Постанова

від 12.02.2015 по справі 926/1280/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 926/1280/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця" м.Львів

на рішення господарського суду Чернівецької області від 29.10.2014р.

у справі № 926/1280/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" с.Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області

до відповідача-1 Сокирянської районної державної адміністрації м.Сокиряни

до відповідача-2 державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" м.Львів

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача відділ держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області м. Сокиряни

про скасування державного акту на право

постійного користування земельною ділянкою

за участю представників від:

позивача: Сапожнік С.В. - за довіренністю № 25-03/13 від 25.03.2013 р.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Кривяк Д.Р. - за довіренністю № НЮ-66 від 02.01.2015 р.;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.10.2014 р. (суддя Гончарук О.В.) у даній справі позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006 р., виготовлений для державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця". Стягнуто солідарно з державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Буковина" судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Загалом, основною підставою прийняття такого рішення стало те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 у справі №2а-4372/12/1370 визнано нечинним пункт 1 розпорядження голови Сокирянської районної державної адміністрації №218-р "Про скасування розпоряджень першого заступника голови райдержадміністрації від 13.10.2006 №485-р та від 03.11.2006 №523-р", постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі №2а/2470/2635/12 визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА від 13.10.2006 р. №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та розпорядження від 03.11.2006 р. №523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 у справі №2а/2470/2635/12 апеляційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. без змін .

На підставі зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у судовому порядку визнано протиправними та скасовано розпорядження, на підставі яких другому відповідачу було видано оскаржуваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідачем-2 подано апеляційну скаргу №868 від 20.11.2014 р. на зазначене рішення суду у якому загалом зазначено, що оскаржуваним актом постійного землекористування не порушується право позивача та відповідно до ст. 1 ГПК України не дає йому підстав для звернення за захистом порушеного права до суду, оскільки у попереднього землекористувача земельної ділянки - ТзОВ «Буковинський сад», були відсутні будь-які правоустановлюючі документи на спірну земельну ділянку площею 5 5281 га, тому, відповідно у даному разі не можуть застосовуватися положення ст. 120 Земельного кодексу України до даних правовідносин, якими передбачається перехід права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і у тому ж обсязі до нового власника об'єктів нерухомого майна, які знаходяться на такій земельній ділянці.

Крім цього, апелянт вважає, що судом безпідставно не звернуто увагу на те, що положення нормативно-правових актів якими врегульовано правовий статус земель спеціального призначення (транспорту), зокрема, ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 23 Закону України «Про транспорт» та ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» якими визначено загальні засади та принципи особливостей надання та використання земельних ділянок для обслуговування та безпечної експлуатації залізниць і залізничного транспорту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем загалом зазначено ті ж підстави та обставини, що стали підставою прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Представники позивача та другого відповідача у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги, викладені у апеляційній скарзі і відзиві на таку.

Враховуючи доводи та заперечення представників сторін, розглядом матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачу 13.10.2006 р. заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця", відповідно до якого залізниці надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 343,0007 га, в т.ч. по відповідних радах: Гвіздівецька сільська рада - 52,9260 га, Грубнянська сільська рада - 43,6972 га, Романковецька сільська рада - 115,1119 га, Сербичанська сільська рада - 77,8612 га, Шишковецька сільська рада - 53,4044 га.

В подальшому, 03.11.2006 р. у зв'язку з уточненням площі Львівської державної залізниці на території Сербичанської сільської ради за межами населених пунктів, заступником голови Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 р. №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

На підставі винесених розпоряджень №485-р від 13.10.2006 р. та №523-р від 03.11.2006 р. ДТГО "Львівська залізниця" видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ 350337 від 02.11.2006 та серії ЯЯ 350335 від 08.11.2006 р.

У серпні 2009 року прокуратурою Сокирянського району Чернівецької області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України посадовими особами Сокирянської районної державної адміністрації, за результатами проведення якої внесено протест на розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА №485-р від 13.10.2006 р. "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та № 523-р від 03.11.2006 р. "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р".

09.04.2010 р. головою Сокирянської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №218-р "Про скасування розпоряджень першого заступника голови райдержадміністрації від 13.10.2006 №485-р та від 03.11.2006 №523-р", відповідно до якого на виконання протесту прокурора Сокирянського району від 10.08.2009 №1178 скасовано розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 № 485-р та від 03.11.2006 № 523-р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 р. у справі №2а-4372/12/1370 визнано нечинним пункт 1 розпорядження голови Сокирянської районної державної адміністрації №218-р "Про скасування розпоряджень першого заступника голови райдержадміністрації від 13.10.2006 р. №485-р та від 03.11.2006 р. №523-р".

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі №2а/2470/2635/12 визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Сокирянської РДА від 13.10.2006 р. №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця" та розпорядження від 03.11.2006 р. №523-р "Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови районної державної адміністрації від 13.10.2006 р. №485-р "Про затвердження технічної документації по передачі земельних ділянок в постійне користування ДТГО "Львівська залізниця".

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 р. у справі №2а/2470/2635/12 апеляційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. без змін.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що в судовому порядку визнано протиправним та скасовано розпорядження, на підставі яких другому відповідачу видано оскаржуваний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Крім цього, 19.03.2013 р. між ТзОВ "Буковинський сад", як продавцем, та ТзОВ "Сварог-Буковина", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу комплексу, згідно з п.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у продавця комплекс, загальною площею 9248,90 кв.м., розташований за №8 по вулиці Залізничній, на станції Романківці, в селі Романківці Сокирянського району Чернівецької області.

