Постанова

від 16.02.2015 по справі 921/1074/14-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 921/1074/14-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Шкребій А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" за вих. № 2014/12-10 від 10.12.2014 р. (вх. № ЛАГС 01-05/298/15 від 15.01.2015 р.)

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р.

у справі № 921/1074/14-г/10 (суддя - Півторак М.Є.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ ЛІЗИНГ", с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область

про розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет лізингу

за участю представників сторін:

від позивача : Бабаєвський Д.О. - представник (довіреність від 02.10.2014 р.);

від відповідача : не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р. у справі №921/1074/14-г/10 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м. Київ (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ ЛІЗИНГ", с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область (надалі - Відповідач) та розірвано договір фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р., укладений між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» та ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ». Зобов»язано ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ» повернути ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» предмет лізингу, а саме: вентиляційне обладнання для картоплескладів "D" та "Е".

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що неналежним виконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу № 267-L від 13.10.2011 р. щодо сплати лізингових платежів, і станом на дату подання позову утворилась заборгованість в сумі 379 112,09 грн. із прострочення на 131 календарний день, що є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку. Крім цього, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що виходячи з положень Закону України "Про фінансовий лізинг" та договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р., у випадку розірвання договору фінансового лізингу, обов'язком Відповідача є повернення предмета лізингу лізингодавцю, що є підставою для задоволення вимог позивача.

Відповідач - ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ», - не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. №2014/12-10 від 10.12.2014 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник зазначає, що розриваючи договір на підставі спірних обставин, а саме: порушення ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ» його умов, суд не надає оцінки самому поняттю «істотності» такого порушення, не встановлює у рішенні суду шкоди, завданої ТОВ «ОТП Лізинг», розміру втраченої вигоди та причинно-наслідкового зв»язку між порушеннями умов договору та заподіяною шкодою.

Судом, на думку Скаржника, не взято до уваги, що рахунки, на які посилається Позивач, як зазначає Скаржник ним не отримувались, а ті, що зазначені у графіку лізингових платежів, то ні Договором, ні графіком не зафіксовано обов»язку Лізингоодержувача здійснювати оплату лізингових платежів у сумах , зазначених саме у графіку здійснення лізингових платежів. Стосовно графіку здійснення лізингових платежів, то прив»язка до такого в Договорі міститься лише в частині обов»язку Відповідача здійснювати лізингові платежі до дат, вказаних у такому графіку.

Також вказує, що посилання суду та Позивача на факт повернення поштового відправлення про причині «закінчення терміну зберігання» як на єдиний та достатній доказ одностороннього розірвання ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» договору не може бути належною підставою такого розірвання, оскільки є таким, що порушує права Відповідача, ставить його у невигідне правове становище по відношенню до Позивача. При цьому, Скаржник вказує, що судом не досліджено причин повернення рекомендованого листа а сама лише відмітка на конверті «по закінченню терміну зберігання» вважає, не може бути підтвердженням наявності вини Відповідача у неотриманні такого листа.

Дані обставини Скаржник вважає безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ».

Позивач ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» у відзиві (вх. № апеляційного суду 01-04/379/15 від 26.01.2015 р.) заперечує доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що в порушення умов Договору фінансового лізингу щодо порядку та строків оплати лізингових платежів, Відповідач станом на поточну дату (подання позовної заяви) Лізингоодержувач порушуючи умови Договору лізингу щодо належної (повної та своєчасної) сплати, не оплатив лізингові платежі, внаслідок чого утворилвсь заборгованість за Договором лізингу на суму 379 112,09 грн. із прострочення на 131 календарний день. У відповідності до пп.6.1.1. п.6.1. Договору, якщо Відповідач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше тридцяти календарних днів з дня настання строку платежу, то така подія вважається істотним порушенням Договору. В такому випадку Позивач має право розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення предмета лізингу (пп. «а» п.6.2. Договору). Як вказує Позивач, ним 01.08.2014 р. направлено Відповідачу письмове повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р. з вимогою повернути предмет лізингу Позивачу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання - з 10.08.2014 р.) Договору. Відповідач відповіді на письмове повідомлення не надав, заборгованість не погасив, предмет лізингу не повернув. Вважає правомірним своє звернення до суду з позовом з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відтак, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ - ЛІЗИНГ»", за вих. №2014/12-10 від 10.12.2014 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 01-05/298/15 від 16.01.2015 р.) на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р. у справі №921/1074/14-г/104 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.01.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., судді - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (а.с.127).

