Рішення

від 20.02.2015 по справі 907/1273/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2015 Справа № 907/1273/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Соляріс - М", м. Свалява

До відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод", м. Мукачево

Про стягнення 3 730,00 грн.,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Міцода М.М., довіреність від 21.07.2014 №21/7/2014;

від відповідача - Лишенко Н.С., довіреність від 22.01.2015 № 12.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Соляріс - М", м. Свалява, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод", м. Мукачево, про стягнення 3730,00 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує, що заборгованість у розмірі 3730 грн., з яких 3000 грн. - заборгованість за надані послуги та 730 грн. - витрати на відрядження, підтверджена матеріалами справи, зокрема, копіями договору про надання юридичних послуг від 26.08.2014 №28/08; акту приймання - передачі наданих послуг, листа про розірвання договору від 27.10.2014 № 014, листа від 26.08.2014 №225А, претензії від 08.10.2014 №1, додаткової угоди від 02.09.2014 та від 05.09.2014 про розірвання договору 26/08 про надання юридичних послуг, рахунку від 08.09.2014 № 2 тощо.

У ході судового розгляду представник відповідача проти позову заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що роботи по наданню юридичних послуг, визначених договором, попередньо позивачем з керівництвом Товариства з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод" погоджені не були. Крім того, зазначає, що посилання позивача на суму 3000 грн. (без податку на додану вартість) згідно п.3.1. договору про надання юридичних послуг № 26/08 від 26.08.2014 є сумою за повний місяць обслуговування і за належним чином виконану роботу.

Представник відповідача стверджує, що позивачем не виконано жодних зобов'язань передбачені договором, а ті, що описані в акті приймання - передачі наданих юридичних послуг від 05.09.2014 не виконані.

У судовому засіданні 05.02.2015 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11 год. 30 хв. 19.02.2015.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Товариством з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод" (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Соляріс - М" (виконавець за договором, позивач у справі) 26.08.2014 укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник дає завдання виконавцю та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому юридичні послуги.

Згідно п.1.2 договору послуги зазначені в п.1.1 включають, але не обмежуються: послуги, пов'язані з наданням юридичних консультацій та роз'яснень з юридичних питань - напрямку податкового та господарського права; складання процесуальних документів; правова допомога при оформленні договорів, заяв, скарг та інших документів, які необхідні замовнику для здійснення його господарської діяльності; представництво інтересів замовника перед державними органами; представництво та захист інтересів замовника перед державними органами; представництво та захист інтересів замовника в судах, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги; повний спектр послуг по супроводженню виконавчого провадження; юридичне супроводження процедури стягнення заборгованостей; участь в договірній та переддоговірній роботі.

Пунктом 2.2. договору (п.п.2.2.1, 2.2.2 та 2.2.3 договору включно) передбачено, що замовник зобов'язаний належним чином оплатити послуги які надаються виконавцем; надати виконавцю вчасно та в повному обсязі достовірні дані, необхідні документи (в т. ч. довіреність на виконання повноважень) та роз'яснення, необхідні для надання виконавцем послуг за цим договором; у разі неможливості виконання цього договору, що виникла не з вини виконавця, виплатити виконавцю розумну винагороду за надання послуг. У тих випадках, коли неможливість виконання виникла з вини замовника, вартість відповідних послуг підлягає оплаті у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначається в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. без податку на додану вартість, за місяць обслуговування.

Згідно п. 3.2 договору замовник зобов'язується виплатити виконавцю винагороду в розмірі 2 (два) відсотки від суми коштів погашеної заборгованості по юридичних справах, отриманої на розрахунковий рахунок замовника.

Замовник компенсує виконавцю суму фактичних витрат, пов'язаних з виконанням обов'язків за цим договором, зокрема, витрати на нотаріальне посвідчення документів, оплату державного мита, експертизи, послуги перекладача, витрати по легалізації документів, телефонні переговори та кур'єрські послуги, відправці поштової кореспонденції, ксерокопіювання, а також інші витрати, підтверджені відповідними документами.

Пунктом 4.1 встановлено, що замовник сплачує виконавцю суму, розмір якої визначений в п.3.1 цього договору, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця в 5-денний строк з дня підписання сторонами акту передачі-приймання послуг.