Згідно з п. 3 договору, зазначений комплекс належить продавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого Новодністровською державною нотаріальною конторою Чернівецької області 03.03.2009 р. за реєстровим №227, зареєстрованого в Сокирянській філії Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації 04.03.2009 р. згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22056701, реєстраційний №3511382, номер запису 455 в книзі 18/462.

Пунктом 6 договору передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований комплекс, який відчужується за цим договором: 7324089000:05:001:0024, площа земельної ділянки 5,5281 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Вищевказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, скріплено відтисками круглої печатки що і передбачено приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2013 р. право власності ТзОВ "Сварог-Буковина" на комплекс зареєстроване приватним нотаріусом Банковською О.Ю. 19.03.2013 р. за реєстраційним №23693473240. Загальна площа об'єкта нерухомості становить 9428,90 м 2 , який розташований на земельній ділянці: кадастровий номер - 7324089000:05:001:0024, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа - 5.5281 га.

Попереднім рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.03.2014 у даній справі справі №926/1280/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р., визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ№350339 від 08.11.2006 р., виготовлений для державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця".

Постановою Вищого господарського суду України у даній справі від 22.07.2014 рішення місцевого та апеляційного судів скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Скасовуючи рішення та постанову попередніх судових інстанцій, у своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив, що задовольняючи позовні вимоги у цій справі виключно з підстав визнання протиправними та скасування розпоряджень РДА, на основі яких залізниці видані відповідні державні акти на право постійного користування земельними ділянками, господарські суди попередніх інстанцій не встановили обсяг та умови права користування чи права власності на земельну ділянку під майновим комплексом попереднього землекористувача - ТзОВ "Буковинський сад" та, відповідно, обсяг і умови права користування чи права власності на земельну ділянку, що може перейти до позивача внаслідок купівлі ним цього комплексу за договором від 19.03.2013 після належного оформлення цього права.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за належне застосувати наступні норми чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та взяти до уваги окремі, зазначені нижче обставини.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Положеннями частини шостої зазначеної статті передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Пунктами 2.10 та 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами і доповненнями) рекомендовано судам під час вирішення спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

На момент переходу у позивача права власності на майновий комплекс, загальною площею 9 248,90 кв.м., за адресою вул. Залізнична, 8, станція Романківці, село Романківці Сокирянського району Чернівецької області, згідно з договором купівлі-продажу від 19.03.2013 р. та державної реєстрації цього права, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 120 Земельного кодексу України (чинна на момент укладення договору купівлі-продажу та державної реєстрації) встановлювалось, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Таким чином, до позивача перейшло право на земельну ділянку в силу закону в обсязі на умовах, що існували у попереднього користувача - ТзОВ "Буковинський сад", проте, судом першої інстанції правомірно за наслідками нового розгляду справи встановлено, що будь-які правовстановлюючі документи на вищезазначену земельну ділянку площею 5,5281 га у такого були відсутні.

Також, судом першої інстанції встановлено, що до ТзОВ "Буковинський сад", зазначена земельна ділянка використовувалась Романківецьким хлібоприймальним підприємством на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЧВ №000086.

Враховуючи відсутність у позивача правових підстав для отриманням земельної ділянки в обсягах та на умовах визначених для ТзОВ "Буковинський сад", а також для її отримання в обсягах і умовах згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧВ №000086, ТзОВ "Сварог-Буковина" набуло права на оформлення інших передбачених ст. 120 Земельного кодексу України прав на земельну ділянку під майном, що належить йому на праві приватної власності.

Листом від 23.04.2013 р. за вих. №54 позивач звертався до Сокирянської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 5,23 га у власність. Матеріалами справи також підтверджується, що позивач звертався і до відділу Держземагентства у Сокирянському районі Чернівецької області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах передачі у власність шляхом викупу, яка знаходиться на території Сербичанської сільської ради ст. Романківці по вул. Залізничній, 8 (за межами населеного пункту) для обслуговування господарських будівель, що належать позивачу на праві власності.

Разом з тим, зазначені звернення не призвели до результату у вигляді належного оформлення прав на земельну ділянку за позивачем з посиланням, в тому числі на ті обставини, що земельна ділянка відповідача ДТГО "Львівська залізниця" згідно державного акту серії ЯЯ №350339 від 08.11.2006 р. накладається на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість позивача.

Відтак, суд першої інстанції вірно зробив висновок про те, що єдиним способом та захистом порушеного права, є звернення до суду із вимогою про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою як такого, що виданий на підставі правовстановлюючих документів (рішень розпорядника земельної ділянки), які у судовому порядку скасовані як протиправні.

Зважаючи на викладене вище, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що під час вирішення спірних правовідносин необхідно застосовувати ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 23 Закону України «Про транспорт» та ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» якими визначено загальні засади та принципи особливостей надання та використання земельних ділянок для обслуговування та безпечної експлуатації залізниць і залізничного транспорту, оскільки вони безпосередньо не регулюють спірні правовідносини, а у разі, якщо б і навіть регулювали і суперечили названим вище нормам чинного земельного законодавства, то у даному разі переважне право для застосування мають імперативні норми Земельного кодексу України, як спеціальні норми нормативно-правового акту перед загальними нормами іншого нормативно-правового акту.

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, враховуючи те, що судом першої інстанції виконано обов'язкові для виконання вказівки касаційної інстанції у відповідності до 111-12 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, а також про правильне застосування зазначених вище норм матеріального права, що у свою чергу згідно п.1, ч.1 ст. 103 ГПК України є підставою для залишення без змін оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Другим відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б в цілому підтверджували обґрунтованість доводів, викладених у апеляційній скарзі, тому підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та відповідно для задоволення вимог апеляційної скарги, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд:

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 29.10.2014 р. у справі №926/1280/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.