Постанова

від 18.02.2015 по справі 814/5399/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/5399/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді - за участю секретаряШеметенко Л.П. Левицької З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "УкрБелВест" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ПП "УкрБелВест" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 № 0009351703, від 19.12.2013 № 0009312201, від 19.12.2013 № 0009302201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року позов був задоволений.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що в період з 21.11.2013 р. по 29.11.2013 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "УкрБелВест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 29.11.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 29.11.2013.

За результатами перевірки було складено акт від 06.12.2013 №367/14-03-22-01/30825935 ,яким встановлено порушення ПП "УкрБелВест" вимог п. 3.1 статті 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1, п. 135.5 статті 135, п. 153.7 статті 153, п. 187.1, статті 187, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач безпідставно занизив податок на прибуток на загальну суму 40888 грн. в тому числі по періодам: за І квартал 2011 року всього у сумі 26398 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року всього у сумі 14490 грн., в тому числі: ІІ квартал - 5106 грн., ІІІ квартал - 4692 грн., ІV квартал - 4692 грн. ; ПП "УкрБелВест" занижено податок на додану вартість на загальну суму 210626 грн., в тому числі по періодам у листопаді 2010 року у сумі 26448 грн. ; у грудні 2010 року у сумі 78533 грн.; у січні 2011 року у сумі 25075 грн.; у лютому 2011 року у сумі 26930 грн.; у березні 2011 року у сумі 53640 грн. Також підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб із суми доходу, наданого ОСОБА_5, чим занизило податок на доходи фізичних осіб у сумі 1135,66 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 № 000935173703 про збільшення ПП "УкрБелВест" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1135,66 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 793,92 грн.; від 19.12.2013 № 0009312201 про збільшення ПП "УкрБелВест" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 40888,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 6600,00 грн. та від 19.12.2013 № 0009302201 про збільшення ПП "УкрБелВест" суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 210626,00 грн. та штрафної ( фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 26246,00 грн.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 15 січня 2013 року ПП "УкрБелВест" прийнято рішення про реорганізацію підприємства шляхом виділу з ПП "УкрБелВест" нового підприємства - ТОВ "ТАТУкрконтракт", яке є правонаступником майна, прав та обов'язків ПП "УкрБелВест" в частині розподільчого балансу (про що також відповідачем зазначається в акті перевірки).

16 квітня 2013 року позивачем прийнято рішення № 5 , яким виведено ОСОБА_5 із складу засновників ПП "УкрБелВест", передано належну їй частку у статутному капіталі ПП "УкрБелВест" в сумі 7571,05 грн. до статутного капіталу новоствореного Товариства - ТОВ "ТАТУкрконтракт", утвореного шляхом виділу із ПП "УкрБелВест".

Згідно п.167.1 ст .167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що правові підстави для утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб відсутні, так як грошові кошти в сумі 7571,05 грн. було передано до статутного капіталу ТОВ "ТАТУкрконтракт", а ОСОБА_5 не отримувала свою частку, дивіденди чи інвестиційний прибуток, та відповідно не отримувала дохід в сумі 7571,05 грн.,

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 01.12.2010 року між ПП "УкрБелВест" та ПП "Венко" було укладено договір на транспортно - експедиційні послуги (предмет договору: надання транспорту для перевезення вантажів);

з ТОВ "Авантехтранс",що підтверджується податковими накладними та ТОВ "Юні Трейд Компані", що актами приймання - передачі, видатковими та податковими накладними .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№ 996-Х1У від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Відповідно до п.п. 11.1., 11.5 - 11.7 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 20 лютого 1998 року (далі -Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно до ст. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, але яке не ставиться у залежність від наявності у платника податків ТТН.

Але, апеляційним судом було встановлено, що ПП "УКРБЕЛВЕСТ" по операціям з ПП "ВЕНКО" за лютий 2011 року у загальній сумі 134 446,00 грн., в тому числі ПДВ 22 407,67 грн. до перевірки не було надано первинних документів, в тому числі: актів здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткових накладних, податкових накладних, документів складського обліку та інших документів, що свідчило про отримання товарів (робіт; послуг). Операції ПП "УКРБЕЛВЕСТ" з ПП "ВЕНКО" за лютий 2011 року взагалі не проведено в бухгалтерському обліку підприємства.

До перевірки ПП «УКРБЕЛВЕСТ» надано оформлені подорожні листи на доставку вантажів від постачальників власним автотранспортом ПП «УКРБЕЛВЕСТ» серії 12ААИ від 31.10.2010, від 30.11.2012 та від 31.12.2010 з односторонньою мокрою печаткою ПП «УКРБЕЛВЕСТ». В подорожних листах однією стрічкою вписано - перевезення вантажів по Україні, автомобілем НОМЕР_4 (державний НОМЕР_5) та ПІБ водія. У якого постачальника було отримано товар або інші ТМЦ встановити не має можливості, у зв'язку з тим що інших відомостей крім вищезазначених у подорожних листах не має.

Відсутність в бухгалтерському обліку ПП "УКРБЕЛВЕСТ" первинних документів по отриманню транспортно-експедиційних послуг від ПП "ВЕНКО", а саме: в актах здачі - приймання робіт (надання послуг) вказано тільки загальна вартість робіт з ПДВ та без ПДВ. До актів, виконавцем яких є ПП "ВЕНКО" не надано розшифровки по часового переміщення транспортних засобів, яким транспортом, номенклатура якого товару та за якою адресою здійснювалась доставка, не надані товарно-транспортні накладні з зазначеними пунктами навантаження та розвантаження товарів з відміткою про отримання Замовником товарів (матеріалів).

Крім того, в ході проведення перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Міндоходів у Миколаївській області на адресу ПП "УКРБЕЛВЕСТ" надано запити від 21.11.2013 №2172/10/14-03-22-01-22 та від 28.11.2013 №2301/10/14-03-22-01-22, щодо надання документального підтвердження - завірені копії документів: товарно-транспортні накладні або подорожні листи та журнал реєстрації довіреностей, які підтверджують доставку на придбання товарів (матеріалів). На запити ДПІ ПП "УКРБЕЛВЕСТ" надано відповідь від 28.11.2013 року (вх. від 28.11.2013 №4592/10), що підприємством для проведення перевірки надані всі необхідні документи. Але в ході проведення перевірки взаєморозрахунків ПП "УКРБЕЛВЕСТ" з ПП "ВЕНКО" встановлено відсутність вищевказаних первинних документів за лютий 2011 року.

Згідно п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином , апеляційний суд вважає ,що ненадані позивачем під час перевірки первинні документи за лютий 2011 року в порядку п. 44.6 ст.44 ПК України не можуть бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення, а тому не є підставою для віднесення будь-яких сум витрат до податкового кредиту..

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до вимог п. 7 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Апеляційний суд частково погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0009351703, № 0009312201 є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні, але повідомлення-рішення від 19.12.2013 року № 0009302201 є неправомірним тільки в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 188218 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 26245 грн., що обумовлено ненаданням до перевірки первинних бухгалтерських документів по господарських операціях за лютий 2011 року .

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 3. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, про необхідність скасувати постанову суду, та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 195, ст.196,198,202, 205,206 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково , а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р.- скасувати .

Адміністративний позов Приватного підприємства "УкрБелВест" - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2013 року № 0009351703, № 0009312201 та № 0009302201 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 188218 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 26245 грн.

У задоволенні решти позову -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Шеметенко Л.П.