Рішення

від 18.02.2015 по справі 910/649/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015Справа №910/649/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія", м.Київ простягнення 9146,47 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Санжарівська Т.Г. (довіреність б/н від 12.01.2015р.) від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (надалі - ТОВ "Гранд Афіш Україна", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія", (надалі - ТОВ "Лотос-Енергія", відповідач) про: стягнення заборгованості за виконані роботи та надані послуги у розмірі 6432,99 грн., пені у розмірі 804,53 грн., штрафу в розмірі 643,30 грн., 696,62 грн. - інфляційних втрат та 569,03 грн. - 20% річних.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №165 від 12.06.2014р. щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Ухвалою від 19.01.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/649/15-г та розгляд справи призначено на 04.02.2015р.

В судовому засіданні 04.02.2015р. представником позивача подано документи для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.02.2015р. у зв`язку із неявкою представника відповідача та відсутністю витребуваних документів розгляд справи відкладено на 18.02.2015р.

18.02.2015р. через відділ діловодства (канцелярію) суду позивачем подано документи для залучення до матеріалів справи та пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 19.01.20154р. та про відкладення розгляду справи від 04.02.2015р. відправлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52 літ. «Б», оф. 204.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надані всі докази необхідні для прийняття рішення та беручи до уваги приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/649/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

12.06.2014р. між ТОВ "Гранд Афіш Україна" (виконавець, позивач) та ТОВ "Лотос-Енергія" (замовник, відповідач) було укладено договір №165, згідно із п.1.1. якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги та виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (далі - роботи або продукція), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи (продукцію) на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору поставки передбачено, що найменування робіт, їх обсяг (кількість продукції), строк виконання та їх вартість зазначаються у специфікаціях (додатках) або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. При цьому за відсутності додаткових угод або специфікацій (додатків) до договору, невід'ємною його частиною є рахунки-фактури та видаткові накладні. Дострокове виконання робіт (виготовлення продукції) допускається, при цьому відлік такого строку починається після надання (виготовлення продукції) допускається, при цьому відлік такого строку починається після надання замовником виконавцеві передбачених договором вихідних даних.

Замовник, якщо інше не узгоджене сторонами, зобов'язується надати виконавцеві такі вихідні дані: оригінал-макет продукції (в паперовому та електронному вигляді) або опис продукції (технічні умови), або її зразок, який зберігається у виконавця. Усі вимоги, які замовник висуває до робіт (продукції) повинні бути оформлені в письмовому вигляді та передані виконавцеві до початку робіт. Якщо вимоги, в тому числі відносно якості робіт (продукції), не оформлені замовником в письмовому вигляді, то роботи виконуються виконавцем за якістю, яка за звичай пред'являється до ідентичного виду робіт (продукції). За таких умов замовник не має права висувати будь-які спеціальні (індивідуальні) вимоги до якості робіт (продукції), при цьому виконавець має право самостійно визначати технологічний процес виконання робіт (виготовлення продукції) (п.1.3 договору).

За змістом п.2.1 договору ціною договору є вартість робіт виконаних за цим договором у відповідності до усіх його специфікацій (додатків) та рахунків-фактур.

Відповідно до п.2.2 договору роботи оплачуються замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або видаткової накладної, якщо інший строк та порядок оплати не встановлені сторонами договору у специфікації (додатку або додатковій угоді), або у рахунку-фактурі.

