Постанова

від 11.12.2014 по справі 814/2963/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року Справа № 814/2963/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лебедєвої Г.В.

при секретарі - Дворник Г.Г.

за участю: представників позивача - Караченцевої А.В. (за довіреністю),

Гурової А.А. (за довіреністю),

Луговської В.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Склярова Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2014 р. №0002372203,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2014 р. №0002372203.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 19.08.2014 року №1953/14-04-22-03/32655926, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 550272 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 550272 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 року №0002372203, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з податку на додану вартість на загальну суму 825408,00 грн., з яких 550272 грн. - за основним платежем, 275136 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" вважає зазначене податкове повідомлення-рішення такими, що не відповідає нормам діючого законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, з огляду на наступне.

Як вказує позивач, зазначена документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена Відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України та без наявності права податкового органу на перевірку. Позивач та особи відповідальні за його фінансово-господарську діяльність не були обізнані (повідомлені, ознайомлені) про перевірку, що проводилася з 06.08.2014р. по 12.08.2014р. з боку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських правовідносин з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" за березень 2014 року.

Після закінчення проведення перевірки - 13.08.2014р. позивач отримав Повідомлення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 304 від 05.08.2014 року про проведення перевірки і копію Наказу № 721 від 05.08.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, які були направлені відповідачем на адресу Компанії 06.08.2014р.

Незважаючи на відсутність законних підстав, відповідачем протиправно було проведено перевірку та складено Акт перевірки, який було отримано позивачем 27.08.2014р. за відсутності законного представника юридичної особи - особи відповідальної за фінансово-господарську діяльність Компанії (директор ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з 01.08.2014р. до 19.09.2014р. знаходилась у відрядженні).

В свою чергу, Акт перевірки було направлено відповідачем кур'єрською службою з транспортною накладною, що є порушенням п.86.4, п.86.5 ст.86 та п.58.3 ст.58 ПКУ, відповідно до яких Акт перевірки, у разі неможливості його вручення з будь-яких причин платнику податків або його законному представнику, направляється рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення.

Крім того, позивачем було зазначено, що як вбачається з Акту перевірки, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки слугували Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Позивача, а саме: стосовно ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" - Акт від 06.06.2014р. та стосовно ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" - Акт від 30.07.2014р.

Однак, по-перше, у цих актах не встановлені факти, що свідчать про можливі порушення ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" податкового чи іншого законодавства, а по-друге, конкретно на підставі цих Актів про неможливість проведення зустрічних звірок Відповідач не звертався до Компанії з запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Разом з тим, ще до встановлення податковим органом фактів неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів Позивача, тобто до виявлення фактів що нібито свідчать про можливі порушення податкового законодавства ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ", позивач отримувала від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області запит №4538/10/14-04- 22-02-16 від 20.06.2014р. щодо надання документальних підтверджень та пояснень з питань взаємовідносин з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та запит №3574/10/14-04-15-01-14 від 05.05.2014р. щодо надання документальних підтверджень та пояснень з питань взаємовідносин з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", на які Позивачем надані відповіді.

Отже на час проведення перевірки у Податкової були відсутні визначені п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ законні підстави для проведення перевірки.

Також, позивач зазначає, що посилання відповідача як на підставу того, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", на надіслані до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року №443/26-57-22-04-10/38927994 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014 року" та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №2104/26-55-22-07/38652056 "Про неможливість проведення зустрічної звірки "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року" не заслуговує на увагу, оскільки, по-перше, договори підряду та купівлі продажу були укладені 02.12.2013 р. та 05.03.2014 р., а інше податковим органом не доведено. Також, позивач зазначає, що під час укладання правочинів ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" було надано позивачу копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, на думку позивача, з викладеного вбачається, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статус відомостей про вказаних юридичних осіб підтверджено, та ці підприємства були зареєстровані як платник податку на додану вартість.

Також, позивач посилається на те, що державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області неправомірно вказує в акті перевірки про те, що операції товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з контрагентами товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" мали ознаки безтоварних операцій, і такий висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, і спростовується первинними документами. При цьому, відповідно до вимог Податкового Кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до податкового кредиту включені тільки ті суми, що підтверджені податковими накладними, виданими товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", які заповнені відповідно до встановленого порядку.

Так, позивач зазначає, що в акті вказується, що у товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, однак в акті відсутні будь-які посилання на те, яким чином була визначена податковим органом необхідна кількість технічного персоналу та транспортних засобів для проведення господарської діяльності, відсутнє нормативне обґрунтування з цього приводу, методика розрахунків необхідної кількості технічного персоналу та транспортних засобів. Крім того, підприємства у своїй діяльності не обмежені в праві укладати цивільно-правові угоди щодо оренди приміщень, устаткування та автотранспорту, використовувати залучені за цивільно-правовими угодами трудові та інші ресурси, тощо.

Як вказує позивач, укладений договір підряду було фактично виконано сторонами, що підтверджується відповідними, належним чином оформленими первинними документами, які були надані посадовим особам ОДПІ, договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", укладався з метою настання реальних наслідків, що також підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на думку позивача, з наведеного вбачається, що ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" цілком правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, які були виписані ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ".

При цьому, як вказує позивач, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" виконало усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (видаткові накладні, податкові накладні та інше).

Також, позивач зазначає, що без відповідного судового рішення про визнання договорів підряду на купівлі-продажу недійсними, податкові органи не можуть застосовувати наслідки недійсності правочину та відповідно робити висновки про неправомірність внесення сум до податкового кредиту в податковій декларації. Водночас, позивач зазначає, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області не надано доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" правочинів, а також, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, а отже посилання відповідача на нереальність правочинів є безпідставними та необґрунтованими.

За наведених обставин позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 р. №0002372203.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в ході проведення перевірки ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" встановлено, що посадовими особами ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" безпідставно сформовано податковий кредит, задекларований в декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", якими безпідставно сформовані податкові зобов'язання при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ", що як наслідок, призвело до безпідставного формування об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу та придбання товарів, оскільки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" з СГД - постачальниками та СГД -покупцями, в тому числі, з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ".

Таким чином, як вказує відповідач, враховуючи те, що у ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" по взаємовідносинам з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" згідно наданої інформації по акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року №443/26-57-22-04-10/38927994 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014 року" та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №2104/26-55-22-07/38652056 "Про неможливість проведення зустрічної звірки "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року", відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій за договором підряду від 02.12.2013 року №02/12/13, укладеним між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС", та договором купівлі-продажу від 05.03.2014 року №05/03/14, укладеним між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ".

На підставі викладеного, як зазначає відповідач, позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 825408,00 грн., з яких 550272 грн. - за основним платежем, 275136 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, наданих письмових поясненнях та на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у запереченнях до позовної заяви, а також, зважаючи на надані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (далі - ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ") зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради як юридична особа 08.10.2003 року за №15221200000004260 (ідентифікаційний код юридичної особи 32655926), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" перебуває на обліку в державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі-ДПІ) в якості платника податків з 10.10.2003 року за №1801.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серії МК №132630 від 18.07.2013 року, виданого ДПІ, Купченко Іриною Петрівною - головним державним ревізором-інспектором сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту ДПІ, інспектором податкової та митної справи І рангу, куруючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до наказу ДПІ від 05.08.2014 року №721 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (код за ЄДРПОУ 32655926)" з 06.08.2014 року 12.08.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року. За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ складено Акт від 19.08.2014 року №1953/14-04-22-03/32655926 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальність "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" (код ЄДРПОУ 38927994) та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 38652056) за березень 2014 року" (далі-Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість всього у сумі 550272 грн. у тому числі за березень 2014 року у сумі 550272 грн. (а.с.63).

03.09.2014 року ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" на адресу ДПІ направило заперечення від 02.09.2014 року №590 на Акт перевірки, в якому зазначило, що Акт перевірки складений ДПІ на підставі недостовірних відомостей, з перекрученням існуючих фактів, а висновки ДПІ хибні, протизаконні та не відповідають чинному законодавству з питань оподаткування і не можуть бути законною підставою для донарахування податкових зобов'язання і винесення податкового повідомлення - рішення і тому Акт перевірки підлягає скасуванню.

19.09.2014 року позивач від ДПІ отримав відповідь від 10.09.2014 року №6679/10/14-04-22-03-12 щодо результатів розгляду заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до Акту перевірки, в якої ДПІ зазначила, що Акт перевірки є таким, що відповідає чинному податковому законодавству.

15.09.2014 року на підставі Акту перевірки ДПІ було прийняте податкове повідомлення - рішення від 15.09.2014 року №0002372203 (далі - податкове повідомлення-рішення), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з податку на додану вартість на загальну суму 825408,00 грн., з яких 550272 грн. - за основним платежем, 275136 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

19.09.2014 року позивач отримав податкове повідомлення - рішення нарочно, про що свідчить підпис про отримання.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що позивачем порушено: п.198.1, п.198.3, п.198.6, п.200.1, п.200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість всього у сумі 550272 грн. у тому числі за березень 2014 року у сумі 550272 грн.

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

Як зазначається з розділу 3 акту перевірки "Перевірка ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" (код ЄДРПОУ 38927994) та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 38652056) за березень 2014 року", згідно з інформацією ІС "Податковий блок" та даними додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" сформовано податковий кредит з ПДВ у т.ч. за рахунок здійснення операцій з наступними контрагентами: ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" (код ЄДРПОУ 38927994) на суму 249939,24 грн. та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" на суму 300333,33 грн.

Разом з цим, з урахуванням акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року №443/26-57-22-04-10/38927994 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014 року" та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №2104/26-55-22-07/38652056 "Про неможливість проведення зустрічної звірки "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року", встановлено, що у ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення господарських операцій, а саме; відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих при тому, що діяльність потребує участі більшої кількості людей, у тому числі зі спеціальною освітою, відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, тощо. Вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" можливості здійснювати реальні господарські операції з СГД - постачальниками та СГД -покупцями.

Окрім цього, станом на момент проведення зустрічної звірки, стан ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС": 8 - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням".

Отже, підприємству ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" підприємствами ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" надавались податкові накладні виписані по операціям, реальність здійснення яких не доведено, оскільки відсутність на підприємствах ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, не підтверджує реальності здійснення господарських відносин ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Таким чином, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" з СГД - постачальниками та СГД -покупцями, в тому числі з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ", за березень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, в порушення підпункту пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України.

Отже, перевіркою ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" по операціям реальність яких не доведено, всього у сумі 249939 грн. у т.ч. за березень 2014 року у сумі 249939 грн., що призвело до порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в результаті чого занижено ПДВ за березень 2014 року у сумі 249939 грн.

Крім цього, перевіркою ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" по якому не підтверджено операції з придбання товарів: труби сталеві безшовні, всього у сумі 300 333 грн., у т.ч. за березень 2014 року у сумі 300 333 грн., що призвело до порушення п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в результаті чого занижено ПДВ за березень 2014 року у сумі 300 333 грн.

При цьому, в акті перевірки відповідачем наводиться перелік договорів, податкових накладних, видаткових накладних (із зазначенням їх реквізитів та змісту), платіжних доручень на підставі яких, відповідачем зменшено податковий кредит ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" за березень 2014 року.

Водночас, відповідач зазначаючи в акті, що під час перевірки посадовими особами підприємства були надані всі необхідні документи, вказує на те, що враховуючи те, що у контрагентів ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" по взаємовідносинам з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" згідно наданої інформації по акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року №443/26-57-22-04-10/38927994 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014 року" та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №2104/26-55-22-07/38652056 "Про неможливість проведення зустрічної звірки "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року", - відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, то договір підряду від 02.12.2013 року №02/12/13, укладений між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС", та договір купівлі-продажу від 05.03.2014 року №05/03/14, укладений між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", мають сумнівний характер, що свідчить про нереальність операцій на цими договорами.

Також, відповідач зазначає, що зазначені операції між ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" по взаємовідносинам з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів (виконання робіт, надання послуг).

Відсутність поставок продукції позивачу ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" свідчить про укладення угод з ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" без мети настання реальних наслідків.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС", основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство, допоміжне обслуговування водного транспорту, транспорте оброблення вантажів, а основними видами діяльності ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" є неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (Продавець) та товариством з обмежено відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП "Миколаївзовніштранс" разом із земельною ділянко, №2-А від 14.06.2013 року.

У відповідності до п. 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю об'єкт державної власності - єдиний майновий комплекс Державного підприємства "Миколаївзовніштранс" разом із земельною ділянкою, на якій він розташований. Об'єкт розташований за адресою: м. Миколаїв, вулиця Громадянський узвіз, 1А.

Згідно п.5.3.6 договору Покупець зобов'язаний внести 250 000 грн. на ремонт адміністративної будівлі та розвиток підприємства протягом 5 років з дня нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу.

На виконання вищезазначеного договору між товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" в особі директора Хараберюш О.В. з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ІМПЕКС" (далі Підрядник), в особі директора Шойхет, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір підряду №02/12/2013 року від 02.12.2013 року. Пунктом 1.1 договору підряду передбачено, що Підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту в офісному приміщенні Замовника "Адміністративна будівля", літ. А-1 (далі Об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, Громадянський спуск, 1А, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Вартість робіт є договірною, обумовлена у п.3.1 вказаного Договору, визначена ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" у відповідній Формі №1 "Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1; на ремонтно-будівельні роботи; капітальний ремонт будівлі" та Формі №5 "Зведений кошторис розрахунок вартості об'єкта будівництва", а також погоджена сторонами у Формі №9 "Договірна ціна".

Окрім іншого, сторонами у Договорі (п.4.2.1) погоджено, що ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" має право під свою відповідальність та за свій рахунок самостійно залучати субпідрядні організації.

На виконання умов Договору, 02.12.2013р. позивач передав, а ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" прийняли об'єкт для виконання ремонтних робіт, що підтверджено відповідним Актом підписаним уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору та відповідно до вимог чинного законодавства України, ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" були виконані ремонтні роботи, які 26.03.2014р. прийняті позивачем за Актом передання об'єкта для виконання робіт з ремонту, Актом прийняття виконаних робіт від 26.03.2014р.; Формою №КБ-2в в КС "Акт №1-26/03/14 приймання виконаних будівельних робіт" за березень 2014 року та Формою №КБ-2в "Акт №26/03/14 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року".

ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" на адресу позивача виписано у березні 2014 року податкову накладну №347 від 26.03.2014р. на суму 1499635,46 грн., у тому числі ПДВ 249939,24грн., що належним чином зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції №1 реєстраційний №9017942340 від 04.04.2014р., що також підтверджено Витягом з реєстру податкових накладних №14122840 на запит позивача №14122840 від 14.04.2014р.

Оплата робіт по Договору було здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок підрядника за платіжними дорученнями: №620 від 04.04.2014р. 59985,00 грн.; №641 від 07.04.2014р. 300000,00грн.; №656 від 10.04.2014р. 200000,00грн.; 200000,00 грн.

Не сплачена сума у розмірі 739650,46 грн. за Договором №30/05/14 від 30.05.2014 року про переведення боргу була переведена до нового боржника за погодженням кредитора.

Відповідно до журналу-ордеру по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по взаєморозрахункам з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" дебіторська/кредиторська заборгованість станом на 31.05.2014 року відсутня.

Відповідно до вимог діючого законодавства України, фінансові показники були належним чином відображені Позивачем у Податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, яка була зареєстрована під №9021126895, що підтверджується квитанцією №2 від17.04.2014р.

Зобов'язання з ПДВ за Договором підряду №02/12/13 від 02.12.2013р. були відображені ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" своєчасно, у повному обсязі та у встановленому законодавством порядку, а протилежне відповідачем не доведено.

Розбіжностей у податковій звітності не встановлено.

