 гр.), є календарний квартал.

Відповідно до п. 295.3. ПК України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

При цьому, відповідно до п. 296.3. ПК України платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до п/п. 49.18.2 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В даному випадку сторонами не заперечуються суми, зазначені у податкових деклараціях, у тому числі в уточнюючій, дати їх подання, розрахункові строки сплати єдиного податку, суми проведених платежів та їх дати.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що задекларувавши податкові зобов'язання у відповідних сумах згідно податкових декларацій, позивач сплачував їх з порушенням встановленого строку сплати, тобто в період, коли суми податкових зобов'язань набули статусу податкового боргу. Надалі, у грудні 2013 р. позивачем подано декларації (уточнюючі) якими зменшено раніше визначені суми єдиного податку. Оскільки до цього у позивача виник податковий борг, який був зменшений шляхом подання уточнюючої декларації 26.12.2013 р., 27.12.2013 р., відповідно ДПІ нарахувало позивачу штраф.

У той же час , в силу п/п. 14.1.152. ПК України під погашенням податкового боргу розуміється зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

В контексті наведеного слід зазначити, що ПК України не містить норм щодо звільнення від відповідальності за наведених вище обставин, тобто норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань. В даному випадку подання уточнюючих декларацій, призводить до зменшення абсолютного значення податкового боргу , що виник раніше, та в залежності від дати подання уточнюючих декларацій (зменшення абсолютного значення податкового боргу) впливає лише на застосування ставки/розміру штрафу (10% або 20%).

Відтак, в даному випадку абсолютне значення податкового боргу було зменшено шляхом (на дату) подання уточнюючих декларацій , у зв'язку з чим та враховуючи визначення терміну «податковий обов'язок», який, як зазначено вище, є безумовним , значень: «виникнення податкового обов'язку», «виконання податкового обов'язку», «погашення податкового боргу», а також за відсутності до подання уточнюючих декларацій, визначених п. 37.3. ПК України підстав вважати припиненим податковий обов'язок позивача, висновок ДПІ щодо нарахування штрафу на прострочені сплатою податкові зобов'язання, які набули статусу податкового боргу, є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим спірні рішення відповідають вимогам застосування положень ст. 126 ПК України, та відповідно, скасуванню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи наведене та виходячи встановлених судом обставин та положень податкового законодавства, суд приходить до висновку, що ДПІ доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, а отже підстав для задоволення позову не має та у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 182,70 грн. (10 відсотків розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішень, відповідно до яких загальна сума штрафу складає 6222,79 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальна ставка судового збору, що підлягала сплаті, складає 1 827,00 грн. Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа - 4» (код з ЄДР 339443308; адреса: 03155, м. Київ, проспект Перемоги 89-А) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін