Постанова

від 23.02.2015 по справі 914/3194/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 914/3194/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

за участю представників сторін :

від позивача - Сесюк Ю.П. (представник за довіреністю б/н від 31.12.2014р.)

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" б/н, б/д (вх. №01-05/6134/14 від 25.12.2014р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р.

у справі № 914/3194/14, суддя Коссак С.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", м.Луцьк, Волинська область

до відповідача-1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський", с.Колонтаїв, Краснокутський район, Харківська область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП", Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Солонківська

про стягнення заборгованості в сумі 594130,03 грн. згідно Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013р. №37.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. у справі № 914/3194/14 (суддя Коссак С.М.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП", яким присуджено до стягнення з відповідача-1 208068,20 грн. основного боргу, 26149,23 грн. - пені, 71517,05 грн. - штрафу, 38850,29 грн. процентів річних, а також 150015,73 грн. збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні за договором від 05.04.2013р. № 37 та солідарно з відповідача-2 - 1000,00 грн. заборгованості за договором поруки №01 від 12.04.2013р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу в розмірі 25% від суми заборгованості, що становить 71517,05 грн., відповідач-1 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колонтаївський" подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при винесенні даного рішення норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення приписів ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, судом присуджено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 25% від суми заборгованості. Скаржник стверджує, що штраф за порушення строків проведення взаєморозрахунків, який передбачений п.6.2.2 договору за своєю правовою природою є видом неустойки, а саме пенею, а нарахування пені сторони передбачили п.6.2.1 даного договору.

Позивач правом, наданим йому ст.96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Представник позивача в судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції підставним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014р. без змін.

В судові засідання 02.02.2015 р. та 23.02.2015р. скаржник (відповідач-1) явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 28.01.2015р. Відповідача-2 в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, пояснень щодо доводів викладених у апеляційній скарзі суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Колонтаївський" укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 37, на виконання умов якого, сторонами укладено відповідні додатки до Генерального договору поставки, у яких визначено асортимент, кількість, ціну, вартість, умови поставки і оплати окремих партій товару за договором.

30.04.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписано додаток № 1 до договору на загальну суму 345870,00 грн., а також було встановлено строк оплати за товар - протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

23.10.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписаний додаток № 2 до договору про поставку товару на загальну суму 366325,20 грн., а також встановлений строк оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

30.10.2013р. між позивачем та відповідачем-1 підписано додаток № 3 до договору про поставку товару на загальну суму 371540,00 грн., а також встановлено строк оплати за товар - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивачем у період з 03.05.2013р. по 06.12.2013р. передано, а відповідачем-1 прийнято товар за договором на загальну суму 1083735,20 грн., що підтверджено видатковими накладними № КИЙ0005768 від 03.05.2013р., №10683 від 24.10.2013р., №11205 від 31.10.2013р. Поставлений товар відповідча-1 оплатив частково, в сумі 797667,00 грн.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 23.10.2014р. між позивачем, відповідачем-1 та ТзОВ "Козіївське" було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1.1. якого ТзОВ "Козіївське" передає, а відповідач-1 приймає на себе в повному обсязі зобов'язання ТзОВ "Козіївське" по частковому проведенню розрахунків згідно договору поставки нафтопродуктів № 38 від 05.04.2013р. На виконання умов даного договору 15.10.2014р. та 18.10.2014р. відповідач-1 перерахував на рахунок позивача 365000,00 грн.

Вказану часткову оплату поставленого товару за договором позивачем зараховано як погашення штрафних санкцій за порушення строку і порядку оплати поставленого за договором товару в розмірі 12814,48 грн., а також сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 797 667,00 грн. та сплату заборгованості згідно договору про переведення боргу в сумі 365000,00 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок не повної оплати відповідачем -1 вартості поставленого товару за договором, на момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу становила 286068,20 грн. Даний факт не заперечується сторонами та вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 24.12.2013р.

Пунктом 6.2.1. та 6.2.2. договору встановлено, що покупець за даним договором несе відповідальність, а саме: за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідного письмової вимоги продавця.

Пунктом 6.2.3. договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.2.4. договору за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2013р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗНГ-ЛП" (відповідач-2) укладено договір поруки №01, за умовами якого поручитель зобов'язувався перед кредитором (позивачем у справі) солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Колонтаївський" (за договором - боржник), які виникають з умов Генерального договору поставки нафтопродуктів від 05.04.2013р. №37 в розмірі 1000 грн., включаючи обов'язкові грошові зобов'язання з повернення суми основної заборгованості за отримані боржником нафтопродукти.

Згідно пункту 2.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору, кредитор має право звернутись до поручителя із вимогами про виконання поручителем зобов'язань у повному обсязі, а поручитель зобов'язується у повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими до виконання протягом двох календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Пунктом 2.2. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний виконати перед кредитором зобов'язання за боржника в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі заборгованості боржника, вказаної у вимозі в межах суми поруки (пункт 1.2. договору поруки), в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами та у строки, вказаними у договорі поруки.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-2 із вимогою від 07.08.2014р. вих.№ 330 про перерахування суми поруки. Відповідачем-2 вказану вимогу залишено без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача-1 286068,20 грн. основного боргу, 26149,23 грн. - пені, 71517,05 грн. - штрафу, 38850,29 грн. процентів річних, а також 150015,73 грн. збитків, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні за договором від 05.04.2013р. № 37 та солідарно з відповідача-2 - 1000,00 грн. заборгованості за договором поруки №01 від 12.04.2013р.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем-1 частково оплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 77000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками та не заперечувалось позивачем.

Беручи до уваги факт проплати частини заборгованості за поставлений товар в сумі 77000,00 грн., судом першої інстанції підставно припинено провадження у справі в цій частині.

На підставі п.6.2.1, п.6.2.2, п.6.2.3, п.6.2.4 договору та керуючись нормами ст.ст. 533, 536, 549, 610, 611, 625, 628, 692 ЦК України, ст.ст.198, 216, 232 ГК України суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення 208068,20 грн. суми основного боргу, 26149,23 грн. пені, 38566,64 грн. 19% річних (згідно здійсненого судом першої інстанції перерахунку), 71517,05 грн. штрафу, 150015,73 грн. суми грошових коштів, спричинених несвоєчасним проведенням розрахунків за товар та зміні курсу долара США до гривні. При цьому, судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 283,65 грн. 19% річних.

Окрім того, правильними є висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів -1,2 на користь позивача 1000,00 грн. заборгованості за договором поруки №01 від 12.04.2013р.

Щодо заперечень відповідача-1 щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості в сумі 71517,05 грн. з посиланням на ст.61 Конституції України, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Таким чином, дана стаття передбачає два окремі підвиди неустойки.

Господарським кодексом України штраф і пеню визначено як різновиди штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що у контексті цивільної відповідальності зміст ст. 61 Конституції України зводиться до того, що до суб'єкта правопорушення за одне й те саме правопорушення не може бути двічі застосована цивільна відповідальність (тобто двічі один із її підвидів).

Позивачем до стягнення заявлено два різних підвиди неустойки, а саме пеня і штраф.

Пенею, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, колегія суддів наголошує, що жодною нормою чинного матеріального права не передбачає імперативного застосування лише одного виду штрафної санкції.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів зазначає про те, що нарахування позивачем 26149,23 грн. пені та 71517,05 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань відповідачем є таким, що ґрунтується на нормах чинного матеріального права та умовах п.6.2.1 та п.6.2.2 договору.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2014 року в справі за номером 914/3194/14 залишити без змін.

2. В задовленні апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колонтаївський" б/н, б/д (вх. №01-05/6134/14 від 25.12.2014р.) відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 25.02.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.