В свою чергу, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", що основними видами діяльності ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" є, зокрема, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що позивач є орендарем відкритих та закритих складських площ на території ММТП (причал №8, №9), що підтверджується договорами оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт", №РОФ-501 від 10.05.2006 року та №РОФ-864 від 01.03.2010 року, у відповідності до положень яких позивач зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Як вбачається з акту результатів періодичного огляду причалу №9 ДП "Миколаївський морський торговельний порт" від 10.05.2012 року, при перевірці технічного стану причалу №9 було виявлено пошкодження свайних опор, причальних плит та колесо відбійників, які потребують ремонту.

На виконання договірних та інвестиційних зобов'язань перед Портом, позивачем було заплановано на літній період 2014 року роботи по ремонту причалу №9, роботи по відновленню причалу №8 ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та роботи по будівництву складу напільного зберігання зерна, у зв'язку з чим серед необхідних матеріалів було встановлено необхідність у трубах сталевих безшовних, горячедеформованих.

Отже, 05.03.2014 року ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (далі Покупець), в особі директора Хараберюш О.В. з однієї сторони, і ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" (далі Продавець), в особі директора Вовченко Р.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договір купівлі-продажу № 05/03/14. У відповідності до умов договору Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат (труби сталеві безшовні, гаряче деформовані 60х4 НДС, ст.20 відпов. ГОСТ 8732-78) в кількості 2000т, в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар за умовами даного договора. У відповідності до п. 3.1. договору склади тимчасового технологічного накопичення експортного вантажу знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17, територія ДП "Миколаївський морський торгівельний порт" (9 причал). Моментом переходу права власності на Товар до Покупця є дата складання в пункті приймання-передачі товару (вантажу) приймального акту на Товар ( або ж прийняття Покупцем Товару на свій рахунок, шляхом оформлення Картки обліку експортного вантажу (приймального акту) ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" та підписання Покупцем видаткової накладної на Товар. Згідно п. 4.1 договору Продавець за свій рахунок постачає Товар в пункт приймання-передачі товару (вантажу) залізницею/автомобільним транспортом. Умови постачання Товару визначаються Сторонами окремо в кожній специфікації на партію Товару. У відповідності до п. 4.2 договору поставка товару здійснюється Продавцем після здійснення Покупцем 100% передплати за весь Товар. Згідно п. 6.1 договору кількість та ціна за одну тонну Товару по кожній окремій партії погоджується Сторонами та оформлюється письмовими додатковими погодженнями (Специфікаціями). У відповідності до п.11.6 договору договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014. В випадку, якщо за 30днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна із Сторін письмово не звернеться про його закінчення, термін дії Договору продовжується на кожний наступний рік .

24.03.2014 р. сторонами було укладено Специфікацію № 1 на першу партію товару по Договору №05/03/14 від 05.03.2014р.

Розрахунки між сторонами Договору проводилися у встановленому Договором порядку у безготівковій формі. На виконання умов Договору, 26-27.03.2014р. позивач частково сплатив передоплату по першій партії товару, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями: №530 від 26.03.2014р. на 200000,00грн., №531 від 26.03.2014р. на 500000,00грн., №531 від 27.03.2014р. на 672000,00грн., №538 від 27.03.2014р. на 430000,00грн. (залишилася не сплаченою за першу партію товару сума у розмірі 6198000,00 грн.).

З огляду на вищенаведене, ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" на адресу позивача виписано у березні 2014 року податкові накладні: податкову накладну №349 від 26.03.2014р. (на суму 700000,00 грн., у тому числі ПДВ116666.67грн.). що належним чином зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції №1 реєстраційний №9017356747 від 02.04.2014р. що також підтверджено Витягом з реєстру податкових накладних №14122840 на запит позивача №14122840 від 14.04.2014р.; податкову накладну №368 від 27.03.2014р. (на суму 1102000.00 грн., у тому числі ПДВ183666,67 грн.). що належним чином зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції №1 реєстраційний №9017356742 від 02.04.2014р. що також підтверджено Витягом з реєстру податкових накладних №14122840 на запит позивача №14122840 від 14.04.2014р.

При цьому, станом на 31.03.2014 року фактичного постачання товару не відбувалось.

Відповідно до вимог діючого законодавства України, фінансові показники були належним чином відображені позивачем у Податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, яка була зареєстрована під №9021126895, що підтверджується квитанцією №2 від 17.04.2014 р.

