Рішення

від 25.02.2015 по справі 22-ц/796/3209/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3209/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Кривов 'яз А.П.

Доповідач Кравець В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.

при секретарі - Круглику В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СД - ГРУП» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СД - ГРУП» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з директора ТОВ Інвестиційна компанія «СД-Груп», ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 12000 грн., 10 000 грн. моральної шкоди, та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач не провів з нею належного розрахунку при звільненні, що спричинило їй моральну шкоду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Інвестиційна компанія «СД- груп» на користь ОСОБА_1 суму боргу по заробітній платі 3 500 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 200грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього стягнуто 19 700 грн.

Стягнуто з ТОВ Інвестиційна компанія «СД- груп» на користь держави 278 грн. 54 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує на те, що заробітна плата ОСОБА_1 була значно меншою, ніж вказана нею в позовній заяві та встановлено в оскаржуваному рішенні.

Крім того, 19 червня 2013 року позивач не з'явилася на робочому місці, про можливу відсутність не попереджала. В зв'язку з відсутністю на робочому місці з 14:00 по 17:00 було складено акт за підписом членів комісії ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4

19.06.2013p. особа, що представилась матір'ю ОСОБА_1 подала ТОВ «Інвестиційна компанія «СД-ГРУП» заяву ОСОБА_1 про звільнення її з посади адміністратора за власним бажанням з 19.06.2014 року.

Зазначив, що позивач ніколи не зверталася до Товариства з вимогою про розрахунок.

Також апелянт вважає, що суд незаконно без клопотання позивача замінив первісного відповідача ОСОБА_2 на Товариство.

В судовому засіданні представник відповідача Даниленко О.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечувала просила рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач не провів з позивачем повний розрахунок в день звільнення, а тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, компенсація за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода.

Проте, у повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №3к від 15.03.2013 року ОСОБА_1 прийнято на посаду адміністратора, а наказом №4п від 17.04.2013 року на позивача ще було покладено обов'язки касира.

Згідно відомостей ДПІ у Святошинському районі м. Києва ОСОБА_1 нарахована за перший квартал 2013 за час її роботи в ТОВ «Інвестиційна компанія «СД - Груп» заробітна плата становить 600 грн. (а.с.53)

З матеріалів справи убачається, що позивач звернулася до директора ТОВ «Інвестиційна компанія «СД - Груп» ОСОБА_2 із заявою, в якій вона просила звільнити її з посади адміністратора з 19.06.2013 року.

Відповідач не заперечує, що отримав вказану заяву, з проставлянням резолюції про те, що «не заперечує з відпрацюванням двох недільного терміну». (а.с.104)

Згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку на засадах співмірності тільки в разі одночасного вирішення вимог про стягнення належних при звільненні сум за умови часткового задоволення цих вимог.

За умовами ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Суд вірно встановив, що позивач порушив вимоги трудового законодавства, оскільки непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - дня постановлення рішення у справі. Наразі, посилання суду першої інстанції на ст.. 236 КЗпП України є помилковим і до даних правовідносин вказана стаття застосована бути не може.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не зверталася до товариства з вимогою про розрахунок є безпідставними, оскільки позивач надсилала заяву на адресу місця роботи - вул. Княжий Затон,16Д, м. Київ з вимогою провести розрахунок, але лист не був доставлений, з підстав викладених у відповіді поштового зв'язку «Укрпошта» - «за закінченням встановленого терміну зберігання». (а.с. 19-21)

Однак , не надав апелянт будь - яких доказів того, що ним проводилися заходи, спрямовані на повідомлення позивачки про нарахування та отримання розрахунку при звільненні.

Як убачається з довідки про заробітну плату та відомостей на виплату грошей (а.с.168-170) заборгованість по заробітній платі ТОВ «Інвестиційна компанія «СД-ГРУП» перед ОСОБА_1 становить: за травень 2013 р. - 1 068,33грн., за червень 2013р. - 621,39грн., що в сумі складає 1 689,72 грн.

Наразі, погоджуючись з висновком суду щодо поновлення порушеного права позивачки, колегія вважає , що рішення про стягнення боргу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню та в цій частині колегія ухвалює рішення про стягнення боргу по заробітній платі в сумі 1 689,72 грн. (виходячи з нарахувань, які надані відповідачем, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.06.2013 р. по 12.02.2014 року, яка становить: 6 179 грн.52 коп. (37.68 грн. сер.денна зар.пл. * 164 дні.)

Згідно вимог ст.23 ч.1,2 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 1,31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, а має самостійне юридичне значення.

Наразі , з урахуванням вимог справедливості та доцільності, судова колегія вважає завищеним розмір моральної шкоди у 5000 грн., визначений судом першої інстанції, тому, виходячи із засад розумності та справедливості вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди у 1000 грн.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, колегія , скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшла висновку про ухвалення нового рішення про задоволення позову частково, відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.218, 303,304,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СД - ГРУП» - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення , наступного змісту:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СД - ГРУП» про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія «СДГруп» (м. Київ вул.. Костянтинівська, 15А, ЄДРПОУ 37570491, р/р 26003311492 в АТ «Фортуна-банк» м. Київ, МФО 300904, код 26254732) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 1 689,72 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 179 грн.52 коп. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, всього 8 869 грн. 24 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія «СДГруп» (м. Київ вул. Костянтинівська, 15А, ЄДРПОУ 37570491, р/р 26003311492 в АТ «Фортуна-банк» м. Київ, МФО 300904, код 26254732) в дохід держави 243 грн.60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді