Ухвала

від 18.02.2015 по справі 826/12276/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12276/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Локомотив» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Локомотив» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2014 року №199/26-54-15-01-22.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі пп. «г» п.184.1 ст.184 ПК України, винесено рішення від 17.07.2014 року №199/26-54-15-01-22 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Локомотив».

Відповідно до п.184.2 ст.184 ПК України, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Приписами п.5.5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» №26 від 16.01.2014 року передбачено, що рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідив надані докази до справи та вірно вказав на те, що відповідач не надав суду підтверджуючих документів, передбачених пунктом 5.5.3 Положення №26, зокрема, довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців або доказів неприйняття поданих позивачем податкових декларацій протягом 12 послідовних податкових місяців.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийнято подані позивачем декларації за 12 послідовних місяців починаючи липня 2013 року по червень 2014 року, які складені відповідно до вимог законодавства, та які містили показники про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання.

Вказані декларації подавалися позивачем за податковою адресою позивача до ДПІ у Оболонському районі та були отримані податковим органом, що підтверджується відповідними квитанціями, а також розрахунками коригування сум податку на додану вартість, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрами податкових накладних за відповідні періоди, які містяться в матеріалах справи, та, які досліджені судами обох інстанцій.

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на факт проведення 23.07.2014 року перевірки позивача, результати якої оформлено актом №799/26-54-22.06/36282626 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Локомотив» з питань дотримання валютного законодавствіа України по зовнішньоекономічному контракту №05-12-РL від 17.12.2012 року з компанією АNDALUSIA SP.Z.О.O.», де встановлено факт надходження товару від нерезидента на суму 910 749,96 євро.

Колегія суддів погоджується з тим, що встановлені обставини спростовують доводи відповідача щодо неподання платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, а отже, суперечить положенням пп."г" п.184.1 ст.184 ПК України.

Стосовно посилань відповідача на висновок №3468/26-54-07-04 від 30.05.2014 року про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ «НВП «Локомотив», та на акти про відсутність посадових осіб за податковою адресою та неможливість проведення виїзної перевірки від 19.05.14р. № 5/26-54-22-01, від 20.05.14р. № 6/26-54-22-01 та від 21.05.14р. № 7/26-54-22-01, колегія суддів зазначає, що такі акти є документам для внутрішнього службового користування податкового органу, які відображають фактичні дії та особисту думку посадових осіб податкового органу, та не є правовстановлюючими документами і не зумовлюють настання правових наслідків.

Відтак, оскільки ст.184 ПК Українит містить виключний перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, не містить норми, яка б вказувала на те, що не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ, та враховуючи недоведеність доводів відповідача, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.72 КАС України , не надав до суду належних доказів правомірності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 01.10.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.