Рішення

від 05.02.2015 по справі 910/27382/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/27382/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ПРОДЕС"

до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

про стягнення заборгованості у розмірі 67 886,60 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Іваніцька Н.Г. (дов №7 від 23.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ПРОДЕС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення заборгованості у розмірі 67 886,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі №910/27382/14 та призначено її до розгляду на 29.01.2015 року.

У судове засідання 29.01.2015 представник позивача не з'явився, проте у наданому до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотанні від 22.01.2015 (зареєстроване 23.01.2015) зауважив на неможливості забезпечення явки уповноваженого представника до судового засідання 29.01.2015, у зв'язку із чим просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

До судового засідання 05.02.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, також надав заяву про зменшення розміру позовник вимог.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Продес» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (орендар) укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 1Б/09/12 (надалі - Договір), за умовами якого в оренду відповідачу передано окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 145,1 кв.м., що розташоване за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Соборна (вулиця Лібкнехта), будинок 16 (надалі за текстом - Приміщення) для здійснення розміщення відділення Банку.

Позичав є власником вказаного приміщення на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер: б/н, виданого 05.07.2011 управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7059179, виданого державним реєстратором 29.07.2013 року.

Фактичне передання приміщення Відповідачу здійснено 19.09.2012 на підставі акту приймання-передачі нежилого приміщення.

Відповідно п. 4.1. Договору загальна сума орендної плати за 1 (один) календарний місяць (що дорівнює 28, 29, 30 або 31 календарним дням) становить 24 667,00 грн. у т.ч. ПДВ, із розрахунку 170,00 грн. у т.ч. ПДВ за 1 кв.м.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що орендна плата нараховується з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі Приміщення в оренду, відповідно до п. 3.1. цього Договору, до дня повернення Орендарем приміщення Орендодавцю за відповідним Актом прийому-передачі, як то визначено положеннями п. 3. 3. даного Договору.

Згідно п. 4.4. Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 10-го числа поточного місяця на підставі цього Договору, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Орендодавця зазначеного у розділі 16 Договору.

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що по закінченні кожного розрахункового місяця Сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг.

До того ж, відповідно п. 4.6. Договору до складу орендної плати не входить плата за послуги теплопостачання, водопостачання, каналізації та електроенергії.

Згідно п. 4.7. Договору компенсація плати за спожиту електроенергію здійснюється Орендарем Орендодавцю у відповідності з показниками лічильника електроенергії, компенсація плати за подачу холодної води, за каналізацію у відповідності з показниками лічильника споживання води, компенсація опалення та водостік здійснюється Орендарем Орендодавцю на підстави виставлених рахунків.

Відповідно п. 7.1.2. Орендар зобов'язаний вчасно сплачувати Орендодавцю орендну штату та проводити компенсацію послуг відповідно до умов цього Договору.

Незважаючи на договірні зобов'язання та вимоги законодавства стосовно своєчасності та належності виконання зобов'язань, оплата оренди та компенсація вартості комунальних послуг Банком неодноразово проводилася з порушенням умов Договору.

Так, 15.09.2014 сторонами підписаний Договір про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 1Б/09/12 від 19 вересня 2014 (далі - Договір про розірвання).

Відповідно до пункту 3 договору про розірвання сторони взяли на себе зобов'язання провести остаточні взаєморозрахунки згідно Договору оренди. Орендар зобов'язується негайно погасити заборгованість у сумі 57848 грн. 95 коп., з яких: орендна плата за липень в сумі24667грн. 00коп., орендна плата за серпень в сумі 24 667грн. 00 коп., вартість некомпенсованих спожитих послуг за червень в сумі 3038 грн. 95 коп., вартість некомпенсованих спожитих послуг за липень 2761 грн. 90 коп., вартість некомпенсованих спожитих послуг за серпень 2 714 грн. 10 коп.

Сторони погодили, що Орендодавець зобов'язується гарантійний платіж у сумі 24 667 грн. 00 коп., сплачений Орендарем відповідно п. 4.2. Договору оренди, зарахувати як оплату оренди за вересень по дату підписання Сторонами Акта прийому-передачі приміщення (повернення), пропорційно кількості днів фактичного користування Орендарем приміщенням, залишок гарантійного платежу зараховується як компенсація вартості спожитих послуг за вересень відповідно до показників лічильників вказаних Сторонами в Акті прийом у-передачі приміщення (повернення) або повертається «Орендодавцем Орендарю.

Відповідач підписав договір про розірвання, однак погашення наявної суми заборгованості ним не здійснено.

Із наявного у матеріалах справи акту приймання-передачі приміщення (повернення) від 30.09.2014 вбачається, що орендарем повернуто приміщення позивачеві.

ТДВ «Продес» у свою чергу, виконав взяті зобов'язання і гарантійний платіж у сумі 24 667,00 грн., який оплачений Відповідачем ще у вересні 2012 зарахував як оплату за оренду за вересень 2014 року.

Таким чином, на сьогодні, із врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог за ПАТ «Міський комерційний банк» обліковується заборгованість у сумі 57 848,95 грн., з яких:

- неоплачена орендна плата в сумі 49 334,00 грн.: 24 667,00 грн. - орендна плата за липень відповідно до Акту надання послуг № 513 від 31.07.2014 року; 24 667,00 грн. - орендна плата за серпень відповідно до Акту надання послуг № 518 від 31.08.2014 року;

- некомпенсована вартість спожитих послуг розміром 8 514,95 грн.

На адресу позивача не надходило грошових коштів у рахунок погашення заборгованості , у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 57 848,95 грн. основного боргу.

До того ж, крім основної суми заборгованості ТДВ «Продес» вимагає погашення заборгованості із врахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені, які станом на 11.11.2014 становлять: 3% річних - 476грн. 45 коп., пеня - 3978грн. 47коп., розмір інфляції - 3169 грн.70 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення № 1Б/09/12 від 19.09.2012 є змішаним договором, а саме договором найму з елементами договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку ПАТ «Міський комерційний банк» сплатити на користь позивача 57 848,95 грн. заборгованості, з яких 49 334,00 грн. несплачена орендна плата та 8 514,95 грн. некомпенсована вартість комунальних послуг, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно п. 9.3. Договору за несплату орендної плати у повному обсязі й у визначений термін, Орендар сплачує Орендодавцю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 3 978,47 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційної складової боргу, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 476,45 грн. та 3 169,70 грн. інфляційних втрат, що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Перевіряючи розрахунок штрафних санкцій, застосованих позивачем до відповідача, та заявлених до стягнення, суд відзначає, що позивачем правомірно використано для бази нарахування вказаних грошових сум розмір основного боргу саме з оплати вартості оренди, тобто 49 334,00 грн., оскільки вартість комунальних послуг лише відшкодовується позивачу, однак він не є виробником вказаних комунальних послуг.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 978,47 грн. - пені, 3 169,70 грн. - інфляційних втрат та 476,45 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 57 848,95 грн. - основний борг, 3 978,47 грн. - пені, 3 169,70 грн. - інфляційних втрат та 476,45 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з додатковою відповідальністю "ПРОДЕС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення заборгованості у розмірі 67 886,60 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 33; ідентифікаційний код 34353904) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Продес» (29013, місто Хмельницький, вулиця Проскурівська, 16; ідентифікаційний код 14167956) 49 334 (сорок дев'ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 00 копійок заборгованості з оренди, 8 514 (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 95 копійок некомпенсованої вартості комунальних послуг, 3 978 (три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 47 копійок пені, 3% річних у розмірі 476 (чотириста сімдесят шість) гривень 45 копійок, суму інфляційних втрат у розмірі 3 169 (три тисячі сто шістдесят дев'ять) гривень 70 копійок та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.02.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 10.02.2015 року.

Суддя К.В. Полякова