Постанова

від 28.01.2015 по справі 910/20723/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р. Справа№ 910/20723/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р. (суддя Чинчин О.В.) у справі № 910/20723/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліптика ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд»

про стягнення коштів за непоставлений товар

Представники сторін:

від позивача: Якубенко О.М. (довіреність № 1 від 05.08.2014р.)

від відповідача (скаржник): Молодід В.В. (довіреність від 10.10.2014р.);

В судовому засіданні присутні: Мостовюк Г.О., Сеник В.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліптика ЛТД», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд» 143 171, 32 грн., з яких: 128 453, 70 грн. - сума основної заборгованості, 13 873 грн. - інфляційні нарахування та 844, 62 грн. - 3% річних; а також стягнуто з відповідача 2 863, 50 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 09.12.2014р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд», у якій, відповідач просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/20723/14 від 30.10.2014р. частково (у частині, що перевищує стягнення з відповідача 8 735, 40 грн. основного боргу за непоставлений товар та пропорційних їм 943, 42 грн. з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних у розмірі 57, 43 грн.) та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково, у вигляді стягнення на його користь з відповідача 8 735, 40 грн. основного боргу за реально непоставлений товар та пропорційних їм 943, 42 грн. з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних у розмірі 57, 43 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Згідно доводів апеляційної скарги, відповідач наполягав, що ним двічі надавались проекти відповідних накладних на підпис позивачеві (які підтверджували часткову поставку товару на користь позивача), однак суд не звернув на це уваги, чим, по суті, позбавив відповідача можливості довести факт поставки товару на підставі саме первинних документів, допустив розгляд справи за відсутності ключових доказів по ній та прийняв, з точки зору апелянта необ'єктивне рішення у справі, яке суттєво порушує права та інтереси відповідача.

Позивачем до справи надані заперечення на апеляційну скаргу в яких позивач просив відмовити ТОВ «Метрометтрейд» у задоволенні його апеляційної скарги на рішення № 910/20723/14 Господарського суду м. Києва від 30.10.2014р. та залишити рішення без змін.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 26.02.2014р. позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд» було перераховано 128 453, 70 грн. з призначенням платежу «оплата за товар зг рах 222 від 25/02/14 в т. ч. ПДВ 20% - 21408, 95 грн.» (виписка з рахунку, аркуш справи 30).

Рахунок № 222 від 25.02.2014р. наявний в матеріалах справи виставлений на вказану суму оплати (128 453, 70 грн., у тому числі ПДВ 21 408, 95 грн.) та містить посилання на договір від 23.09.2013р..

На вимоги суду (ухвала від 09.12.2014р.) договору від 23.09.2013р. сторонами не надано, а як встановлено судом за поясненнями представників сторін, що не заперечується жодним доказом, посилання на договір від 23.09.2013р. у рахунку та податковій накладній зроблено помилково бухгалтерією при складанні цих документів.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Представлені до матеріалів справи документи (рахунок № 222 від 25.02.2014р., виписка про оплату за 26.02.2014р.) в сукупності з викладеними позивачем обставинами у позовній заяві та вимозі за вих. № 1 від 13.05.2014р. свідчать про досягнення між сторонами згоди на поставку відповідачем на користь позивача обумовленого товару (труб), а перерахуванням суми в розмірі 128 453, 70 грн. підтверджує погодження позивача із запропонованою ціною товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Перерахування позивачем коштів підтверджує виконання з боку позивача зобов'язань щодо оплати товару, про поставку якого та за відповідною ціною домовились сторони.

Доказів які б свідчили про поставку на користь позивача оплаченого 26.02.2014р. товару суду не представлено, надані відповідачем проекти видаткових накладних № 200 від 06.03.2014р., № 390 від 25.04.2014р. з документами підтверджуючими їх направлення позивачу, не можуть бути прийняті судом як доказ поставки на користь позивача частини оплаченого ним товару (на суму 119 718, 30 грн.). Оцінюючи вказані документи, судом може бути встановлено лише факт їх складення відповідачем та надіслання позивачу. Зазначені видаткові накладні не можуть підтверджувати здійснення господарської операції, оскільки не містять відміток одержувача товару.

