Рішення

від 10.02.2015 по справі 910/25439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/25439/14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доКомунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві ради про стягнення 1 221 937,65 грн. СуддяБорисенко І.І. Представники: від позивача - Левченко В.І., представник за довіреністю; від відповідача -Мотренко В.В., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 1 221 937,65 грн., з яких: 824 778,55 грн. сума основного боргу за використану теплову енергію, 115 150,96 грн. 3% річних, 282 008,14 грн. інфляційні втрати, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.10.2008р. №8151007.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив суд про сплату останнім основної суми заборгованості в розмірі 824 778,55 грн., та зазначив, що станом на час розгляду справи є передоплата в сумі 30 337,23 грн., відтак станом на час подачі позовної заяви у відповідача перед позивачем фактично не існувало заборгованості за договором, натомість існувала переплата.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у відповідача відсутня можливість розрахуватись за споживання населенням теплової енергії, оскільки кошти за житлово-комунальні послуги на рахунок відповідача від мешканців не поступають, а відповідно до п.п. 1.3. розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 М 80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», платежі за житлово-комунальні послуги від населення, щоденно розщеплюються КП ГІОЦ, а розподілені суми перераховуються на рахунки підприємств - виробників/постачальників житлово-комунальних послуг, в тому числі і на рахунок позивача.

Пославшись на вищезазначене, відповідач у відзиві на позов вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

10.02.2015р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), у зв'язку із сплатою відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 824 778,55 грн. Враховуючи здійснену проплату позивач просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України щодо вимоги про стягнення основної суми боргу та стягнути з відповідача 282 008,14 грн. - інфляційних втрат та 115 150,96 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 03.02.2015р. за клопотанням позивача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством «Батиївське» (надалі - Споживач) укладено Договір №815 1007 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку №2.

Додатком №1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 9 Додатку №2 до Договору відповідач щомісячно з 12 по 15 число отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінчене сальдо розрахунків на початок поточного місця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період, акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа поточного місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору від 01.10.2008р. - розрахунковим способом, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Як встановлено судом, за період з 01.11.2011р. до 01.11.2014р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 824 778,55 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами), довідкою про надходження коштів за спожиту згідно з Договором теплову енергію та розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію.

Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом 01.11.2011р. до 01.11.2014р. теплової енергії у гарячій воді.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2 статті 32 закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом не приймаються, в силу наступного.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Доказів оплати виконаних наданих позивачем послуг в строк визначений договором, відповідачем надано не було.

Разом з тим, суду доведено, що 12.11.2014р. до подання позовної заяви до суду (позовна заява до суду подана 17.11.2014р.), сума основного боргу в розмірі 81 000,00 грн. була сплачена відповідачем, тобто відсутнє порушення прав позивача в цій частині на момент порушення провадження у справі. В зв'язку з чим в цій частині позову слід відмовити в задоволені позовних вимог.

Відповідно до довідки про надходження коштів, 19.11.2014р. Відповідачем було сплачено 743 778, 55грн. Сплата заборгованості відповідачем за Договором після подачі позову, є свідченням відсутності спору між сторонами в частині заборгованості в розмірі 743 778, 55грн. Відповідно до пункту 1-1 статі 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів (743 778, 55грн.) не існувало, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 115 150,96 грн., інфляційну складову суми боргу в розмірі 282 008,14 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 115 150,96 грн. та 282 008,14 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в частині відмови в позові - на позивача, в частині припинення провадження у справі (у зв'язку з тим, що відповідач проплатив 743 778,55 грн. після порушення провадження у справі і спір в цій частині виник внаслідок неправомірних дій відповідача) та в частині задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Одночасно, ухвалою суду відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу повернено 18 160,37 грн., оскільки позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено законодавством за розгляд даної позовної заяви (за розгляд даної позовної заяви позивачем сплачено 42 599,12 грн., тоді як необхідно було сплатити 24 438,75 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Батиївське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 35756966) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 115 150 (сто п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 96 грн. 3% річних, 282 008 (двісті вісімдесят дві тисячі вісім) грн. 14 коп. інфляційні втрати, 22 818 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 75 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині розгляду вимог про стягнення 81 000, 00 грн. основного боргу відмовити.

В частині розгляду вимог про стягнення 743 778, 55грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.02.2015р.

Суддя І.І. Борисенко