Рішення

від 23.02.2015 по справі 914/4573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/4573/14

За позовом : Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічни центр «Агрософт», м.Львів,

До відповідача : Приватного підприємства «Захід - Будінтекс», м. Львів

Про стягнення 86 968,49 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Юнко М.В. - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного акціонерного товариства «Проектно-технологічни центр «Агрософт» до Приватного підприємства «Захід - Будінтекс» про стягнення 86 968,49 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.01.2015 року.

В судовому засіданні 21.01.2015 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні 23.02.2015 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 23.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

03.01.2012 року між Приватним акціонерним товариством «Проектно-технологічний центр» «Агрософт» (надалі Наймодавець) та Приватним підприємством «ЗАХІД-БУДІНТЕКС» (надалі Наймач) було укладено Договір 07/01 оренди (найму).

Відповідно до п. 1. Договору, Наймодавець здає, а Наймач приймає в користування для виробничих потреб, виходячи з напрямів своєї діяльності, нежилі приміщення виробничого корпусу ПрАТ «ПТЦ» «Агрософт» за адресою: м. Львів, пр. В.Чорновола, 63а, в тому числі: приміщення конторські (кімната № 213) - 18,00 кв.м.; прилеглий коридор - 2,00 кв.м. Загальна приведена площа приміщень, які передаються в користування становить 20,00 кв.м.

Згідно п. 2 Договору, за користування майном встановлюється плата із розрахунку 50,00 грн. за один квадратний метр площі.

Згідно акту технічного стану від 03.01.2012 року виробничих приміщень, які передавались в користування Наймодавцем Наймачу, а саме кімната 213, в задовільному стані та здатна до експлуатації.

Відповідно до умов Договору оплата проводиться щомісячно на умовах передоплати не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється платіж на поточний рахунок Наймодавця згідно виставленого ним рахунку, однак, наймачем свої договірні зобов'язання не виконано належним чином.

Як вбачається з долученого акту звірки взаєморозрахунків від 01.10.2013 року, завіреного печатками та підписами повноважних представників, заборгованість Наймача перед Наймодавцем становить 27 190,00 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору оренди № 07/01 становить 27 190,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати, які складають 5 386,09 грн. Крім цього, відповідно до умов Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 48 806,05 грн. та 10 % річних в сумі 5 586,35 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2012 року згідно акту технічного стану виробничих приміщень на виконання умов Договору 07/01 оренди (найму) позивач передано відповідачу в строкове платне користування, нежилі приміщення виробничого корпусу ПрАТ «ПТЦ» «Агрософт» за адресою: м. Львів, пр. В.Чорновола, 63а, в тому числі: приміщення конторські (кімната № 213) - 18,00 кв.м.; прилеглий коридор - 2,00 кв.м. Загальна приведена площа приміщень, які передаються в користування становить 20,00 кв.м.

Відповідно до умов Договору оплата проводиться щомісячно на умовах передоплати не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється платіж на поточний рахунок Наймодавця згідно виставленого ним рахунку.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 27 190,00 грн. орендної плати, та як вбачається з долученого акту звірки взаєморозрахунків від 01.10.2013 року, завіреного печатками та підписами повноважних представників відповідачем визнається.

На день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 190,00 грн. та підлягає до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 386,09 грн., які підлягають до стягнення.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 Договору, у разі прострочення виконання грошових зобов'язань Наймач сплачує суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних строчки від прострочення суми та пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочки від несвоєчасної сплаченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення пеня в розмірі 0,5 %, що складає 48 806,05 грн. та 10 % річних в сумі 5 586,35 грн., які підлягають до стягнення частково.

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку пені до стягнення підлягає пеня, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та заявлена в межах 6-ти місячного строку в розмірі 2 024,79 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Захід-будінтекс» (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 34307177) на користь Приватного акціонерного товариства «Проектно - технологічний центр» «Агрософт» (79058, м. Львів, пр. В.Чорновола, 63а, код ЄДРПОУ 00915225) - 27 190,00 грн. - основного боргу, 5 386,09 грн. - індексу інфляції, 2 024,79 грн. - пені, 5 586,35 грн. - 10 % річних та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. В рештій частині стягнення пені в сумі 46 781,26 грн. - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.02.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.