Рішення

від 23.02.2015 по справі 910/27439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015№910/27439/14

За позовом Приватного підприємства "АктивТоргКріп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів НВП"

про стягнення 17 366,35 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Попадин О.Б. - представ. за довіреністю №б/н від 07.08.2014;

від відповідача: Шмаров О.В. - представ. за довіреністю №б/н від 20.02.2015.

У судовому засіданні 23.02.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "АктивТоргКріп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів НВП" про стягнення 17 366,35 грн. на підставі Договору поставки №АТК - КВ - 5 від 01.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2014 порушено провадження у справі №910/27439/14, розгляд справи призначений на 14.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 28.01.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 09.02.2015.

У судове засідання 09.02.2015 повноважні представники відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі №910/27439/14 від 11.12.2014 не виконали та не надали витребувані судом документи, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

Представник позивача подав заяву про збільшення заявлених позовних вимог, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Частина 4 ст.22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015, в порядку статей 69, 77 ГПК України, строк вирішення спору продовжений на 15 днів, розгляд справи відкладений на 23.02.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надав усні пояснення, в яких суму основного боргу визнав, а в іншій частині заперечував проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 23.02.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Приватним підприємством "Активбуд" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктів НВП" (покупець за договором, відповідач) був укладений договір поставки №15/КВ-АБ (надалі - "Договір"), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця кріпильно-будівельні матеріали (товар), згідно заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна за одиницю товару вказана у рахунках-фактурах та/або накладних на товар, що постачається.

Повна оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної. Товар надається покупцю на умовах відстрочення оплати, без товарного кредиту. Загальна сума заборгованості не має перевищувати 30 000,00 грн. У разі перевищення суми, поставка здійснюється на умовах передплати (п. 3.4 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати.

Сторони у п.10.6 Договору домовились про те, що виплата винною стороною пені та відшкодування завданих збитків не звільняє її від обов'язку належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

ПП "Активбуд" належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем, передало йому товар, обумовлений Договором. Даний факт підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами Договору, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2014 між ПП "Активбуд" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "АктивТоргКріп" (новий кредитор, позивач) укладено угоду про відступлення права вимоги №АТК-КВ-5 (далі - Угода), за умовами якої первісний кредитор уступає новому кредитору дійсні вимоги, які виникли на підставі Договору поставки №15/КВ-АБ від 02.01.2013, а новий кредитор стає кредитором за цим Договором.

Відповідно до п.2 Угоди з моменту підписання цієї угоди , у нового кредитора виникає право вимоги виконання зобов'язання від боржника, що передається за цією угодою від первісного кредитора.

Сума основного боргу, відносно якого змінюється кредитор складає 14 150,47 грн. (п.3 Угоди).

Згідно п.4 Угоди до нового кредитора переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань боржником. Дійсність права вимоги, що передається за цією угодою засвідчується видатковими накладними (п.5 Угоди).

Наступні накладні підтверджують отримання товару відповідачем: від 27.03.2014, від 01.04.2014 (2 шт.), від 07.04.2014 (2 шт.), від 11.04.2014, від 23.04.2014 (2 шт.), від 24.04.2014 (2 шт.), від 30.04.2014 (2 шт.), від 13.05.2014, від 16.05.2014 (2 шт.), від 19.05.2014, від 22.05.2014 (3 шт.), від 23.05.2014 (2шт), від 26.05.2014, від 28.05.2014 (2шт.), від 29.05.2014, від 02.06.2014, від 03.06.2014 (2 шт.), від 05.06.2014 (2 шт.), від 11.06.2014, від 17.06.2014, від 23.06.2014, від 27.06.2014, від 02.07.2014, з яких товар не оплачений на суму 14 150,47 грн.

Довіреності на підставі яких отриманий товар за накладними також долучені до матеріалів справи.

Акти звірки взаєморозрахунків, підписані сторонами (первісним кредитором, новим кредитором та відповідачем) 30.09.2014 та 30.11.2014, свідчать про те, що відповідач визнає факт існування у нього вказаної заборгованості перед позивачем.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, тобто заборгованість становить 14 150,47 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, а також вимогу про застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а саме про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем основної заборгованості в сумі 14 150,47 грн., яка утворилася внаслідок прострочення оплати товару за Договором, сторонами судового процесу не надано до матеріалів справи.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем визнаний, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 14 150,47 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі п. 10.2 Договору №15/КВ-АБ від 02.01.2013, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 1 849,03 грн. за період з 27.04.2014 по 02.02.2015, 3% річних - у розмірі 309,95 грн. за період з 27.04.2014 по 02.02.2015, інфляційні втрати - у розмірі 1 926,21 грн. за період з травня 2014 року по грудень 2014 року, проти задоволення яких відповідач заперечив.

Щодо зазначеного судом встановлено наступне.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.2 Договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При здійсненні перерахунку пені, суд виходив з наступних положень.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Тобто, пеня розраховувалась за період з 02.10.2014 (з наступного дня коли у позивача виникло право стягнення санкцій, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань боржником) до дати вказаної позивачем за кожною накладною. При цьому, суд перевірив, щоб кожний період не виходив за межі шестимісячного строку від дня коли зобовязання повинно бути виконано (п. 3.4 Договору поставки).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

При укладенні Угоди сторони домовились, що новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань у розмірі 14 150, 47 грн. , тобто в межах суми основного боргу, та стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань боржником.

При цьому, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за період, в тому числі, до укладення Угоди, що є безпідставним.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за період з 02.10.2014 до 02.02.2015, 3 % річних за період з 02.10.2014 по 02.02.2015, інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ПП "Активбуд" було зараховано в рахунок погашення заборгованості частину грошових коштів, сплачених відповідачем 18.09.2014 у розмірі 152,61 грн. за накладною №0175-0001798 від 27.03.2014, тобто до позивача перейшло право вимоги заборгованості за цією накладною - 855,59, на яку слід нараховувати пеню, 3 % річних та інфляцію.

Позивач при цьому, безпідставно починає розраховувати пеню, 3 % річних та інфляційні на всю суму поставленого за вказаною накладною товару.

За накладною №0175-0002491 від 24.04.2014 відповідачем частково сплачено 1 500,00 грн., тобто заборгованість, а отже до позивача перейшло право вимоги заборгованості за вказаною накладною лише в сумі 600,00 грн., на яку правомірно нараховувати пеню, 3 % річних та інфляційні.

Наведені обставини позивачем не враховані при здійсненні розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних, що судом взято до уваги при їх перерахунку.

Таким чином, пеня підлягає задоволенню у розмірі 790,70 грн.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3% річних та інфляційні втрати, суд прийшов до висновку про правомірність вимоги ПП "АктивТоргКріп" про стягнення з ТОВ "Конструктів НВП" інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 057,90 грн. та 152,35 грн. відповідно.

За таких обставин, позов ПП "АктивТоргКріп" необхідно задовольнити частково та стягнути з ТОВ "Конструктів НВП" заборгованість у розмірі 14 150,47 грн., пеню у розмірі 790,70 грн., 3% річних у розмірі 152,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 057,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктів НВП" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 37535730) на користь Приватного підприємства "АктивТоргКріп" (08031, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1; ідентифікаційний код 37359888) заборгованість у розмірі 14 150,47 грн. (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 47 коп.) пеню у розмірі 790 (сімсот дев'яносто) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 152 (сто п'ятдесят два) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1 618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) грн. 19 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.02.2015.

Суддя М.Є. Літвінова