Аналогічно, за відсутності первинних документів з підписом про отримання товару представником покупця (ТОВ «Екліптика ЛТД») не підтверджує отримання частини товару і представлена відповідачем довіреність № 307 від 25.04.2014р.. Вказана довіреність свідчить лише про її виписування ТОВ «Екліптика ЛТД» з метою отримання у ТОВ «Метрометтрейд» товару вказаного в рахунку № 222 від 25.02.2014р..

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на вручення відповідних первинних документів (накладних) позивачу при здійсненні поставки товару є лише свідченнями представника товариства за відсутності належних доказів, які можуть підтвердити вказані обставини в господарському суді, оскільки аналогічні свідчення представника іншої сторони є протилежними (позивач стверджує, що він не отримував оплачений ним товар).

В даному випадку доводи апелянта свідчать лише про неналежне ведення підприємством бухгалтерського обліку, зокрема, про неналежне оформлення первинних документів, а відповідні наслідки зазначеного покладаються на саме підприємство в силу наведених приписів закону.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011р. № 3-127гс11 (справа № 43/308-10), відповідно право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати, може бути ним реалізовано, зокрема, і в судовому порядку, саме при умові неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, право на повернення суми оплаченого товару, виникає у покупця у разі невиконання зобов'язання з поставки товару продавцем у обумовлений строк, або ж якщо такий строк між сторонами не погоджувався, виконання зобов'язання вважається простроченим після отримання вимоги про здійснення поставки (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Оскільки, позивачем не представлено суду доказів щодо погодження між сторонами строків поставки обумовленого товару за який здійснено оплату 26.02.2014р., вказаного строку поставки не визначено рахунком № 222 від 25.02.2014р., а у вимозі позивача за вих. № 1 від 13.05.2014р. не міститься вимоги про поставку товару, судом першої інстанції зроблений неправильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів за непоставлений товар.

Вимога позивача від 13.05.2014р. наявна в матеріалах справи, без доказів її направлення відповідачу (такі не надані позивачем, зокрема, і на вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 09.12.2014р.), при цьому, у ній відсутні вимоги щодо поставки товару у відповідний строк, а право на повернення коштів згідно положень ст. 693 ЦК України може бути реалізовано покупцем саме у разі наявного прострочення продавця у виконанні зобов'язання з поставки обумовленого товару за який проведено таку оплату.

В даному випадку має місце неналежне оформлення документів претензійно-позовної діяльності підприємства-позивача, оскільки за відсутності доказів погодження між сторонами строку поставки товару, та не звернення до відповідача з відповідною вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про виконання поставки товару за який здійснено оплату в сумі 128 453, 70 грн., відповідача не можна вважати особою, що порушила взяті на себе зобов'язання.

Факт настання строку виконання зобов'язання по поставці оплаченого товару для відповідача є недоведеним перед судом, з огляду на відсутність належних доказів погодження між сторонами відповідного строку поставки (ч. 1 ст. 530 ЦК України), та відсутність доказів звернення з вимогою про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Доказів прострочення з боку відповідача у виконанні зобов'язання щодо своєчасної поставки оплаченого товару, станом на дату звернення позивача до суду (29.09.2014р.) не представлено.

Вимоги заявленого позову про повернення сплачених коштів не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання (повернути кошти за оплачений товар), матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат та 3% річних на суму прострочення починаючи з 21.05.2014р. є необґрунтованими, оскільки при сплаті коштів згідно рахунку № 222 від 25.02.2014р. для відповідача виникли негрошові зобов'язання з поставки товару, і такі, за відсутності вимог позивача про поставку товару у відповідний строк, не припинились, в тому числі станом на 21.05.2014р. (дата з якої здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних).

Внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, через неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, відповідно до положень п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р. у справі № 910/20723/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліптика ЛТД».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліптика ЛТД» (03115, м. Київ, вул. Г. Оніскевича 1, ідент. код 38441386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрометтрейд» (юрид. адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська 1-М, оф. 7, ідент. код 38213156) 1 431, 75 грн. (одну тисячу чотириста тридцять одну гривню 75 копійок) витрат по сплаті за розгляд апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/20723/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала