Рішення

від 06.06.2006 по справі 3/207-17/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/207-17/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2006 р.   Справа № 3/207-17/87   

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Кора”, м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 7

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорзонера”, м.Івано-Франківськ, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 6

про стягнення2000 грн.

Суддя  Неверовська Л.М.

При секретарях судового засідання Нестеренко А.В.

Представники:

Від позивача:Мицай С.В. - представник (довіреність №01/07 від 01.07.2004 р.)

Від відповідача:Представники не з”явились

В засіданні приймали участь:  

Суть спору:  про стягнення 2000 грн. витрат понесених за надання правової допомоги.

          Постановою  Вищого  господарського  суду  України  від  14 березня  2006  року  скасовано  рішення  господарського  суду  Івано-Франківської  області  від 27  жовтня  2005  року  та  постанову  Львівського апеляційного господарського  суду   від  8  грудня  2005  року у  справі  №3/207-17/87  в  частині стягнення 1750 грн. збитків,  справу  передано  на  новий  розгляд  господарського  суду  Івано-Франківської  області.

Розпорядженням  від 13 квітня  2006  року  заступника  голови господарського  суду  справу  передано  на  новий розгляд  судді  Неверовській  Л.М.

          Позивач в судове засідання не з”явився, подав суду письмове пояснення щодо заявлених вимог про стягнення 2000 грн. та клопотання, в якому просить суд розглядати справу без його участі. Заявляючи вимогу про стягнення 2000 грн. позивач визначає вказану суму як збитки, проте, як вбачається з позовної заяви та додатково поданого позивачем письмового пояснення від 12.05.2006 р., в обгрунтування своєї правової позиції позивач посилається на положення  ст. 1166 Цивільного кодексу України в силу якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі. А отже, фактично позивачем заявлена вимога про стягнення 2000 грн. матеріальної шкоди.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем помилково визначено правові підстави для стягнення 2000 грн. витрат понесених за надання правової допомоги і неправильно застосовано  ст.ст. 22, 611, 623, 1166  Цивільного кодексу України. ТОВ "Скорзонера" наголошує на відсутності причинно-наслідкового зв"язку між порушенням відповідачем умов договору №30/08/СК-1 і розміром  витрат на правову допомогу, оскільки на його думку, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ніяк не залежить від залучення чи не залучення послуг приватного практикуючого юриста.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

          30 серпня 2002 року між ТОВ науково виробнича фірма "Кора" та ТОВ "Скорзонера" було укладено договір №30/08/СК-1, відповідно до  п. 1.1. якого позивач за дорученням відповідача взяв на себе  зобов"язання зі  здійснення коректування технологічної частини  робочого проекту штучної водойоми, а замовник  відповідно до п. 2.1. договору зобов"язувався оплатити вартість робіт.

          Факт невиконання відповідачем зобов"язань у встановлений строк  відповідно до умов договору №30/08/СК-1 від 30 серпня 2002 року підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської  області від 8 квітня 2004 року у справі № 10/211-18/26,  яким стягнуто з відповідача основний  борг, втрати коштів від інфляції  і  річні.

          В зв"язку з невиконанням відповідачем зобов”язань за договором №30/08/СК-1 від 30 серпня 2002 року та необхідністю судового захисту, позивач  звернувся за юридичною допомогою. Позивачем укладено  два договори про надання юридичних послуг № 06-03/РД від 07.11.2005 р. та від 01.06.2005 р.

          Відповідно до п.1. договору позивача укладеного з приватним практикуючим  юристом Соханем В.Є. № 06-03/РД від 17.11.03 р., до зобов"язань останнього входило: підготовка позовних матеріалів щодо стягнення 28780 грн. суми основного боргу, відповідних штрафних санкцій та збитків, спричинених невиконанням своїх договірних зобов"язань ТзОВ "Скорзонера" перед замовником за договором  №30/08/СК-1 і  передача цих матеріалів на вирішення господарського суду; представлення  інтересів замовника  в господарському суді першої інстанції щодо стягнення вище вказаних сум та подання виконавчого документу до виконання у відповідну виконавчу службу за місцем  знаходження боржника.