Відповідно до картки по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебіторська заборгованість ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" по взаєморозрахункам з ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙД" станом на 31.03.2014 року та станом на 31.07.2014 року складає 1802000,00 грн.

Вищезазначені операції відображенні ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" в бухгалтерському обліку наступним чином Д-т рахунок 631 "Розрахунки з постачальниками " К-т рахунку 311, "поточні рахунки в національній валюті на суму передплати.

Зобов'язання з ПДВ за договором купівлі-продажу товару №05/03/14 від 05.03.2014р. були відображені ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" своєчасно, у повному обсязі та у встановленому законодавством порядку, а протилежне Податковою не доведено.

Розбіжностей у податковій звітності Відповідачем не встановлено.

Строк дії Договору купівлі-продажу товару №05/03/14 від 05.03.2014р. визначений сторонами до 31.12.2014р. з автоматичною пролонгацією у разі відсутності відповідної заяви одної з сторін.

На цей час у позивача відсутнє право вимоги проведення поставки товару.

Відповідно до умов Договору, строк виконання умов Договору (поставки товару) з боку ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" ще не настав і контрагент по Договору ще має час для його виконання.

Таким чином, на підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії первинних документів: договорів, актів приймання-передачі, податкових накладних, платіжних доручень.

Разом з тим, надані до суду та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "ІНТЕР-ІМПЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" у березні 2014 року, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, дають право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагентів відповідно до укладених угод, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за період березень 2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказаний період.

На підтвердження наявності умов, основних засобів та обладнання для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем надано до суду вже досліджені судом засвідчені копії договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП "Миколаївзовніштранс" разом із земельною ділянко, №2-А від 14.06.2013 року, договорів оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт", №РОФ-501 від 10.05.2006 року та №РОФ-864 від 01.03.2010 року.

Таким чином, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у його контрагентів товару та послуг та їх використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік" визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані отримані від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договорів підряду та купівлі-продажу.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за своєю юридичною адресою, що була зазначена в податкових накладних, виписаних на адресу позивача.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, роблячи висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", податковий орган, послався на встановлені в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року №443/26-57-22-04-10/38927994 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, березень 2014 року" та акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 року №2104/26-55-22-07/38652056 "Про неможливість проведення зустрічної звірки "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року" обставини відсутності у контрагентів позивача ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" об'єктивної можливості виконати умови договорів з позивачем, відсутності будь-яких способів підтвердити товарний характер договірних операцій через відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, не звернув увагу на те, що в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій (затверджених Наказом Державної податкової адміністрації від 22 квітня 2011 року №236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок») чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Разом з тим, суд не погоджується з тамики висновками відповідача, оскільки податкові органи при проведенні звірки були позбавлені можливості перевірити первинні документи господарської діяльності ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ"; вказані акти не можуть бути безумовною підставою для визнання господарських операцій між ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" та їх контрагентами такими, що не мали фактичного виконання, якщо їх реальність підтверджується відповідними документами.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, к вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції позивача з його контрагентами ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ", а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем з ТОВ "ІНТЕР - ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платника податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що договори, укладені між ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" з ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори купівлі-продажу укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори підряду та купівлі-продажу, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нереальність договорів, посилаючись на те, що ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" відсутні за своїм місцезнаходженням.

Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів підряду та купівлі-продажу були відсутні у ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ".

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2014 року, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ІНТЕР-ІМПРЕКС" та ТОВ "СПЕЦ-ТРЕЙДІНГ" і правомірність віднесення позивачем спірних сум ПДВ до податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

А відтак, з огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені обставини, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 550272 грн. за березень 2014 року.

Отже, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що зменшення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням розміру суми податку на додану вартість у сумі 550272 грн. здійснено безпідставно та неправомірно, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято неправомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 р. №0002372203 є протиправними та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,128,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2014 р. №0002372203 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 15.09.2014 року №0002372203.

Повернути судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" за платіжним дорученням від 26.09.2014 року №2030 в сумі 4872,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12.12.2014 року.

Суддя Г.В. Лебедєва