Фактична кількість продукції зазначається в акті приймання-передачі виконаних робіт або у видатковій накладній (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що якщо оплата робіт (продукції) за цим договором здійснюється з відстрочкою платежу, то у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, при цьому нарахування такої пені припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) більше ніж на 10 днів виконавець має право стягнути з замовника крім пені ще й штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Якщо оплата робіт (продукції) за цим договором здійснюється з відстрочкою платежу, то у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) більше ніж на 10 днів виконавець має право на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з замовника суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми (п. 4.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2014 року та підлягає пролонгації на кожний наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати закінчення дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір його розірвання. Кількість пролонгацій не обмежено (п. 8.1 договору).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, 12.06.2014р. між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач зобов`язався виготовити та передати відповідачу поліграфічну продукцію.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст. 837 - ст. 864 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №РН-04/07-39 від 04.07.2014р. на суму 4 717,50 грн., №РН-04/07-40 від 04.07.2014р. на суму 3840,70 грн., №РН-31/07-41 від 31.07.2014р. на суму 850,00 грн., Рахунками-фактурами №СФ-27/06-051 від 27.06.2014р., №СФ-27/06-052 від 27.06.2014р., №СФ-27/06-054 від 27.06.2014р., №СФ-27/06-055 від 27.06.2014р., №СФ-31/07-046 від 31.07.2014р. та довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей №161 від 04.07.2014р., №162 від 04.07.2014р. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт виготовлення позивачем та отримання відповідачем поліграфічної продукції загальною вартістю 18595,00 грн.

Як стверджує позивач, ТОВ "Лотос-Енергія" свої зобов'язання за договором щодо оплати виготовленої продукції виконано не повністю.

11.11.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією за №146 згідно якої просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 6432,99 грн., претензію відповідачем отримано 17.11.2014р., однак залишено без належного реагування.

Жодних доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не подано.

Стаття 854 ЦК України до обов'язків замовника відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що роботи оплачуються замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або видаткової накладної , якщо інший строк та порядок оплати не встановлені сторонами договору у специфікації (додатку або додатковій угоді), або у рахунку-фактурі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов договору №165 від 12.06.2014р. за період з 04.07.2014р. по 31.07.2014р. позивач виготовив та передав відповідачу поліграфічну продукцію, що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-04/07-39 від 04.07.2014р. на суму 4 717,50 грн.,

- №РН-04/07-40 від 04.07.2014р. на суму 3840,70 грн.,

- №РН-31/07-41 від 31.07.2014р. на суму 850,00 грн.

Вказані вище видаткові накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень.

Як вказувалося вище, відповідно до п. 2.2 договору, оплата здійснюється протягом 30 календарних днів.

Отже, з урахуванням умов п. 2.2 договору за видатковими накладними №РН-04/07-39 на суму 4 717,50 грн. та №РН-04/07-40 на суму 3840,70 грн. від 04.07.2014р. строк оплати настав 03.08.2014р., за видатковою накладною №РН-31/07-41 на суму 850,00 грн. від 31.07.2014р. строк оплати настав 30.08.2014р.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №165 від 12.06.2014р. зобов'язання не виконав, продукцію у визначений договором строк оплатив не повністю, а саме:

Згідно банківських виписок ПАТ "ПроКредит Банк" за період з 16.09.2014р. по 30.10.2014р., відповідачем було сплачено за товар згідно договору №165 від 12.06.2014р. у розмірі 12162,01 грн.

Як вбачається із письмових пояснень ТОВ "Гранд Афіш Україна" та банківських виписок, що містяться в матеріалах справи, позивач при підрахунках суми неоплаченого товару враховує часткову переплату за договором, здійснену відповідачем за іншими рахунками-фактурами, а саме:

16.05.2014р. відповідачем здійснено оплату у розмірі 4598,01 грн. за виготовлену продукцію згідно рахунку-фактури №СФ-27/06-051 від 27.06.2014р. на суму 4407,60грн., у зв'язку з чим виникла переплата у розмірі 190,41 грн.

30.10.2014р. відповідачем здійснено оплату у розмірі 5752,00 грн. за виготовлену продукцію згідно рахунку-фактури №СФ-27/06-052 від 27.06.2014р. на суму 4779,20 грн., у зв'язку з чим виникла переплата у розмірі 972,80 грн.

02.10.2014р. відповідачем здійснено оплату у розмірі 1812,00 грн. за виготовлену продукцію згідно рахунку-фактури №СФ-27/06-055 від 27.06.2014р.

При цьому, згідно письмових пояснень позивача ТОВ "Гранд Афіш Україна" здійснює зарахування переплати у розмірі 190,41 грн. та у розмірі 972,80 грн. в рахунок часткової заборгованості за видатковою накладною №РН-04/07-39 на суму 4717,50 грн., отже заборгованість за вказаною накладною складає - 3554,29 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги положення укладеного договору, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за виготовлену продукцію (з урахуванням часткової оплати) у розмірі 6432,99 грн., а саме:

- за видатковою накладною №РН-04/07-39 від 04.07.2014р. заборгованість складає - 3554,29грн.;

- за видатковою накладною №РН-04/07-40 від 04.07.2014р. заборгованість складає - 2028,70грн.;

- за видатковою накладною №РН-31/07-41 від 31.07.2014р. заборгованість складає - 850,00 грн.

Факт наявності прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорено відповідачем.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Лотос-Енергія" на користь ТОВ "Гранд Афіш Україна" заборгованості у розмірі 6432,99 грн. підлягають задоволенню.

Позивач за прострочення строків сплати за виготовлену продукцію, керуючись пунктом 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 804,53 грн. пені за період прострочення з 04.08.2014 р. до 15.01.2015р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті виготовленої продукції за договором № 165, адже всупереч п.2.2 наведеного договору у визначений строк не було здійснено оплату за виконані роботи, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі порушення замовником строку оплати виконаних робіт (продукції) виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, при цьому нарахування такої пені припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 04.08.2014р. по 15.01.2015р. в сумі 804,531 грн.

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, проведений позивачем, не є арифметично вірним:

- на суму 2028,70 грн. - розмір пені з 04.08.2014р. по 12.11.2014р. становить 140,34 грн.;

- розмір пені з 13.11.2014р. по 15.01.2015р. становить 99,60 грн.;

- на суму 3554,29грн. - розмір пені з 04.08.2014р. по 12.11.2014р. становить 245,88 грн.;

- розмір пені з 13.11.2014р. по 15.01.2015р. становить 174,50 грн.;

- на суму 850,00 грн. - розмір пені з 31.08.2014р. по 12.11.2014р. становить 43,08 грн.;

- розмір пені з 13.11.2014р. по 15.01.2015р. становить 41,73 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, згідно розрахунку суду, загальний розмір пені за вказаний вище період становить 745,13 грн.

Окрім того, позивачем також заявлено про стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% суми заборгованості передбаченого у п. 4.2 договору, який складає 643,30 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з тим, сторонами у договорі передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком штрафу на суму 643,30 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 696,62 грн. інфляційних втрат та 20% річних у розмірі 569,03 грн., як це передбачено сторонами у п. 4.3. договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 20% річних:

за період з 04.08.2014р. по 15.01.2015р. 5582,99 х 20 х 165: 365 : 100 = 504,76 грн.

за період з 31.08.2014р. по 15.01.2015р. 850,00 х 20 х 138 : 365 : 100 = 64,27 грн.

Отже, згідно розрахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20% річних у розмірі 569,03 грн. у такому розмірі, як і заявлено позивачем.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат за період заявлений позивачем становить 732,14 грн., а саме:

за період з 04.08.2014р. по 15.01.2015р . 5582,99 грн. х 1,115 = 6225,03 грн. - інфляційні втрати = 642,04 грн.;

за період з 31.08.2014р. по 15.01.2015р. 850,00 грн. х 1,106 = 940,10 грн. - інфляційні втрати = 90,10 грн.

При цьому позивачем до стягнення заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 696,62 грн. З урахуванням того, що ТОВ "Гранд Афіш Україна" заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог тому судом задовольняється вимога щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 696,62 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 6432,99 грн. - основний борг, 745,13 грн. - пені, 696,62 грн. - інфляційних втрат, 569,03 грн. - 20% річних та 643,30 грн. - штрафу.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 52, літера «Б», офіс 204, ЄДРПОУ 39042048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Афіш Україна" (02094 м. Київ, провулок Карельський, будинок 8, ЄДРПОУ 37203435) заборгованість у розмірі 6432 (шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 99 коп.; пеню у розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 13 коп.; штраф у розмірі 643 (шістсот сорок три) грн. 30 коп.; 20% річних у розмірі 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 03 коп.; інфляційні у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 62 коп.; судовий збір у розмірі 1 815 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять) грн. 13 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 23.02.2015р.

Суддя В.В. Князьков