Відповідно до п. 5.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє один календарний місяць.

Відповідно до п. 5.4 договору будь-яка із сторін має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір. Попередження про розірвання надсилається стороною - ініціатором іншій стороні за один місяць до дати розірвання договору.

За твердженням позивача на виконання умов договору він надав замовнику юридичні послуги, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі документів від 10.09.2014 (наявний в матеріалах справи), а також актом приймання-передачі юридичних послуг, який відповідач відмовляється підписувати. Проте виплату за виконані завдання Товариством з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод" у розмірі 3000 грн. так здійснені і не були.

Дослідивши акт передачі-приймання юридичних послуг від 05.09.2014 суд прийшов до висновку, що частина робіт зазначена у ньому виконана. Зокрема, ознайомлення з матеріалами та аналіз по позовній заяві ТДВ „Мукачівський пивоварний заод" про стягнення заборгованості у сумі 125823,47 грн. з Міністерства аграрної політики та продовольства України; надання допомоги по виконанню ухвали господарського суду міста Києва про надання доказів по цій же справі, участь у судовому засіданні від 01.09.2014 у господарському суді міста Києва.

У зв'язку з цим позивач їздив у відрядження для участі у судовому засіданні в господарському суді міста Києва по справі №910/15590/14, яке відбулося 01.09.2014, що підтверджується проїздними документами, зокрема квитками на потяг Свалява-Київ (31.08.2014), Київ-Свалява (01.09.2014) загальною вартістю 433,74 грн.

Відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт добові складають 296,24 грн. (3 доби), що не перевищує розмір встановлений п. п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України. Зазначене підтверджується також наказом директора товариства з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод" від 30.08.2014 № 1 про відрядження Міцоди М.М. в господарський суд м. Києва, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 02.09.2014, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 у справі №910/15590/14.

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 10.09.2014 представником позивача передано представнику відповідача оригінал довіреності від 27.08.2014 №227, виданої відповідачем представнику позивача Міцоді Мирону Мироновичу, оригінали постанов про повернення виконавчих документів по п'яти справах, оригінал рахунку від 08.09.2014 № 2 , а також додаткову угоду №26/08 від 26.08.2014.

Хоча умовами договору передбачено, що про розірвання договору, будь-яка із сторін має попередити за один місяць до дати розірвання договору, сторони погодились, що з 05.09.2014 послуги не надавались, а отже вважають, що саме з цієї дати вони розірвали договір.

Суд прийшов до висновку, що з 27.08.2014 по 05.09.2014 (9 днів) юридичні послуги надавались, тому за 9 днів роботи слід стягнути 870 грн. (за 31 день встановлена оплата 3000 грн., то відповідно за 9 днів - 870 грн.).

Восьмого жовтня 2014 року позивач направив відповідачу претензію №1 про сплату заборгованості.

Тридцятого жовтня 2014 року позивач отримав лист-відповідь № 300 від відповідача про відмову у задоволенні претензії, тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Соляріс - М звернулося до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 3 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 2 ст. 121 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення в порядку і в розмірах, що встановлюються законодавством.

Згідно п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України до складу витрат на відрядження відносяться також витрати , не підтверджено документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядження в межах території України, але не більше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожний календарний день такого відрядження.

З урахуванням наведених норм законодавства, досліджених умов договору та доказів, поданих сторонами, та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд вважає, що позов належить задовольнити частково, оскільки є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 730 грн. витрат на відрядження, а також 870 грн. за 9 днів надання юридичних послуг, всього 1 600 грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються позивачу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Мукачівський пивоварний завод" (89600, м. Мукачево, вул. Підгорянська, 101, код ЄДРПОУ: 00382467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соляріс - М" (м. Свалява, вул. Мукачівська, 30 а , код ЄДРПОУ: 37482589) суми 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. , з яких 870 грн. - заборгованість за надані юридичні послуги, 730 грн.- витрати за відрядження та суму 783 (сімсот вісімдесят три) грн. 78 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25.02.2015.

Суддя Л. М. Якимчук