Рішення

від 23.02.2015 по справі 914/4619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/4619/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд", м. Львів

до відповідача: Монастирецької сільської ради Городоцького району, Львівської області,

про стягнення 308 953,08 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

від позивача: Рісний М.Б., Іваницький Я.О. - представники

від відповідач: не з'явився

Представникам позивача роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : на розгляд господарського суду Львівської області надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд" до Монастирецької сільської ради про стягнення 308 953,08 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2015 року.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

Представники позивача в судовому засіданні 23.02.2015 р. просили задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні. Ствердили, зокрема, що в червні 2012 року рішенням суду задоволено позовні вимоги ТзОВ "Західтрансбуд" та стягнуто з Монастирецької сільської ради на його користь 1 511 635,26 грн., з яких 1 099 316,40 грн. - основний борг, 114 233,49 грн. - пеня, 205 572,09 грн. - інфляційні втрати, 95 523,28 грн. - 3 % річних та 30 232,71 грн. судовий збір. Зважаючи на те, що рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість за роботи, виконані за договором, не погашено, ТзОВ "Західтрансбуд" звернулось до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 308 953,08 грн., з яких: 226 459,17 грн. - інфляційні втрати, 82 493,91 грн. - 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України на вказану суму заборгованості. Просили позов задоволити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

В судовому засіданні 23.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.09.2012 р. по справі №5015/3209/12 встановлено, що заборгованість Монастирецької сільської ради (відповідач по справі) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд" (позивач по справі) внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати робіт, виконаних за договором підряду № 02/10 від 02.10.2008 р. згідно актів виконаних робіт та довідкою № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року, становила 1 099 316,40 грн. Відтак, зазначеним рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 099 316,40 грн. - основний борг, 114 233,49 грн. - пені, 205 572,09 грн. - інфляційних втрат, 95 523,28 грн. - 3 % річних та 30 232,71 грн. судового збору. Як зазначено у позовній заяві на момент вирішення спору заборгованість, встановлену рішенням суду, не погашено.

Зважаючи на те, що відповідачем зобов'язання по оплаті проведених підрядник робіт не виконано, ТзОВ "Західтрансбуд" звернулось до суду із позовною заявою про стягнення зі Монастирецької сільської ради 82 493,91 грн. - 3% річних та 226 459,17 грн. - індексу інфляції, нарахованих на суму основного боргу у відповідності до ст. 625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, ч. 3 ст. 35 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Окрім цього, а в п. 5.1 вказаної Постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Окрім цього, у п. 7.1 цієї Постанови зазначається, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи правову природу індексу інфляції та 3% річних, стягнення яких передбачено ч. 2 ст. 625 ГПК України, зважаючи на те, що встановлену рішенням суду заборгованість за проведені підрядні роботи за договором № 02/10 від 02.10.2008 р. не оплачено, а за рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2012р. у справі №5015/3209/12 присуджено до стягнення з відповідача 3% річних, суд, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних та провівши відповідний підрахунок, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних за період з 21 червня 2014 року по 20 грудня 2014 року включно, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за проведені підрядні роботи, підлягає задоволенню в повному розмірі, а саме 82 493,91 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період з вересня 2013 року по листопад 2014 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 226 459,17 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за період вересня 2013 року по листопад 2014 року інфляційні втрати складають 248 124,14 грн., однак підлягають до стягнення в межах заявлених позовних вимог.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір в розмірі 6 179,06 грн. покласти на відповідача. Також суд звертає увагу на роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, надані у п.3.4 Постанови №7 від 21.02.2013р., що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов вимоги задоволити.

2. Стягнути з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області (81557, Львівська область, Городоцький район, с. Монастирець, код ЄДРПОУ 04373005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд" (79044, м. Львів, вул.Мельника, 8, код ЄДРПОУ 30478068) 82 493,91 грн. - 3% річних та 226 459,17 грн. -індексу інфляції.

3. Стягнути з Монастирецької сільської ради Городоцького району Львівської області (81557, Львівська область, Городоцький район, с. Монастирець, код ЄДРПОУ 04373005) 6 179,06 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.02.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.