Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/968/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/968/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія

"Універсальна ";

до Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто";

про повернення предмету лізингу, стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Брацкова О. С., представник, довіреність № 06-01/15 від 23.01.2015 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить зобов'язати відповідача повернути сміттєвоз типу «ВЛІВ МЕДІУМ 15 -18 MZ 533702» заднього завантаження для транспортування твердих побутових відходів на базі автомобільного шасі МАЗ 533702, номер шасі Y3M533702B0010897, реєстраційний номер ВС5513СР, стягнути прострочені лізингові платежі на суму 101 800,00 грн., пеню за прострочення сплати лізингових платежів на суму 12 903, 01 грн., 20 процентів річних у розмірі 10 294,74 грн., а також пеню за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 62 811,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/968/15-г, розгляд справи призначено на 10.02.2015 року.

У судовому засіданні 10.02.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Листом від 23.06.14 вих. № 30-626 УДППЗ "Укрпошта" повідомила господарський суд м. Києва про те, що у зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням усіх об'єктів поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" на території півостріву, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Враховуючи викладене, на даний час, приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" не здійснюється (копію вказаного листа залучено судом до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що ухвалу суду про порушення провадження у справі від 21.01.14 було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень - бази даних судових рішень, створеної відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року. Отже, ознайомитись з текстом ухвали відповідач міг через мережу Інтернет за адресою: reyestr.court.gov.ua.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП ЧИСТЕ МІСТО» (лізингоодержувач) 26 квітня 2012 р. було укладено договір фінансового лізингу №305/0412/С (далі - договір), відповідно до розділу І якого лізингодавець зобов'язується придбати на замовлення лізингоодержувача майно: сміттєвоз типу «ВЛІВ МЕДІУМ 15 -18 MZ 533702» заднього завантаження для транспортування твердих побутових відходів на базі автомобільного шасі МАЗ 533702 (надалі - предмет лізингу), вказаний в лізинговій заявці та специфікації (додаток №1 до цього договору) та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов'язується прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 36 місяців з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (додаток №3 до цього договору).

Договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1. договору).

На виконання зобов'язань за договором, позивачем 06.07.2012р. було передано відповідачу в користування предмет лізингу, а саме: сміттєвоз типу «ВЛІВ МЕДІУМ 15 -18 MZ 533702» заднього завантаження для транспортування твердих побутових відходів на базі автомобільного шасі МАЗ 533702, номер шасі Y3M533702B0010897, реєстраційний номер ВС5513СР, вартістю 639 948,76 грн. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі предмета лізингу до договору. Даний акт підписаний повноважними представниками сторін договору та скріплений їхніми печатками.

Згідно п.п. 3.1.-3.3. договору предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів за користування предметом лізингу. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, компенсації відсотків за кредитом та комісійної винагороди лізингодавця, а також інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до цього договору).

Однак, всупереч умовам договору та графіку лізингових платежів, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, зокрема, починаючи з грудня 2013 р. почав прострочувати сплату лізингових платежів. Станом на 10 грудня 2013 року прострочена заборгованість зі сплати лізингових платежів склала 19 115,80 грн. При цьому строк прострочення станом на 10.12.2013р. складав 45 днів.

10 грудня 2013р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу вих. №871 від 10.12.2013р., в якій відповідача було повідомлено про розмір та строк простроченої заборгованості за договором лізинг. У відповідь на претензію відповідач направив листа від 23.12.2013р. яким визнав наявність заборгованості та погодився із нарахуванням пені.

Позивач зазначає, що починаючи з квітня 2014 р. відповідач повністю припинив сплачувати лізингові платежі за договором лізингу, в результаті чого станом на 09 січня 2015 р. за ним утворилася прострочена заборгованість зі сплати щомісячних лізингових платежів в розмірі 101 800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна " реалізувало своє право на односторонню відмову від договору та розірвало його надіславши на адресу відповідача відповідне письмове повідомлення вих. № 390 від 27.08.2014 p., яке було отримане ним 25.09.2014 p., що підтверджується повідомленням про вручення Пошти Росії № 29901176127735.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що договір фінансового лізингу №305/0412/С від 26.04.2012 року було достроково розірвано з 26.09.2014 року.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач в обумовлений договором строк та графіком лізингових платежів належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 101 800,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу, однак відповідач у строк, встановлений договором та графіком лізингових платежів, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами (основного боргу) в розмірі 101 800,00 грн. визнаються судом правомірними та такими, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивач, керуючись п.п. 8.3.2. договору просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, яка за розрахунками позивача становить 12 903,01 грн.

Згідно п.п. 8.3.2 договору, за прострочення терміну сплати лізингового платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від супи простроченого лізингового платежу за кожен день прострочення, за весь час прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань в розмір 12 903,01 грн., нараховані відповідно до законодавства (подвійна облікова ставка НБУ), а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтею 625 ЦК України та п. 8.4. договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 294,74 грн. - 20% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору сторони встановили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі прострочення сплати лізингового платежу лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач на вимогу лізингодавця зобов'язаний сплатити лізингодавцю 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10 294,74 грн. - 20% річних є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7.1.4. договору лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів. Аналогічна норма передбачена п.2 ст.7 Закону України «про фінансовий лізинг».

Як вже було встановлено судом вище, договір фінансового лізингу №305/0412/С від 26.04.2012 року є достроково розірваним та припинив свою дію. Проте, відповідач всупереч вимогам договору об'єкт лізингу не повернув.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.4.ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, крім виконання основного зобов'язання за договором підлягає сплаті також пеня від невідшкодування вартості неповерненого предмету лізингу за кожен день прострочення.

Пуктом 9.1. договору лізингу сторони погодили, що лізингоодержувач у разі дострокового припинення цього договору має право вилучити предмет лізингу негайно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю негайно або у визначений лізингоодержувачем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у місці визначеному лізиноодержувачем. У випадку неповернення предмету лізингу у терміни і місці визначені лізингодавцем згідно цього пункту лізинодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від невідшкодованої вартості неповернутого предмету лізингу за кожен день прострочення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу та про стягнення 62 811,12 грн. пені за несвоєчасне повернення предмету лізингу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, буд. 1, код ЄДРПОУ 32117462) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32-А, код ЄДРПОУ 33951781) сміттєвоз типу «ВЛІВ МЕДІУМ 15 -18 MZ 533702» заднього завантаження для транспортування твердих побутових відходів на базі автомобільного шасі МАЗ 533702, номер шасі Y3M533702B0010897, реєстраційний номер ВС5513СР. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (99040, м. Севастополь, вул. Маршала Геловані, буд. 1, код ЄДРПОУ 32117462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32-А, код ЄДРПОУ 33951781) 101 800 (сто одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості за прострочені лізингові платежі, 12 903 (дванадцять тисяч дев'ятсот три) грн. 01 коп. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 10 294 (десять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 74 коп. - 20% річних, 62 811 (шістдесят дві тисячі вісімсот одинадцять) грн. 12 коп. пені за несвоєчасне повернення предмету лізингу та 6 019 (шість тисяч дев'ятнадцять) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 14.02.2015 р.