Рішення

від 24.02.2015 по справі 904/213/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.15р. Справа № 904/213/15

За позовом приватного підприємства "Науково-виробничий центр "ТЕХНОЕКОС", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 29885 грн. 11 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Романенко Я.О., представник, дов. №9 від 27.01.2015р.

- Муха Ю.В., директор, рішення власника від 23.01.2013 р.

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Науково - виробничий центр "Техноекос" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" про стягнення 29 885,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 62-ГОУ/2013 від 11.09.2013 року, щодо оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 10.02.2015р.

10.02.2015р. в призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.(а.с.45)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду копію акту звірки між сторонами станом на 31.12.2014р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача. Крім того представником позивача було надано заяву про долучення документів до матеріалів справи та заяву про уточнення позовних вимог, якою останній просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" на користь приватного підприємства "Науково-виробничий центр "Техноекос" основний борг 24 900 грн. 00 коп., неустойку 1589 грн. 50 коп., інфляційні витрати 2 963 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 384 грн. 76 коп.

Суд дослідивши надану позивачем заяву про уточнення позовних вимог встановив, що за своїм змістом вона є заявою про зменшення позовних вимог.

На підставі ст. 22 ГПК України, зазначена заява прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2015р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.02.2015р.

24.02.2015р. представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання 19.02.2015р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, необхідні фотокопії зробив (а.с.57), жодних пояснень з приводу неявки представника в судове засідання, до суду не надходило.

За умовами ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За умовами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи належне повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву на позовну заяву та представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно до ст.75 ГПК України. Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача ухвалою суду від 10.02.2015р. на 24.02.2015р., відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, 19.02.2015р. відповідач ознайомився з матеріалами справи та зробив необхідні фотокопії, проте явки не забезпечив та заперечень на позов до суду не надав, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

24.02.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Науково - виробничий центр "Техноекос" (виконавець-позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (замовник-відповідач) укладено договір № 62-ГОУ/2013 від 11.09.2013 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи: "Розробка паспортів на пилогазоочисні установки. Реєстрація паспортів в державній екологічній інспекції в Дніпропетровській області". (а.с.24-26)

Сторони дійшли згоди, що строк виконання робіт, що виконуються за цим договором - 3 місяці з моменту отримання у повному обсязі вихідних даних за об'єктами досліджень (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, при необхідності проведення робіт, які не передбачені цим договором, складається додаткова угода, яка стає невід'ємною частиною договору.

Вартість робіт відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1) складає 24 900,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4150,00 грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата виконаних виконавцем робіт здійснюється на протязі 20 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку відповідно до календарного плану (Додаток №2).

Передача замовнику оформленої у встановленому порядку документації (зареєстрованих паспортів ГОУ) здійснюється виконавцем у терміни згідно календарного плану після оплати замовником виконаних робіт (п.3.1. договору). Завершення роботи оформляється в двосторонньому порядку актом приймання-здачі робіт з доданням до нього документації, передбаченої умовами даного договору. Замовник протягом 5-ти днів із дня одержання акту приймання-здачі робіт зобов'язаний направити виконавцю один екземпляр підписаного акту приймання-здачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Відповідно до п.4.1. договору, замовник зобов'язується надати виконавцю вихідні дані для виконання робіт протягом 5 робочих днів, перерахувати виконавцю вартість послуг згідно з пп.2.1,2.2 за роботи, у відповідності до договору та протоколу узгодження договірної ціни.

На виконання умов укладеного договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 24900 грн. 00 коп., про що між сторонами складено акт здавання - приймання робіт № 1-62-ГОУ/2013 від 19.06.2014р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.29)

На оплату наданих послуг, позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру №СФ-003-53 від 24.06.2014р., копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с.30)

В порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 24 900 грн. 00 коп. за актом № 1-62-ГОУ/2013 від 19.06.2014р.

Таким чином, заборгованість відповідача залишилась неоплаченою у розмірі 24 900 грн. 00 коп., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підставі п.5.3 договору, яким передбачено, що за невчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю штрафні санкції в розмірі облікової ставки НБУ за кожний прострочений по платежах день, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1589 грн. 50 коп.(з урахуванням заяви а.с.48).

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 384 грн. 76 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 963 грн. 10 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору № 62-ГОУ/2013 від 11.09.2013 року, виконав належним чином, про що свідчить акт здавання - приймання робіт, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.29).

Доказів повної оплати наданих позивачем послуг, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача щодо оплати за надані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату наданих позивачем послуг не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором № 62-ГОУ/2013 від 11.09.2013 року, обґрунтовані належними доказами, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 24 900 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 384 грн. 76 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2 963 грн. 10 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції за період з липня 2014 року по грудень 2014р., та не врахував, що оплата за надані послуги повинна була здійснена відповідачем у липні 2014р., таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з серпня 2014р. по грудень 2014р. Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, за період з серпня 2014р. по грудень 2014р., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2963 грн. 10 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 2857 грн. 90 коп.

Виходячи з того, що факт надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата наданих позивачем послуг відповідачем у повному обсязі проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 384 грн. 76 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1589 грн. 50 коп. (з урахуванням заяви а.с.48), судом встановлено наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п.5.3. договору, яким передбачено, що за порушення строків сплати за виконані роботи замовник сплачує виконавцю штрафні санкції розмірі облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожен день прострочки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1589 грн. 50 коп. (з урахуванням заяви а.с.48).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням заяви а.с.48), позивач нарахував відповідачу пеню на суму боргу 24900 грн. за період з 10.07.2014р. по 09.01.2015р. за 181 дні прострочення у розмірі 1589 грн. 50 коп.

Судом здійснено перерахунок наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що у визначений позивачем період прострочення (з 10.07.2014р. по 09.01.2015р.) позивач здійснив нарахування пені за 181 день прострочення, тоді як визначений позивачем період нарахування пені з 10.07.2014р. по 09.01.2015р., складає 184 дні.

Проте розмір пені має бути обрахований з дотриманням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, у зв'язку з порушенням позивачем вимог ст.232 ГК України, щодо періоду нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, судом здійснено перерахунок наданого позивачем розрахунку, а саме з обмеженням 6-ти місячного періоду нарахування (183 дні):

Відповідно до перерахованого судом розрахунку пені вбачається, що до стягнення підлягає пеня загальною сумою 1604 грн. 52 коп., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що перерахована судом сума пені перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення (з урахуванням заяви а.с.48) та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 1589 грн. 50 коп.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, буд. 50, код ЄДРПОУ 35395039) на користь приватного підприємства "Науково - виробничий центр "Техноекос" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 52, оф. 470, код ЄДРПОУ 31385378) суму основного боргу у розмірі 24900 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1589 грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 857 грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 384 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 1820 грн. 56 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 24.02.2015р.