          Актом виконаних робіт №1/06-03/РД,  рішенням господарського суду від 08.04.2004 р. у справі 10/211-18/26 підтверджено виконання робіт “виконавцем” за договором  № 06-03/РД від 17.11.03 р., оплата за надані юридичні послуги в сумі 1500 грн. проведена “замовником” Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою “Кора” платіжним дорученням №133 від 02.12.2003 р.

          За чинним законодавством фізичні та юридичні особи не обмежені  у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 за N 13-рп/2000.

          З метою забезпечення реалізації  закріплених  прав  і  свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу.

          Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість  особи одержати юридичні (правові) послуги.

          Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 за N 13-рп/2000, держава в  особі  відповідних  органів  визначає  певне  коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такі види суб'єктів надання правової допомоги:          

- державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

- адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут;

- суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу  у порядку, визначеному законодавством України;

- об'єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

           Суд не погоджуєтьсяся із запереченнями відповідача про те, що право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача ніяк не залежить від залучення чи не залучення послуг приватного практикуючого юриста. Враховуючи те, що одною із конституційних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними  суду  своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.129 Конституції України),  реалізація права на судовий захист пов”язана з необхідністю одержання правової допомоги і особа вправі звернутися до будь-якого з суб'єктів надання правової допомоги.

          Відтак, сума витрат понесених на правову допомогу заявлених позивачем до стягнення не може бути відшкодована відповідно до ст.44 ГПК України, оскільки стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. у справі №30/63).

          Вищевказані витрати не відносяться і до збитків в розумінні положень ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від  04.03.2002  у справі № 2/217).

          За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Умовою  цивільно-правової  відповідальності за заподіяння шкоди на підставі ст.1166 ЦК України є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської  області від 8 квітня 2004 року у справі № 10/211-18/26 підтверджується факт неправомірної поведінки відповідача –порушення зобов”язань за договором від 30 серпня 2002 року, наслідком чого є  необхідність судового захисту, в зв"язку з чим  позивач  звернувся за юридичною допомогою для захисту своїх прав у судовому  порядку (причинний зв”язок) та наявність матеріальної шкоди -  витрати на оплату наданої юридичної допомоги1 в сумі 1500 грн.

          Господарський суд дійшов висновку, що саме протиправна поведінка відповідача була причиною виникнення грошової шкоди в розмірі 1500 грн., а тому заподіяна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі відповідно до ст. 1166 ЦК України.

          В частині відшкодування 500 грн. витрат на юридичну допомогу за договором від 01.06.2005 р. між Колективним підприємством “Юридична фірма охорона” та ТзОВ НВФ “Кора” позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із п.п.1.1.1-1.1.3  предметом договору є надання правової допомоги: представництво інтересів “замовника” у Львівському апеляційному господарському суді по справі №10/211-18/26.  Відтак, відповідно до п.1.1  договору крім інших видів правової допомоги  “виконавець” зобов”язався надавати “замовнику” усні консультації  у сфері цивільних та господарських правовідносин. Такий пункт договору містить загальний характер, оскільки у ньому не зазначено, що такі консультації надаються ТзОВ НВФ “Кора” по справі №10/211-18/26, а отже такі консультації могли надаватися і по будь-яким іншим справам.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів (у розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України) розмір матеріальної шкоди, а отже позовні вимоги в частині стягнення 500 грн. задоволенню не підлягають.

          За наведених обставин, позов слід задоволити частково в сумі 1500 грн., в решті позовних вимог –відмовити.

          Керуючись ст.124 Конституції України, Цивільним Кодексом України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорзонера”, м.Івано-Франківськ, вул.Воїнів Інтернаціоналістів, 6 (ідентифікаційний код 31067573) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Кора”, м.Львів, вул.Ш.Руставелі, 7 (ідентифікаційний код 13820590) 1500 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В решті позовних вимог відмовити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                               Неверовська Л.М.

Рішення підписане  15.06.2006 р.