Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/18276/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/18276/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» про стягнення податкової боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» про стягнення податкової боргу у розмірі 527245,58 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року позов задоволено; справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання в розмірі 355 грн (зареєстрована за № 9019339819).

Також, згідно матеріалів справи, на підставі акту перевірки від 24 квітня 2013 року № 468/22.7/37423319 Державною податковою інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 18 травня 2013 року №0003552207, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 279983,00 грн;

- від 18 травня 2013 року №0003562207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247805,00 грн, у тому числі за основним платежем 243463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4342 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Укрторг Енерго» оскаржило їх до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2013 року у справі №826/17654/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено, визнані протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18 травня 2013 року №0003552207, №0003562207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року скасовано, у позові відмовлено повністю.

Вказаним рішенням Київського апеляційного адміністративного суду встановлено правомірність прийнятих Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 18 травня 2013 року №0003552207 та №0003562207.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно витягу з облікової картки платника податку на додану вартість станом на 31.10.2014 року за відповідачем рахується недоїмка у розмірі 247264,28 грн, у зв'язку з несплатою самостійно визначених грошових зобов'язань за податковою декларацією з податку на додану вартість №9019339819 та грошового зобов'язання, збільшеного податковим повідомленням - рішенням від 18 травня 2013 року №0003562207. При цьому, в обліковій картці грошове зобов'язання за податковим повідомленням - рішення від 18 травня 2013 року №0003562207 відображено 18.04.2014 року, тобто після розгляду справи №826/17654/13-а судом апеляційної інстанції.

Також, згідно витягу з облікової картки платника податку на прибуток станом на 30.04.2014 року за відповідачем рахується недоїмка у розмірі 279981,30 грн, у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, збільшеного податковим повідомленням - рішенням від 18 травня 2013 року №0003552207. При цьому, в обліковій картці грошове зобов'язання за податковим повідомленням - рішення від 18 травня 2013 року №0003552207 також відображено 18.04.2014 року, тобто після розгляду справи №826/17654/13-а судом апеляційної інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість, яка у зв'язку з несплатою відповідачем підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 247805,00 грн, яке нараховане податковим повідомленням - рішенням від 18.05.2013 року №0003562207, та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 279983,00 грн, яке нараховане податковим повідомленням - рішенням від 18.05.2013 року №0003552207, є узгодженими з 14 січня 2014 року (день винесення Київським апеляційним адміністративним судом постанови).

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 247264,28 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 279981,30 грн.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 вказаного Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 25 квітня 2014 року №2901-25, яка отримана відповідачем 18.08.2014 року.

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо неузгодженості податкових повідомлень - рішень з підстав оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, оскільки останнє набрало законної сили з моменту проголошення, відповідно, визначені податковими повідомленнями - рішеннями грошові зобов'язання є узгодженими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до частини десятої статті 183 2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг Енерго» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Ухвалу у повному обсязі складено 23.02.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.