Рішення

від 25.02.2015 по справі 903/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2015 р. Справа № 903/8/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

За участю представників сторін:

від позивача: Колєсов М.Г. (представник за дов. №2 від 05.01.2015 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Волиньекоресурс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" про стягнення 92 279,82 грн.

В судовому засіданні 25.02.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Волиньекоресурс" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" про стягнення 88 107,08 грн.

Позов мотивував тим, що згідно усної з домовленості сторін в період з 06.10.2014 р. по 04.11.2014 р. позивач (приватне підприємство "Волиньекоресурс") поставив відповідачу (товариству з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір") товар (сало та цукор) на загальну суму 109 181,00 грн. відповідно до видаткових накладних наявних в матеріалах справи.

Відповідач частково проплатив поставлений товар на суму 25 500,00 грн., товар на суму 83 681.00 грн. останнім не оплачений на день подачі позову до суду в сумі 83 681,00 грн.

Беручи до уваги викладене, приватне підприємство "Волиньекоресурс" просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" 88 107,08 грн. з них: 83 681,00 грн. основної заборгованості, 3 756,70 грн. інфляційних втрат, 669,38 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2015 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

28.01.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору, а також для надання можливості представникам сторін виконати вимоги ухвали суду.

11.02.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику відповідача виконати вимоги ухвали суду від 28.01.2015 р., а саме надати суду пояснення стосовно заявленого позову та контррозрахунки.

17.02.2015 р. через канцелярію суду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 94 727,70 грн. заборгованості з них: 84 566,44 грн. основного боргу, 9194,80 інфляційних нарахувань, 966,46 грн. 3% річних.

Суд прийняв подану заяву, а тому мала місце нова ціна позову, а саме: 94 727,70 грн. заборгованості з них:84 566,44 грн. основного боргу, 9194,80 інфляційних нарахувань, 966,46 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд, стягнути з відповідача 92 279,82 грн. з них: 84 566,44 грн. основного боргу, 6 765,31 грн. інфляційних втрат та 948,07 грн. 3% річних.

Суд прийняв подану заяву та розцінив її, як зменшення розміру позовних вимог, а тому має місце нова ціна позову, а саме: 92 279,82 грн. з них: 84 566,44 грн. основного боргу, 6 765,31 грн. інфляційних втрат та 948,07 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча остання належним чином була повідомлена про дату та час розгляду справи, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи (а.с.52).

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар, факт передачі товару покупцеві підтверджується видатковими накладними (підписанні сторонами) та довіреностями на отримання товару на загальну суму 109 181,00 грн.:

- видаткова накладна № РН - 000041 від 06.10.2014 р. на суму 67 977,00 грн. та довіреність на отримання товару № 266/1 від 06.10.2014 р. (а.с.9-10);

- видаткова накладна № РН - 000042 від 22.10.2014 р. на суму 15 704,00 грн. та довіреністю на отримання товару №290 від 22.10.2014 р. (а.с.11,13);

- видаткова накладна № РН - 000044 від 22.10.2014 р. на суму 885,44 грн. та довіреністю на отримання товару №290 від 22.10.2014 р. (а.с.12-13);

- видаткова накладна № РН - 000043 від 04.11.2014 р. на суму 25 500,00 грн. та довіреністю на отримання товару №302 від 30.10.2014 р. (а.с.14-153).

Згідно абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні ЗУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 даного закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли господарські зобов'язання на підставі видаткових накладних (а.с. 9,11,12,14).

Відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 25 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №678 від 01.12.2014 р. на суму 15 000,00 грн. та №685 від 02.12.2014 р. на суму 10 500.00 грн. (16-17).

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Внаслідок дій позивача по відпуску товару між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар не надав, доводи позивача не спростував.

Беручи до уваги викладене, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем, суд прийшов до висновку, що сума основного боргу підставна та підлягає до стягнення з останнього у розмірі 84 566,44 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до даної норми позивач просив стягнути з відповідача 6 765,31 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 948,07 грн. Даний розрахунок судом перевірений підставний та підлягає до стягнення з відповідача (розрахунок додається до матеріалів справи (а.с.57).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 1 500,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання правової допомоги від 22.12.2014 р. (а.с.21-22), свідоцтво № 318 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 29), квитанцію про оплату за послуги адвоката на суму 1 500,00 грн. (а.с.28).

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. у справі № 6-рп/2013 за конституційним зверненням приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 59 Конституції України, ч. 1 ст. 44 ГПК України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення ч. 1 ст. 44 ГПК України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

У п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що витрати на оплату послуг адвоката підтверджено договором про надання правової допомоги від 22.12.2014 р., свідоцтвом № 318 про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію про оплату за послуги адвоката на суму 1 500,00 грн. пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, господарський суд вважає за необхідне їх відшкодувати у повному розмірі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 845,42 грн. слід покласти на нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У зв'язку із тим, що позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд повертає судовий збір в розмірі 0,18 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 614, 625, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" (вул. Набережна. 25, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30733525) на користь приватного підприємства "Волиньекоресурс" (вул. Кравчука, 15 А/4, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38692078) 92 270,82 грн. (дев'яносто дві тисячі двісті сімдесят гривень вісімдесят дві копійки) (з них: 84 566,44 грн. основного боргу, 6 765,31 грн. інфляційних втрат та 948,07 грн. 3 % річних), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 845,42 грн. (одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень сорок дві копійки) та 1 500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень) витрат на оплату послуг адвоката.

Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути приватному підприємству "Волиньекоресурс" (вул. Кравчука, 15 А/4, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 38692078) з Державного бюджету судовий збір в розмірі 0,18 грн., який сплачений згідно квитанції №119_13097 від 16.02.2015 р (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 26.02.2015 р.

Суддя І. О. Гарбар