Ухвала

від 17.02.2015 по справі 820/19437/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/19437/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/19437/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Групп"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Групп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0004112201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/19437/14 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.11.2014 року №0004112201.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/19437/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Групп", з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Алерон Індастрі" за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, про що було складено акт №3782/20-34-22-02-05/38978724 від 10.11.2014 року (а.с.7-19).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість у лютому на суму 1230 грн.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року №0004112201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1230 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 307,50 грн. (а.с. 26).

Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі умови для формування податкового кредиту, тому податкове повідомлення-рішення №0004112201 від 25.11.2014 року не відповідає вимогам Закону, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Алерон Індастрі".

З матеріалів справи встановлено, що 03.02.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Алерон Індастрі" (продавець) укладено договір №03/02, за умовами якого продавець зобов'язується в обумовлені договором строки передати у власність, а покупець прийняти та сплатити за товари (а.с. 44-45).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Алерон Індастрі" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунок - фактура №СФ-10/02-5 від 10.02.2014 року (а.с. 48), видаткова накладна №РН-10/02-5 від 10.02.2014 року (а.с. 46), податкова накладна №41 від 10.02.2014 року на загальну суму 7382,28 грн., у т.ч. ПДВ - 1230,38 грн. (а.с. 47).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводився в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявне платіжне доручення (а.с. 49).

Доставка товару здійснювалась самовивозом, про що свідчить договір про організацію перевезення легковим автомобільним транспортом вантажу від 10.02.2014 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 (а.с.50), який супроводжувався складанням товарно-транспортною накладною №1 від 10.02.2014 року (а.с. 51).

Отриманий товар зберігався на орендованому позивачем складі за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2-го поверху №20, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.12.2013 року, укладеного між ТОВ "Сан Групп" та ОСОБА_2 (а.с. 40-42).

З метою подальшої реалізації придбаної продукції позивачем було укладено договори із ТОВ "АрмаПром", ТОВ ВНЦ "Турбосталь", реальність яких підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, довіреністю, платіжними дорученнями (а.с. 62-71).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ "Алерон Індастрі" належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Довід апеляційної скарги стосовно того, що довідкою від 13.05.2014 року №335/20-33-22-05-21/38771510 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Алерон Індастрі" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2014 року та лютий 2014 року, їх реальність та повнота відображень в обліку, встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності, колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року по справі №820/11181/14, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 року, визнано протиправними дії Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення зустрічної звірки ТОВ "Алерон Індастрі" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків за січень 2014 року та лютий 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, та зі складення довідки від 13.05.2014 року № 335/20-33-22-05-21/38771510.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання під час перевірки документів на транспортування товарів, з огляду на наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання його у власній господарській діяльності, відсутність таких документів як товарно-транспортна накладні, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність права на податковий кредит та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. При цьому, доставка товару здійснювалась самовивозом, про що свідчить договір про організацію перевезення легковим автомобільним транспортом вантажу від 10.02.2014 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 (а.с.50), який супроводжувався складанням товарно-транспортною накладною №1 від 10.02.2014 року.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Отже, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ "Сан Групп" доведено правомірність формування податкового кредиту перевіреного періоду в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ "Алерон Індастрі".

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбаних товарі у продавця, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення - рішення №0004112201 від 25.11.2014 року.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/19437/14 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/19437/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2015 р.