Вирок

від 20.02.2015 по справі 200/1535/15-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

провадження № 1-кп/200/232/2015 справа № 200/1535/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року лютого 20 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді ОСОБА_1 ,

за секретаря ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 3 2014 04 000 0000003, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Євросервіс-А», одруженого, який має на утриманні малолітню доньку Єлизавету 2006 р.н., мешкає за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з 18 квітня 2013 року обіймає посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-А» (код ЄДРПОУ 38677526) з місцезнаходженням Товариства за місцем реєстрації в м. Дніпропетровську на вулиці Артема, 80.

Згідно з наказом № 01 при здійсненні фінансово-господарської діяльності Товариства ОСОБА_4 відповідно до Статуту виконував обов`язки керівництва поточною діяльністю Товариства з організацією бухгалтерського обліку і складання достовірної бухгалтерської звітності та був наділений правом підписання договорів, правом представництва Товариства без довіреності у відносинах з іншими особами, правом відкриття і закриття рахунків Товариства в установах банків, правом прийому на роботу і звільнення. Відповідно до ст.ст. 8, 9, 11 Закону України № 996-ХIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ОСОБА_4 за посадою відповідав за забезпечення достовірного обліку всіх господарських операцій, точного обліку результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та їх повне відображення у первинних документах бухгалтерського обліку, а також за збереження фінансової звітності, нарахування й сплату податків, зборів і інших обов`язкових платежів.

ОСОБА_4 , уклавши 28.08.2013 від імені ТОВ «Євросервіс-А» в своїй особі на стороні комітента договір комісії № 52 з комісіонером, ТОВ «Глобалбуд», знімав під звіт з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого для ТОВ «Євросервіс-А» в ПАТ «Меліор Банк» (МФО 307435), грошові кошти готівкою для їх передачі за касовими ордерами ТОВ «Глобалбуд», що оприбутковувало кошти для виконання доручення на закупівлю ним сільгосппродукції.

Таким чином, виконуючи за посадою постійно організаційно-розпорядчі функції керівника суб`єкта господарювання, ОСОБА_4 ухилився від сплати податків за наступних обставин.

У вересні 2013 року у м. Дніпропетровську ОСОБА_4 за відсутності документів, які підтверджують використання в господарській діяльності ТОВ «Євросервіс-А» коштів на загальну суму 5000000 гривень, умисно не задекларував в якості доходу фізичної особи не повернуті у встановлений строк за п. 170.9.2 ст. 170 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 гроші, одержані ним під звіт на закупівлю сільгосппродукції за договором комісії № 52 від 28.08.2013 з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого для ТОВ «Євросервіс-А» в ПАТ «Меліор Банк» (МФО 307435), а саме:

05.09.2013 на суму 2000000 гривень,

09.09.2013 на суму 3000000 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, отримавши за рахунок отриманих під звіт з поточного рахунку підприємства для виконання окремих цивільно-правових дій готівкових коштів середньомісячний річний оподатковуваний дохід, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на перше січня податкового (звітного) року, ОСОБА_4 умисно, порушуючи п. 164.2.11 ст. 164 ПК України, не обчислив за 2013 рік податок з доходів фізичних осіб за ставкою 17 % до цієї частини доходу, в результаті чого не перерахував до бюджету в сумі 849770 гривень 60 коп., чим ухилився від сплати податку з доходів фізичних осіб.

Діючи у такий спосіб, директор ТОВ «Євросервіс-А» ОСОБА_4 шляхом приховування об`єкта оподатковування у вересні 2013 року ухилився від сплати до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян більше ніж в 1000 разів, тобто у значному розмірі.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості за ч. 1 ст.212 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст.472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді штрафу в сумі 25 500 гривень. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов`язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов`язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 16 лютого 2015 року в приміщенні прокуратури м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч.1 ст. 26 КПК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачений в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, відомості про відкриті банківські рахунки ТОВ «Євросервіс-А» та рух коштів за цими рахунками, що здобуті в результаті виїмок в установі банку під протокол від 30.04.2014 (т. 6 а.с. 33-37), в тісному зв`язку з добровільно наданим ОСОБА_4 договором комісії на купівлю № 52 від 28.08.2013 (т. 7 а.с. 112-113) безсумнівно підтверджують видачу готівкових коштів ОСОБА_4 з поточних рахунків під звіт. Ці фактичні дані в сукупності з описаним судово-економічним дослідженням первинної бухгалтерської документації, у підсумку якого експерт дійшов до висновку №43/36 від 17.09.2014 (т. 7 а.с. 235-246) про відсутність документального підтвердження витрачання коштів ТОВ «Євросервіс-А», отриманих у вересні 2013 року, доводять спосіб приховування об`єкта оподатковування та недоїмку з податку на доходи фізичних осіб на суму 849 770 гривень 60 коп., яка підлягає донарахуванню та сплаті.

Обіймання обвинуваченим ОСОБА_4 на час події злочину посади директора ТОВ«Євросервіс-А», а також коло його функціональних службових обов`язків за посадою, підтверджені долученим в копії наказом № 01 від 18.04.2013 (т. 6 а.с. 62), що узгоджується з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб (т. 6 а.с. 43) та Статутом Товариства (т. 6 а.с. 66-79).

Суд, оцінивши джерела добутих відомостей про предмет злочину, за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні в судовому засіданні в сукупності обставин, визнаних учасниками судового провадження істинними, дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_4 винуватості у скоєному, яке згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України не викликає сумнівів у свободі самовикриття.

Умисні дії ОСОБА_4 в якості службової особи суб`єкта підприємницької діяльності, що виразилися в ухиленні від сплати податку з доходів фізичних осіб, що входе у систему оподатковування, введений у встановленому законом порядку, у спосіб приховування об`єкта оподатковування податковим агентом, який зобов`язаний їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів на загальну суму, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян більше ніж в 1000 разів, підлягають кваліфікації злочином за ч. 1 ст. 212 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, з приводу чого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з`ясовано, що ОСОБА_4 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв`язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Процесуальні витрати згідно з ст.124 КПК України покладаються на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 475 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену прокурором 16 лютого 2015 року угоду з ОСОБА_4 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 212 КК України під страхом скасування цього вироку протягом двох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_4 визнати винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчинені передбаченого за ч. 1 ст. 212 КК України ухилення від сплати податків з призначенням узгодженого покарання у виді штрафу в сумі 25500 гривень.

Речові докази:

банківські чеки, інші документи з операцій за розрахунковими рахунками ТОВ «Євросервіс-А», протоколи допитів свідків та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави на розрахунковий рахунок 31418544700007, відкритий в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) для УДКСУ у Кіровському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989316), 1965 гривень 60 коп. з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок № 43/36 від 17.09.2014», поклавши процесуальні витрати на рахунок обвинуваченого.

Вирок з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня. Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий