Ухвала

від 05.02.2015 по справі 804/6027/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № 804/6027/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Саване О.І. (дов.від 02.01.2015 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі № 804/6027/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"29" квітня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 року

№0003132204, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156 625,50 грн., з них 288 919 грн. за основним платежем 104 417грн. та 52 208,50грн. штрафні санкції;

№003092204, яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 360 007,50 грн., з них 240 005 грн. за основним платежем та 120 002,50грн. штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо нереальності господарської діяльності позивача, оскільки виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами встановлення запчастин, товарно-транспортні накладні. Розрахунок здійснено платіжними дорученнями у повному обсязі. Всі вищевказані первинні документи надавались до перевірки та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо фіксування фактів здійснення господарських операцій та містять всі необхідні реквізити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі № 804/6027/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реального отримання позивачем товарів та послуг. Судом зазначено, що невиконання контрагентом позивача обов'язку зі сплати податків та зборів, не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту,з огляду на те, що останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі № 804/6027/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував сумнівності контрагентів позивача та не дослідив належним чином первинні документи Товариства, які мають юридичні дефекти.

Позивач надав в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фахівцями Дніпропетровської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" по взаємовідносинам з ТОВ "М'ясо-Поділля" за період липень 2013р., ФОП ОСОБА_3 за період січень, вересень2013 року, ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" за лютий 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.03.2014р. за №184/22-04/24615640, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" занижено податок на прибуток всього у сумі 240 005грн.;

-п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , внаслідок чого ТОВ М'ясокомбінат "Ювілейний" занизило податок на додану вартість у сумі 104 417 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень податкового законодавства ґрунтуються на відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на товар, а отже, на думку відповідача відсутня можливість підтвердити фактичне отримання придбаного товару та його транспортування, що, з огляду на наявність податкової інформації про сумнівність контрагентів позивача, свідчить про нереальність господарських операцій ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» та протиправне формування податкового кредиту та валових витрат за даними операціями.

На підставі акту перевірки відповідачем 09.04.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003132204 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156 625,50 грн., з них 288 919 грн. за основним платежем 104 417грн. та 52 208,50грн. штрафні санкції; №003092204 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 360 007,50 грн., з них 240 005 грн. за основним платежем та 120 002,50грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкту господарювання, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача, податковий кредит та валові витрати у перевіряємий період ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» сформовано по взаємовідносинам з ТОВ "М'ясо-Поділля", ФОП ОСОБА_3, ПП "Строймонтаж-ЛМЛ".

30.07.2013 року між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» (Покупець) та ТОВ «М'ясо-Поділля» (Постачальник) укладено договір поставки №30/07/2013, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (м'ясну сировину). Відповідно до видаткових накладних за даною угодою позивачем придбано товару на загальну суму 531 224,37 грн. у т.ч. ПДВ 88 537,40 грн. Витрати на придбання м'ясної сировини у сумі 442 687 грн. позивачем включено до складу валових витрат за 2013 рік; сплачена сума ПДВ до складу податкового кредиту за липень 2013 року.

24.09.2012 року між ТОВ М'ясокомбінат «Ювілейний» (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір поставки №301007, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (м'ясну сировину). Відповідно до видаткових накладних за даною угодою позивачем придбано товару на загальну суму 156 469,56 грн. у т.ч. ПДВ 26 078,26 грн. Витрати на придбання м'ясної сировини у сумі 130 391 грн. позивачем включено до складу валових витрат за 2013 рік; сплачена сума ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2013 року на суму 13 456 грн., за вересень 2013 року - 12 622 грн.

На підтвердження реальності виконання укладених угод поставки позивачем надано, копії договорів поставки, податковими накладними, видатковими накладними, експертними висновками та ветеринарними свідоцтвами, якими підтверджено реальне отримання придбаного товару; транспортування товару посвідчено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними; платіжні доручення та копії оборотно-сальдових відомостей підтверджують повну сплату за отримані товари та рух активів на рахунках Товариства.

Крім того, у перервіряємий період між позивачем (Замовник) та ПП «Строймонтаж-ЛМЛ» (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №40Т14 від 28.01.2013 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити визначені умовами угоди роботи (поточний ремонт торгового кіоску). Відповідно до акту виконаних робіт позивачем отримано послуг на 2 895,33 грн. у т.ч. ПДВ - 482,55 грн. Витрати понесені за даним договором у сумі 2 413 позивачем віднесено до складу валових витрат за 2013 рік, сплачена сума ПДВ включена до податкового кредиту за лютий 2013 року.

реальність виконання даної угоди підтверджено наступними первинними документами: копією договору підряду, податковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі матеріалів, актом прийому-здачі виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Висновки податкового органу щодо нереальності вказаних правочинів ґрунтувались на відсутності товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, та актах податкових перевірок ПП «Строймонтаж-ДМД» та ТОВ «М'ясо-Поділля», а також показах встановленням розбіжностей між сумою податкового кредиту сформованого позивачем за операціями придбання товарів та послуг та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за даними операціями.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Так, відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами та податковими накладними.

Так, згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, лише сукупність вказаних ознак може характеризувати документ як первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

Одними з таких ознак є те, що первинний документ повинен відображати зміст та обсяг господарських операцій.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано необхідні первинні документи, до форми та змісту яких відповідачем не надано жодних заперечень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що у спірних господарських операцій наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною обставиною для визначення наявності чи відсутності у платника права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, а сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки товарно-транспортна накладна не є єдиними первинним документом, яким може підтверджуватися факт господарських взаємовідносин між сторонами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання зобов'язання за договорами у повному обсязі підтверджено документально.

Використання підприємцем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, а з цього можливо зробити висновок, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагента позивача умов, необхідних для здійснення господарських операцій, то це само по собі не свідчить про безтоварність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги).

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Скаржник не надав доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача і матеріали справи таких доказів не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях.

Як зазначено вище, позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, а саме не належне декларування податкових зобов'язань по спірним правочинам.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за відносинами із сумнівними контрагентами, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Проте, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Конституцією України, а саме приписами ст. 61, закріплено індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі № 804/6027/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. у справі № 804/6027/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко