Рішення

від 19.02.2015 по справі 920/2038/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2015 Справа № 920/2038/14 Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/2038/14:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна компанія «Мегаполіс», м. Суми

про стягнення 12728 грн. 48 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: Кривошеєву Г.О. (довіреність № 21 від 01.01.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 828 у розмірі 12621 грн. 29 коп. основного боргу, 10 грн. 37 коп. 3 % річних та 96 грн. 82 коп. пені, а також витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій вказує на те, що при розрахунку пені та 3% річних була допущено помилка, а саме в періоді за який вони нараховувались, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 12621 грн. 29 коп. основного боргу, 6 грн. 22 коп. 3% річних, 58 грн.09 коп. пені, а також судові витрати.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

Крім того, позивач в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію субліцензійного договору № 4/ПЗ від 01.10.2012 року, копію договору № 412Х про технічну підтримку програмного забезпечення від 01.05.2014 року, копію листа ТОВ «Старт-карти та системи» № 2/02-15 від 17.02.2015 року. Також позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте подав до суду клопотання, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

13 лютого 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ТРАНС» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Мегаполіс» було укладено договір поставки № 828 разом із додатками, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався здійснювати постачання палива та/або надавати послуги покупцю (відповідачу) на умовах ЕХW за місцезнаходженням АЗС, а покупець зобов'язався приймати таке паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору. Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток (п. 2.2. договору).

Відповідно до рішення засновників ТОВ "ТНК-ТРАНС" було внесено зміни до статуту Товариства щодо його найменування та 16 січня 2014 року зареєстровано змінену назву - Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна". При цьому код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер, юридична та поштова адреси Товариства залишилися незмінними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2014 року. Оскільки зміна найменування юридичної особи не тягне за собою її припинення згідно діючого законодавства, ТОВ "РН-Карт Україна" є повним правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "ТНК-ТРАНС" та відповідно позивачем за даною позовною заявою.

Як вбачається з положень п. 2.3. договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання - передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого Відповідачеві палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Реtгоl (виробником даного програмного забезпечення є "ДП центр автоматичної ідентифікації" дочірнє підприємство фірми "Нові комп'ютерні технології" м. Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість палива/послуг.

Згідно п. 4.3. договору відповідач зобов'язався не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи акта приймання - передачі палива та/або послуг у звітному періоді підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою постачальника підписати повноважною особою та скріпити печаткою відповідача та направити один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг або вмотивовану відмову від їх підписання позивачу. Невиконання відповідачем зобов'язань з підписання та направлення позивач видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг у встановлені договором строки, або неотримання позивачем від відповідача мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою відповідача з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання - передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається відповідачем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг (розмір якого встановлено п. 1.6. договору). Згідно п. 6.10. договору в разі отримання відповідачем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, відповідач зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок позивача протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату відповідно до п. 6.2. договору.

Факт отримання відповідачем товару на суму 226517 грн. 69 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковим накладними, частина з яких підписана сторонами та скріплені печатками сторін, а саме: від 31.03.2013 №6185 , від 30.04.2013 №8937, від 30.04.2013 №8949, від 31.05.2013 №12656, від 31.05.2013 №12676, від 30.06.2013 №14314, від 31.07.2013 №17343 , від 31.07.2013 №17374 , від 31.08.2013 №19066, від 31.08.2013 №19096 , від 30.09.2013 №22949 , від 31.10.2013 №25505, від 31.10.2013 №25519, від 30.11.2013№26767, від 30.11.2013 №26780, від 31.12.2013 №29320, від 31.12.2013 №29343Ю, від 31.12.2013 №29358, від 31.12.2013 №29371, від 31.01.2014 №2323, від 31.01.2014 №2356, від 31.01.2014 №2366, від 28.02.2014 №4556, від 28.02.2014 №4591, від 28.02.2014 №4601, від 31.03.2014 №5959, від 31.03.2014 №5972, від 30.04.2014 №8992, від 31.05.2014 №10047, від 31.05.2014 №10084, від 31.05.2014 №10097, а видаткові накладні: від 30.06.2014 № 13827, від 31.07.2014 №15707, від 31.07.2014 №15747 є не підписаними та не скріплені печаткою відповідача, проте згідно п.4.3 договору невиконання відповідачем зобов'язань з підписання та направлення позивач видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг у встановлені договором строки, або неотримання позивачем від відповідача мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою відповідача з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання - передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, не підписані видаткові накладні були направлені на адресу відповідача, про що свідчить бланк кур'єрської служби, опис вкладення, в якому зазначені дані накладні та фіскальний чек. Проте, відповідач не надав вмотивованої відмови у їх підписанні та взагалі ніяк не відреагував, а лише в судовому засіданні заперечував факт отримання ним товару, не підтверджуючи це жодним належним доказом.

Крім того, позивачем у відповідності до вимог п.2.3 договору, в якому зазначається, що у разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС, було надано суду витяг з електронної бази даних програмного апаратного комплексу Реtгоl за період з 28.02.2013 року по 03.02.2015 року.

Відповідач також посилається на те, що видаткові накладні є неналежними доказами, оскільки не містять реквізитів, не підписані з боку відповідача та замість підпису містять відбиток факсиміле невідомої особи. Проте згідно п. 11.1 договору при підписанні змін, додатків, додаткових угод та інших документів за даним договором, сторонами може бути використано факсимільне відтворення підпису його уповноваженого представника за допомогою засобів механічного копіювання, у даному пункті надані зразки факсимільного відтворення підписів уповноважених представників сторін, де і зазначено посаду, прізвище, ім'я та по-батькові особи, якою підписані вищезазначені видаткові накладні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не повністю оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12621 грн. 29 коп.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що відповідно до ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обовязковим для виконання сторонами. Сторонами не змінювались вищепроцетовані умови договору, в судовому порядку цей договір не розривався, недійсним не визнавався.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 12621грн. 29 коп. правомірна, обґрунтована, та така, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем п. 6.10 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день просторочення.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 58 грн. 09 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.11.2014 року по 03.12.2014 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 06 грн. 22 коп. за період з 28.11.2014 року по 03.12.2014 року.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 58 грн. 09 коп. та 06 грн. 22 коп. 3% річних .

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача.

Дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлено, що у своєму клопотанні позивач просить суд накласти арешт на майно відповідача в межах суми заборгованості, що знаходиться за адресами: м. Суми, вул. Зв'язківців, 24 та вул. Садова, 24-А, а також накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми заборгованості, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 260040133745 АТ «Сбербанк Росії», код банку 320627.

Заява обґрунтована тим, що невжиття відповідних заходів може в майбутньому утруднити виконання рішення у цій справі, оскільки Відповідач може відчужити належне йому майно та зняти кошти зі свого розрахункового рахунку.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки останнє ґрунтується на припущеннях позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже суд вважає, що заява позивача від 17.02.2015 р. № 1853 (вх. № 2097) про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Мегаполіс» (40000, м. Суми, вул. Зв'язківців, буд. 24 і.к. 35383856) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РН-Карт Україна» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11 і.к. 32489155) 12621 грн. 29 коп. основного боргу за договором поставки № 828 від13.02.2013, 58 грн. 09 коп. пені, 06 грн. 22 коп. 3% річних, а також 1820 грн. 84 коп. судового збору.

3.Заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева