Рішення

від 20.02.2015 по справі 910/667/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015Справа №910/667/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорсан» доНаціонального військово-історичного музею України простягнення 97516 грн. 44 коп. Представники сторін:

від позивача: Селецький М.Д. - керівник;

Микита Я.Б. - представник за довіреністю № 12-01/15д від 12.01.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорсан» з вимогами до Національного військово-історичного музею України про стягнення 97516 грн. 44 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 10/10 від 21.10.2013 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 97516 грн. 44 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 порушено провадження у справі № 910/667/15-г, розгляд справи призначено на 02.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 02.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.02.2015.

19.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що поставка за договором товару здійснювалась до міста Севастополя та була вилучена з оперативного управління відповідача Російською Федерацією, та враховуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України», Державна казначейська служба України зупинила проведення розрахунків, пов'язаних зі сплатою за товари, що знаходяться на окупованій території, тому відповідач, який є бюджетною установою, не мав можливості здійснити оплату за поставлений позивачем товар в розмірі 97516 грн. 44 коп. добровільно.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2015 подав суду для огляду оригінал договору поставки № 10/10 від 21.10.2013, оригінал видаткової накладної № 1 від 25.10.2013 та акт звірки взаємних розрахунків; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013 між Національним військово-історичним музеєм України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колорсан» (продавець) укладено Договір поставки № 10/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору оптичну електронну систему обліку та контролю продажу вхідних квитків.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 10/10, кількість продукції зазначена у додатковій угоді до цього Договору поставки, що є невід'ємною його частиною.

Строк поставки товару зазначається в додатковій угоді до цього Договору (п. 3.1 Договору поставки № 10/10).

Пунктом 4.1 Договору поставки № 10/10 сторони погодили, що сума Договору складає 81263 грн. 70 коп., крім того ПДВ 16252 грн. 74 коп., разом 97516 грн. 44 коп.

Відповідно до п. 5.1 Договору поставки № 10/10, покупець здійснює оплату за товар на поточний рахунок продавця згідно з умовами визначеними у додатковій угоді до цього Договору поставки.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки № 10/10 від 21.10.2013, позивач поставив відповідачу узгоджений товар (оптичну електронну систему обліку та контролю продажу вхідних квитків) вартістю 97516 грн. 44 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № 1 від 25.10.2013, яка підписана та скріплена печаткою представників сторін, та довіреності на отримання цінностей від 22.10.2013.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 від 21.10.2013, оплата за товар здійснюється в українських гривнях на поточний рахунок продавця у 10-денний термін з дня поставки товару з відповідного рахунку Держказначейства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що свій обов'язок з оплати за поставлений за видатковою накладною № 1 від 25.10.2013 товар відповідач повинен був здійснити в строк до 04.11.2013 (включно).

Судом встановлено, що відповідач оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, що було визнано відповідачем у письмових поясненнях, поданих до суду 19.02.2015, та також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 21.10.2013 по 14.01.2015, підписаним та скріпленим печатками уповноваженими представниками сторін.

Однак, відповідач зазначив, що поставка за договором товару здійснювалась до міста Севастополя та була вилучена з оперативного управління відповідача Російською Федерацією, та враховуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України», Державна казначейська служба України зупинила проведення розрахунків, пов'язаних зі сплатою за товари, що знаходяться на окупованій території, тому відповідач, який є бюджетною установою, не мав можливості здійснити оплату за поставлений позивачем товар в розмірі 97516 грн. 44 коп. добровільно.

Проте, суд зазначає, що вищевикладені пояснення відповідача не є підставою для припинення виконання зобов'язання за Договором поставки № 10/10 від 21.10.2013 щодо оплати за товар, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, в той час як ані умовами укладеного між сторонами договору, ані положеннями ст.ст. 599-609 Цивільного кодексу України, не передбачено тих підстав для припинення зобов'язання, про які зазначив відповідач у письмових поясненнях.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України» є безпідставним, оскільки вказаний закон було прийнято 15.04.2014, тоді як свій обов'язок з оплати за Договором поставки № 10/10 від 21.10.2013 відповідач повинен був здійснити в строк до 04.11.2013 (включно).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Національного військово-історичного музею України перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Колорсан» в розмірі 97516 грн. 44 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не заперечувались, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорсан» до Національного військово-історичного музею України про стягнення 97516 грн. 44 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного військово-історичного музею України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 30/1; ідентифікаційний код: 22999978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорсан» (03083, м. Київ, вул. Маршальська, буд. 10; ідентифікаційний код: 38804645) грошові кошти в розмірі 97516 (дев'яносто сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 44 коп. та судовий збір в розмірі 1950 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 33 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.02.2015

Суддя І.М. Отрош