Рішення

від 12.02.2015 по справі 910/25923/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/25923/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР"

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 954,37 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Гумега О.В.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Хашко О.М. (дов.№б/н від 24.04.2014),

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рефреш" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 954,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 порушено провадження у справі №910/25923/14 та призначено її до розгляду на 18.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, у зв'язку із її складністю.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 визначено для розгляду справи №910/25923/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Гумега О.В., Картавцева Ю.В.

18.12.2014 судом постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження справи №910/25923/14 вищезазначеною колегією суддів та призначено вказану справу до розгляду у відкритому судовому засіданні 12.02.2015 року.

До початку судового засідання. А саме 25.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду позивачем подано додаткові документи на виконання вимог ухвал суду.

Під час судового засідання 12.02.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, поважність причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рефреш» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емблер» (покупець) укладено договір поставки № 1836-П (далі Договір).

За умовами п.1.1. Договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Під товаром по даному договору сторони розуміють продукцію у відповідності до специфікації продавця та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором (п.1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору, вартість, найменування та кількість партії товару вказується у накладних.

Оплата за товар здійснюється в національній валюті України банківським переказом на рахунок продавця. Оплата за товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару, яка вказується у видатковій накладній (п.2.2.та п.2.3. договору).

Умовами пункту 3.2. договору сторони передбачили, що датою поставки товару вважається дата прийому-передачі товару, яка повинна відповідати даті зазначеній у відповідній накладній (відповідного товару у супроводжувальному документі). Моментом виконання поставки (прийому-передачі товару) є момент фактичної передачі товару представнику покупця. За достовірність зазначених документів відповідає продавець.

Так, на виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рефреш» поставило відповідачеві товар згідно видаткових накладних:

- №1-1569 від 20.03.2014 на суму 4 616,00 грн.;

- №1-2036 від 09.04.2014 на суму 726,00 грн.;

- №1-2052 від 10.04.2014 на суму 1 340,00 грн.;

- №1-2308 від 18.04.2014 на суму 1 802,00 грн.;

- №1-2575 від 30.04.2014 на суму 3 216,00 грн. на загальну суму 11 700, 00 грн.

Порушуючи договірні зобов'язання, щодо оплати поставленого товару, ТОВ «Емблер» в установлені договором строки не здійснив повну оплату поставленого позивачем товару, у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7 294,00 грн.

У порядку досудового врегулювання спору, ТОВ «Рефреш» направило на адресу відповідача претензію №1 від 16.06.2014, в якій вимагало погашення наявної суми заборгованості.

Оскільки відповіді або грошових коштів у рахунок погашення заборгованості на адресу позивача не надходило, ТОВ «Рефреш» звернувся із даним позовом до суду, додатково заявивши до стягнення 811,18 грн. пені та 849,19 грн. та 22% річних, як то передбачено умовами укладеного із відповідачем договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 30.10.2013 між сторонами укладено договір поставки №1836-П, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 11 700,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами - видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату отриманих товарів, та станом на день розгляду спору у суді наявна сума заборгованості у розмірі 7 294,00 грн. так і не погашена у повному обсязі.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не надано до суду документів у спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 7 294,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення також відповідні штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 811,18 грн. та 849,19 грн. 22 відсотки річних.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1.договору, сторони погодили, що за порушення строків оплати (п. 2.3.договору) покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 811,18 грн.

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Таким чином, не здійснивши повну оплату поставленого товару, відповідач неправомірно утримує грошові кошти, які мали б бути перераховані на користь позивача. До того ж, судом встановлено, що сторони умовами договору погодили розмір нарахування процентів, а саме у розмірі 22 % річних.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок 22% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 22% річних підлягає задоволенню у сумі розміром 849,19 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефреш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМБЛЕР" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 8 954,37 грн.- задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер» (03190, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 84; ідентифікаційний код 24920878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рефреш» (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 21; ідентифікаційний код 34537933) 7 294 (сім тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок основного боргу, пеню у розмірі 811 (вісімсот одинадцять) гривень 18 копійок, 849 (вісімсот сорок дев'ять) гривень 19 копійок 22% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.02.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 14.02.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Гумега

Суддя Ю.В. Картавцева