Рішення

від 12.02.2015 по справі 910/10165/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/10165/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Чоколівське"

про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 29432,00 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Гумега О.В.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Ципляков А.В. (дов. від 08.01.2014),

Від відповідача: Добровольський Я.В. (дов. №91/2014/11/05-6 від 05.11.2014),

Від третьої особи: Опанасенко О.С. (дов. №19 від 01.09.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 29432,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2013 порушено провадження у справі № 910/10165/13 та призначено її до розгляду на 27.06.2013 року.

За наслідками судового засідання 27.06.2013, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Чоколівське" та відкладено розгляд справи на 18.07.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у зв'язку з перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, справу №910/10165/13 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 18.07.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М. та відкладено її розгляд.

У зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 справу № 910/10165/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 15.08.2013 року.

За наслідками судового засідання 15.08.2013 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.09.13 року.

За результатами розгляду справи, судом призначена судова комплексна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 12.09.13 наявна в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 12.09.2013 зупинено провадження у справі №910/10165/13 до проведення судової комплексної експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 910/10165/13 та ухвала від 12.09.2013 без виконання у зв'язку із неможливістю надати висновок.

Ухвалою суду від 14.03.2014 провадження у справі поновлено та призначено вказану справу до розгляду на 03.04.2014 року.

Під час судового засідання 03.04.2014 судом поставлено на обговорення питання, що необхідності проведення експертного дослідження, заперечень від сторін не надійшло.

За результатами розгляду справи, судом призначена судова комплексна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 03.04.2014 наявна в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 24.04.2014 виправлено описку в ухвалу про призначення судової експертизи від 03.04.2014 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду повернуто матеріали справи із листом про невиконання судової експертизи у зв'язку із не проведенням попередньої оплати вартості експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 поновлено провадження у справі №910/10165/13 та призначено її до розгляду на 16.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 визначено для розгляду справи №910/10165/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Гумега О.В., Картавцева Ю.В.

Ухвалою суду від 16.12.2014 справу №910/10165/13 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.02.2015 року.

Під час судового засідання 12.02.2015 представник позивача підтримав подану ним заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 11.02.2015 року.

Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовив у її прийняття з огляду на наступне.

За приписами частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд наголошує на тому, що за своєю суттю заява, подана позивачем, є не збільшенням розміру позовних вимог, а фактично заявою про зміну предмету позову та підстав.

Так, із поданої заяви вбачається, що ТОВ «Інтелпол» посилаючись на факт повторного залиття підвального приміщення за адресою м. Київ, вул. Мартиросяна, 19 у період з 01.04.2013 по 10.04.2013, просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Надалі, позивачем у судовому засіданні надані пояснення по суті спору, відповідно до яких, останній просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судовому засіданні надала пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітична та інвестиційна фірма «Інтелпол» (у подальшому змінено назву на ТОВ «Інтелпол»), як орендар, починаючи з 12.08.2008 займає нежиле приміщення загальною площею 180,9 кв.м у тому числі підвал - 180,9 кв.м за адресою м. Київ, вул.. Мартиросяна, буд. 19 на підставі договору №653/ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (далі - договір оренди), укладеного із Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради.

У подальшому, додатковою угодою від 01.09.2008 до вказаного договору оренди внесені зміни, а саме щодо площі орендованого приміщення, яка становить 177,2 кв.м., у тому числі підвал - 177,2 кв.м.

Умовами договору оренди, а саме п.4.9., сторони погодили, що орендар може укласти договори з постачальниками інших комунальних послуг (тепло-, водо-, газопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і т.п.).

Так, на виконання вказаного пункту договору, 01.04.2008 між Комунальним підприємством «Чоколівське» Соломянської районної у м. Києві ради та позивачем укладено договір № 3463 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Із матеріалів спарви вбачається, що ПАТ "Київенерго" на адресу третьої особи направлено припис-попередження, в якому відповідач інформував про виконання випробування на щільність теплових розподільчих мереж Київенерго у період з 14.05.2012 по 28.05.2012 року. Із акту, складеного інженерами та начальниками РТС-1 ПАТ "Київенерго" вбачається, що під час проведення випробувань виявлено пошкодження та дефекти, які були у майбутньому усунуті протягом червня місяця.

З вищенаведеного вбачається, що відповідальною особою та особою в якої на балансі перебувають зовнішні тепомережі є безпосередньо ПАТ "Київенерго".

Як стверджує позивач, у період з 05.06.12 по 14.06.12 сталось залиття водою нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Мартиросяна,19, яке у вказаний період орендоване позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелпол».

Із матеріалів справи вбачається та підтверджено поясненнями майстра Комунального підприємства "Чоколівське" Пилипчук В.В, що ТОВ «Інтелпол» 05.06.12 направив до КП "Чоколівське" заявку щодо залиття підвального приміщення, у підтвердження чого наявний запис про реєстрацію такої заявки у Журналі реєстрації аварійних заявок від 05.06.12 за номером 222.

Одночасно майстер повідомив фіксування підприємством у книзі "Розриття по КП "Чоколівське" у графі 122, що 14.06.12 Київенерго РТМ-1 здійснено аварійне розриття пошкоджених теплових мереж за адресою вул. Мартиросяна, 19.

Надалі, 06.07.2012 комісією у складі майстра тех.дільниці Андрійко С.В., майстра рем.дільниці Пилипчука В.В. та слюсаря-сантехніка Мельничук О.Б., складений та підписаний акт обстеження орендного, нежитлового приміщення, загальною площею 177,2 м.кв., розташованого в підвалі житлового будинку №19 на вулиці Мартиросяна, стосовно залиття. У вказаному акті комісією вказано, що 05.06.2012по 14.06.2012 в вищезазгаданому нежитловому приміщенні виникло залиття в звязку із проривом зовнішньої тепломережі, яка знаходиться на обслуговуванні ПАТ «Київенерго» РТМ-1.

До того ж, 06.07.2012 директором, заступником директора, керівником технічного відділу, секретарем ТОВ «Інтелпол» за участі представника КП «Чоколівське» складено акт огляду та обслідування нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Мартиросяна,19. Вказаним актом зафіксовано, що внаслідок підтоплення пошкоджено товарно-матеріальні цінності ТОВ «Інтелпол», а саме коробки з полками PIVOTELLI у кількості 47 штук, етикетки в рулонах у кількості - 119 рулонів.

У позовній заяві позивач зазначає, що залиття орендованих приміщень сталось з вини відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що залиття сталось з вини ПАТ «Київенерго», оскільки прорир стався на тепломережі, яка знаходиться на обслуговуванні «РТМ-1» філії «Теплові мережі Київенерго» ПАТ «Київенерго». До того ж, ТОВ «Інтелпол» стверджує, що оскільки виконавцем послуг з теплопостачання є ПАТ «Київенерго», тому шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

З метою визначення розміру матеріальних збитків, завданих ТОВ «Інтелпол», позивачем до суду надано звіт про незалежну оцінку вартості розміру матеріальних збитків заподіяних власникові майна, що знаходиться за адресою Україна, м. Київ, вул. Мартиросян,19 та звіт про незалежну оцінку майна, якими є товароматеріальні цінності в кількості 5-ти найменувань, що були ушкоджені внаслідок підтоплення підвального приміщення.

Відповідно до зазначених звітів про незалежну оцінку майна, позивачу завдано шкоди в загальному розмірі 29 432,00 грн. (11 092,00 грн.+18 340,00 грн.)

Відповідач заперечував проти відшкодування шкоди, посилаючись на той факт, що він звільняється від її відшкодування, оскільки така шкода завдана не з його вини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005 (судова колегія з цивільних справ), яка відповідно до норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач є виконавцем послуг у з теплопостачання у приміщення за адресою м. Київ, вул. Мартиросяна, 19. Вказаний факт сторонами під час розгляду спору на заперечувався.

ПАТ «Київенерго» у межах розгляду спору стверджував, що відповідальною особою за завдання шкоди позивачеві є безпосередньо КП «Чоколівське», який є постачальником послуг, на підтвердження чого до суду надав акт перевірки та оперативний журнал, в якому фіксуються час та дати огляду мереж. Крім того, відповідачем у межах розгляду справи було заявлено клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення причин потрапляння води до нежитлового приміщення по вул.. Мартиросяна, 19, однак обов'язку оплати вказаної судової експертизи, покладеного на ПАТ «Київенерго» ухвалою суду, останній не виконав.

Суд критично оцінює доводи відповідача з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків виконавця комунальних послуг відноситься, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п. 32 вказаних правил виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором. Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.

При цьому, згідно п. 2 зазначених Правил технічним обслуговуванням жилих будинків - є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Водночас, відповідно до п.2.1. Правил одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.

Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди) за результатами якого складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком №1 Правил.

У свою чергу, правилами визначено, що профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв. При цьому, згідно п.2.3.7. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Положеннями статті 1209 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Підставами відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків робіт (послуг), є:

- наявність конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків робіт (послуг) або надання виконавцем робіт (послуг) недостовірної або недостатньої інформації про них; - наявність шкоди, завданої майновим або особистим немайновим благам потерпілого;

- причинний зв'язок між недоліками робіт (послуг) та завданою шкодою.

Вина виконавця робіт (послуг) не має значення для покладення на них обов'язку відшкодувати шкоду. Навіть якщо виготовлювач товару зробив все від нього залежно для виявлення недоліку та мінімізації його шкідливості, він все одно зобов'язаний буде відшкодувати завдану шкоду.

Застосування положень вказаної статті є можливим незалежно від того, чи перебував потерпілий та виконавець робіт (послуг) у договірних відносинах.

До того ж, відповідно до пп. 1.6 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 визначено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Таким чином, відповідальною особою за проприв зовнішньої тепломережі, який спричинив залиття нежилого приміщення позивача, чим завдав шкоди є саме «Теплові мережі Київенерго» в особі ПАТ «Київенерго».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність усіх законом передбачених складових для покладення обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну ТОВ «Інтелпол» внаслідок прориву тепломережі.

Такого висновку суд дійшов, враховуючи, що наявні технологічні недоліки послуг, безпосередньо, прорив зовнішньої тепломережі, який мав місце 05.06.2012-14.06.2012, що зазначено в акті КП «Чоколівське» від 06.07.2012 року.

Наразі, наявність шкоди та її розміри підтверджуються звітами про незалежну оцінку, наданими до суду ТОВ «Інтелпол» та складеними суб'єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес» (Сертифікат № 12807/11 від 26.12.2011 року).

Відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Київенерго» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у нанесенні майнової шкоди позивачу через прорив зовнішньої тепломережі, внаслідок чого і сталось залиття орендованого позивачем приміщення.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 29 432,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Чоколівське» про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 29432,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл.. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелпол» (03186, місто Київ, вулиця Мартиросяна, будинок 19, літера А; ідентифікаційний код 21504182) 29 432 (двадцять дев'ять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 00 копійок завданої матеріальної шкоди та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.02.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 14.02.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Гумега

Суддя Ю.В. Картавцева