Рішення

від 24.02.2015 по справі 904/9912/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.15р. Справа № 904/9912/14

За позовом Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Компані", м. Дніпропетровськ

про стягнення 72 936,74 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Солодка О.М., довіреність б/н від 03.11.2014 р.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін ап!" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Компані" (далі - відповідач) про стягнення 13489,00 грн. - основного боргу, 56249,13 грн. - пені, 2736,29 грн. - інфляції, 462,32 грн. - 3 % річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати замовленого турагентом турпродукту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 р. прийнято справу № 904/9912/14 до свого провадження та призначено її до розгляду у судове засідання 24.02.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2015 р., від 20.01.2014 р. від 12.02.2015 р. були надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, буд. 1, кв. 15, код ЄДРПОУ 37540357) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "возврат по истечению срока хранения опр."

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2013 р. між Дочірнім підприємством "А.Е.Т. Джоін ап!" (туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тревел Компані" (турагент) укладений Агентський договір № 1350 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1 якого турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення Договору на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснити фактичні дії, що визначені Договором, із забезпечення туроператором тур продукту. Сторони визнають, що туроператор діє виключно в якості агента авіакомпаній, готелів, компаній прокату автомобілів та інших компаній, що надають відповідні послуги, посольств, консульств, а також компаній по організації пасажирських перевезень. Сторони погоджують, що турагент має право надавати туристам супутні послуги від власного імені та на власний розсуд, зокрема, консультаційні, інформаційні та іншою Умови надання та вартість таких послуг мають бути погоджені туристом та турагентом. При цьому вартість таких супутніх послуг повинна бути в межах ціни (загальної вартості) туристичного продукту, зазначеного на сайті, в каталогах та інших рекламних матеріалах туроператора.

Відповідно до п. 3.3.4 Договору турагент зобов'язується своєчасно подавати туроператору лист бронювання туристичних послуг, замовлених туристами, заповнений відповідно до вимог даного Договору.

Пунктами 4.5., 4.6. Договору передбачено, що після належного оформлення листа бронювання турагент здійснює замовлення в системі он-лайн, направляє його засобами електронного, факсимільного чи поштового зв'язку туроператору. В разі можливості задоволення всіх істотних умов туриста тур оператор (не пізніше ніж на п'ятий день з дати отримання листа бронювання) направляє засобами елетронного, факсимільного чи поштового зв'язку турагенту підтвердження замовлення, що в даному випадку є акцептом, тобто підтвердженням бажання укласти договір. Також акцептом в даному випадку може бути виставлений туроператором рахунок на сплату відповідних послуг турагентом.

Згідно до п. 5.1. Договору турагент здійснює повну оплату замовленого турагентом турпродукту відповідно до виставленого тур оператором рахунку в розмірі ціни тур продукту, встановленої в наданих турагенту прайсах (або в прайсах, розміщених на сайті туроператора).

Оплата проводиться протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку, у випадку замовлення тур продукту менше, ніж за п'ять днів до початку туру, оплата здійснюється на наступний робочий день після отримання рахунку але, в будь-якому випадку, не пізніше, ніж за один день до початку туру (п. 5.1.1. Договору).

За умов п. 5.8. Договору туроператор направляє турагенту поштою акт про надання послуг туристам, реалізованим через турагента. Турагент зобов'язаний протягом 5-ти днів розглянути акт та повернути його зі своїм підписом та печаткою туроператору. У випадку відмови під підписання акту турагентом або неповернення акту та відсутності претензій по закінченню 2-тижневого терміну з моменту закінчення подорожі, туроператор має право внести запис в акт про не підписання акту від турагента і такий акт вважається підписаний двома сторонами.

На виконання умов Договору відповідач забронював туристичний продукт у позивача шляхом подання замовлення № 127624, відповідно до якого замовив туристичні послуги для туристів GLUKHANYUK ILLYA, ZHYRINA MARYNA в період з 21.09.2013 р. по 29.09.2013 р. до складу якого входило: перебування в Шрі Ланці, авіа переліт за напрямком Київ - Коломбо - Київ, вартість яких складає 13 489,00 грн.

Вказане замовлення підтверджене позивачем 19.09.2013 р. (а.с. 22) та виставлений відповідний рахунок на оплату № 127624 від 12.11.2014 р. на суму 13 489,00 грн. (а.с. 23).

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати замовленого турпродукту не виконав, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем, який складає 13 489,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 п. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Згідно ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають зокрема у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами (ч. ч. 1, 2 ст. 297 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 303 Господарського кодексу України комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

На момент розгляду справи основний борг відповідача по оплаті турпродукта складає 13489,00 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1,3 якого - розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, щодо пені за порушення грошових зобов¦9язань застосовується припис частини шостої стаття 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищювати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього переодую Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Згідно до п. 6.2.2. Договору у випадку прострочення зобов'язання по оплаті турпродукта, турагент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмір 1 % від вартості туристичного продукту, за кожен день прострочки. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування турагентом вартості турпродукту.

Перевіривши розрахунок суми пені з урахуванням визначеного позивачем періоду, суд вважає його неправильним, оскільки при нарахуванні пені за неналежне виконання зобов'язань позивачем перевищено встановлений законодавством період, протягом якого допускається нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 1041,26 грн. (за період з 21.09.2013 р. - до 21.03.2012 р.), в решті відмовлено за безпідставністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляції у розмірі 2736,29 грн. та 3 % річних в розмірі 462,32 грн. (за період з 21.09.2013 р. по 12.11.2014 р.) Перевіривши розрахунки суму інфляційного збільшення та 3% річних, господарський суд вважає, їх такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 13 489,00 грн. - основного боргу, 1041,26 грн. - пені, 2736,29 грн. - інфляції, 462,32 грн. - 3 % річних, в решті позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел Компані" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, 1, кв. 15; код ЄДРПОУ 37540357) на користь Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін ап!" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201-203, літера 2-А; код ЄДРПОУ 31408096) 13489,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.) - основного боргу, 1041,26 грн. (одна тисяча сорок одна грн. 26 коп.) - пені, 2736,29 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість грн. 29 коп.) - інфляції, 462,32 грн. (чотириста шістдесят дві грн. 32 коп.) - 3 % річних, 354,57 грн. (триста п'ятдесят чотири грн. 57 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України "26" лютого 2015 р.