Постанова

від 23.02.2015 по справі 924/1757/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" лютого 2015 р.                                                           Справа № 924/1757/14   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В. суддя                                                                             Грязнов В.В. ,  суддя                                                                             Розізнана І.В. при секретарі судового засідання  Клімук Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на  рішення  господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1757/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум"   до  приватного підприємства "Сокіл СК" про стягнення 180,00 грн. заборгованості  за договором банківського рахунку від 07.04.2011 р. за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача -  не з'явився, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до приватного підприємства "Сокіл СК" про стягнення 180,00 грн. заборгованості  за договором банківського рахунку від 07.04.2011 року. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 року (суддя Магера В.В.) у вказаному позові відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що у відділенні ПАТ "Банк Форум" відповідно до договору від 07.04.2011 року відповідачу відкрито поточний банківський рахунок №26001300189763, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення комісії в сумі 180 грн. за розрахунково-касове обслуговування рахунку №26005301085237. Також, суд вказав на те, що відповідно до поданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача за період з 26.02.2014 року по 26.05.2014 року вхідний залишок коштів становив 10961,91 грн., що не дає підстав стверджувати про недостатність коштів для списання суми 180,00 грн. та про покладання на відповідача додаткових зобов'язань проводити розрахунки іншим, ніж встановлено договором, способом.    Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт, зокрема, зазначає, що спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час тимчасової адміністрації і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З огляду на прийняття 14.03.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про запровадження тимчасової адміністрації, позивач був позбавлений права на списання з рахунку відповідача комісії за його розрахунково-касове обслуговування. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки предметом даного позову є стягнення заборгованості, а підставою – договір банківського рахунку від 07.04.2011 року. Відтак, надання розрахунку із зазначенням вірного рахунку відповідача не є зміною предмета і підстави позову та повністю узгоджується із поданою позовною заявою.   Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує на порушення позивачем п. 3.4.3, п. 4.2 договору, п. 4.5, п. 5.1 додаткового договору в частині обов'язку самостійно здійснити списання коштів з рахунку відповідача.  Крім того, зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи із наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації. Також посилається на те, що на момент введення тимчасової адміністрації (14.03.2014 року) на поточному рахунку відповідача було заблоковано 6161,91 грн., однак станом на 23.12.2014 року сума коштів становила 10961,91грн., що було достатнім для погашення заборгованості з касового обслуговування рахунку.   Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як правильно встановлено судом першої інстанції, 07.04.2011 року ПАТ "Банк Форум" та ПП "Сокіл СК"   уклали договір банківського рахунку та 26.12.2011 року було підписано додатковий договір до договору банківського рахунку, відповідно до якого сторони змінили та виклали договір в новій редакції. Згідно із п. 1 додаткового договору позивач відповідно до чинного законодавства України зобов'язався відкрити відповідачу поточний рахунок/ки для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому. Дія цього договору поширюється на поточні рахунки, що відкриті банком клієнтові в національній/іноземних валютах та у тому числі на поточні рахунки зі спеціальним режимом їх використання (п. 1.2 додаткового договору). Пунктом 2.1 додаткового договору визначено, що банк відкриває клієнту рахунок на підставі наданої клієнтом банку заяви про відкриття поточного рахунку та повного пакету необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства України і нормативно-правових актів Національного Банку України. Заява клієнта про відкриття рахунку є невід'ємною частиною цього договору, в якій зазначаються номер та валюта рахунку. Режим використання рахунку встановлюється згідно з вимогами чинного законодавства України. При цьому, згідно із п. 2.4 додаткового договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта за цим договором в межах залишку коштів на рахунку. Відповідно до ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Частина 2 ст. 1071 ЦК України  визначає, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Пунктами 3.1.2, 3.1.3, 3.1.11 додаткового договору передбачено право позивача отримувати від клієнта плату за надані послуги відповідно до діючих тарифів банку у порядку та на умовах, передбачених договором; здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта в межах фактичного залишку доступних коштів на рахунку у випадку несвоєчасних розрахунків клієнта з банком за цим договором та/або іншими договорами, укладеними між сторонами під час дії цього договору, якщо таке право передбачене цим договором, додатковими договорами та/або іншими договорами. У свою чергу, відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному розмірі здійснювати оплату послуг, наданих йому банком, у строки та розмірах згідно з діючими тарифами банку та умовами цього договору (п. 3.4.3 додаткового договору). Пунктом 4.2 додаткового договору визначено, що клієнт сплачує банку комісії за разові послуги у момент (в день) проведення банківських операцій (надання послуг) та комісію за безперервні послуги 26 числа поточного місяця (якщо 26 число припадає на вихідний день, не пізніше наступного робочого дня) з періодом нарахування з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця згідно з діючими тарифами банку та умовами договору. Згідно із п. 4.5 додаткового договору клієнт доручає банку здійснювати меморіальним ордером договірне списання заборгованості клієнта перед банком за надані послуги, проведені операції за цим договором та (або) іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом. Сторони домовились, що сума такої заборгованості списується в першочерговому порядку. Пунктом 6.1 додаткового договору передбачено, що цей договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами. Договір від 07.04.2011 року та додатковий договір від 26.12.2011 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Предметом даного спору є вимога уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" про стягнення із відповідача 180 грн. комісії за обслуговування рахунку. Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з умов договору, за якими банк зобов'язався самостійно здійснювати списання коштів з рахунку клієнта на оплату послуг за розрахунково-касове обслуговування та відсутність порушень з боку ПП "Сокіл СК". Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне. Згідно п. 3.4.3 додаткового договору відповідач зобов'язався сплачувати за розрахункове обслуговування рахунків з використанням автоматизованої банківської системи „IFOBS Клієнт-Банк” в розмірі 60,00 гривень щомісячно. Судовою колегією встановлено, що у відповідності до умов договору позивач відкрив ПП "Сокіл СК" рахунок №26001300189763 та здійснив по ньому розрахунково-касові операції у період з 26.02.2014 року по 25.05.2014 року. Відтак, оскільки позивач протягом трьох місяців здійснював обслуговування поточного рахунку за договором банківського рахунку, в нього виникло право нарахування 180 грн. (по 60 грн. за кожен місяць) комісії.    Однак, згідно виписки по особовому рахунку ПП "Сокіл СК" за період з 26.02.2014 року по 26.05.2014 року видаткові операції по рахунку №26001300189763 з 14.03.2014 року були обмежені, внаслідок чого заблоковано кошти відповідача в сумі 10961,91грн., а позивачем не здійснено списання комісії в розмірі 180 грн. за розрахунково-касове обслуговування. Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №14 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Форум" з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 14.03.2014 року по 13.06.2014 року. У подальшому, з 16.06.2014 року відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію у відповідності до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2014 №49 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію". Пунктом 1.37 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами. Відповідно до п. 6.3 вказаного Закону порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Поряд з тим, питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації банку врегульоване Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Однак, у даному випадку відповідач є клієнтом банку, а не його кредитором в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки не вимагає від банку виконання його майнових зобов'язань в частині проведення операцій по рахунку. Натомість, із позовом до суду звернувся банк, який надав відповідачу послуги у сфері розрахунково-касового обслуговування рахунку, як наслідок - набув права вимоги про стягнення вартості наданих послуг, а тому є кредитором відносно ПП "Сокіл СК", з огляду на що обмеження, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин не застосовуються. Поряд з тим, за приписами ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та відмовлятися від виконання або розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори (правочини) за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку або виконання яких має негативний вплив на фінансовий стан банку. В обґрунтування неможливості списання коштів з рахунку відповідача, апелянт посилається на обмеження всіх видаткових операцій клієнта з моменту введення тимчасової адміністрації, однак  доказів у підтвердження прийняття позивачем, як уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідного рішення на виконання повноважень, наданих ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", матеріали справи не містять. Більше того, згідно ч.4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації та ліквідації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів, які забезпечують операційну діяльність банку. Згідно зі ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відноситься зокрема вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Основною метою Уповноваженої особи Фонду при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації є захист прав і законних інтересів вкладників банку, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку. У той же час, відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи. Натомість, колегією суддів встановлено, що банк набув права на отримання плати за розрахунково-касове обслуговування рахунку відповідача, однак таке право останнім не порушене, не оспорюється та визнається. Пункт 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Пунктом 26.1 цього ж закону встановлено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Згідно п. 26.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. Відповідно до п.6.5 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22,  якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу»  якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання. Таким чином, позивач мав можливість у встановленому в п. 4.5 додаткового договору порядку самостійно здійснити меморіальним ордером договірне списання коштів з рахунку відповідача, що не суперечить Законам України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", постанові Національного банку України  про затвердження "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", при чому в ході розгляду справи обмеження такого права судом не встановлено. За таких обставин, встановивши, що жодні оспорювані права і охоронювані законом інтереси позивача не порушено, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові. Поряд з тим, апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 13.01.2015 року є зміною предмета та підстави позову в даній справі, з огляду на наступне. Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.  З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також теоретичних засад доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст, є предмет та підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Натомість, підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за розрахунково-касове обслуговування рахунку, а підставою позову - договір від 07.04.2011 року в редакції додаткової угоди до нього від 26.12.2011 року. При цьому, із змісту поданих позивачем письмових заперечень на відзив вбачається, що при здійсненні розрахунку суми заборгованості за договором, останнім допущено описку в номері рахунку, що не позбавляє його права уточнити свої вимоги та вказати правильний номер рахунку відповідача та у свою чергу не є зміною ні предмета, ні підстави позову. У той же час, вказаний висновком суду першої інстанції не вплинув на прийняття правильного рішення по суті спірних правовідносин, з огляду на що апеляційний суд не вбачає правових підстав для його зміни чи скасування. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду  Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1757/14 залишити без змін, апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - без задоволення. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку. 3. Справу №924/1757/14 повернути до господарського суду Хмельницької області. Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.   Суддя                                                                                              Грязнов В.В.   Суддя                                                                                              Розізнана І.В.