Крім цього, ухвалою суду від 17.01.2015 р. за клопотання Скаржника, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р. у справі №921/1074/14-г/10 до винесення постанови в даній справі (а.с.125-126).

В подальшому ухвалою суду від 26.01.2015 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 16.02.2015 р. на 15 год. 10 хв. в зв»язку з неявкою представника Скаржника та з метою повного та всестороннього дослідження всіх матеріалів та обставин справи.

В судове засідання 16.02.2015 р. з»явився представник Позивача.

Відповідач у часті уповноваженого представника в судове засідання 16.02.2015 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 26.01.2015 р., що підтверджується штампом суду на звороті останньої (а.с.161 «зворот»).

Станом на 16.02.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення по справі не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, з мотивів наведених у відзиві (вх. № апеляційного суду 01-04/379/15 від 26.01.2015 р.).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

13.10.2011 р. ТОВ «ОТП Лізинг» («Лізингодавець») та ТОВ «Мрія-Лізинг» («Лізингоодержувач») укладено договір фінансового лізингу №267-L (а.с.11-18), згідно п.п.1.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов»язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (додаток №1 до Договору (специфікація)), а Лізингоодержувач зобов»язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Окрім цього, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р., а саме: Додаток 1 "Специфікація" (а.с.19); Додаток 2 "Графік сплати лізингових платежів" (а.с.20), Додаткову угоду №1 від 24.11.2011 р. (а.с.21), додаткову угоду №2 від 24.11.2011 р. (а.с.22) та додаток №1 до додаткової угоди №2 від 24.11.2011 р. «графік сплати лізингових платежів» (а.с.22 «зворот»-23).

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток 2 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою Лізингодавцем.

Згідно п. 1.7 договору фінансового лізингу, загальна вартість предмета лізингу на момент укладення договору зазначається в Специфікації (Додаток 1) до Договору.

Крім цього, сторони у договорі зазначили, що з дати підписання акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між Лізингоодержувачем, Лізингодавцем та Продавцем письмово), Лізингоодержувач має право користуватися Предметом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов»язаний використовувати предмет лізингу за його призначенням та згідно з умовами цього Договору (п.3.1. Договору).

На виконання умов Договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.20114 р. сторонами підписано акт приймання-передачі від 24.1.2011 р., згідно з умовами якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав предмет лізингу, а саме вентиляційне обладнання для картопле складів «D» та «E» загальною вартістю 5 986 691,81 грн. (а.с.24).

У відповідності до положень п. 5.2 договору фінансового лізингу, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу та винагороду Лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмета лізингу. Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з Додатком 2 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п.5.3.Договору).

Лізингодавець може письмово повідомляти Лізнгоодержувача про суми лізингових платежів. Водночас, неотримання таких рахунків Відповідачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з Договором (п.п. 5.9 - 5.10. Договору).

Підпунктом 6.1.1. п.6.1. Договору фінансового лізингу встановлено, що якщо Відповідач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за Договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, то така подія вважається істотним порушенням умов Договору, що надає можливості Лізингодавцю розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення Предмета лізингу (п.п. "а" п. 6.2. Договору). При цьому, зі змісту п.п. "д" п. 6.2. та п. 11.4 Договору вбачається, що у випадку розірвання договору та повернення предмету лізингу, усі раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Згідно з п.п. «д» п. 8.3. Договору, у разі дострокового припинення дії Договору та прийняття Позивачем рішення про повернення або вилучення предмета лізингу, Відповідач зобов'язується повернути предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності, отримані згідно з Актом приймання-передачі, в придатному для експлуатації стані.

Обов'язок Відповідача (Лізингоодержувача) повернути предмет лізингу у випадку порушення зобов'язання за Договором фінансового лізингу передбачений і п. п. 1.3., 11.1. Договору.

Відповідно до п. 11.1. Договору такий договір може бути розірваний за письмовою згодою Сторін та в односторонньому порядку, передбаченому Договором. При цьому Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього Договору будь-яким чином та сплатити належні за Договором платежі на дату припинення чи розірвання Договору та на дату повернення Предмета лізингу.

Підпунктом 11.2.2 п. 11.2 Договору, сторони договору передбачили, що договір може бути достроково розірваний Лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення Лізингоодержувачу у випадку, якщо Відповідач (Лізингоодержувач) не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Договорі. Документом, що підтверджує розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної в такому листі Лізингодавця (п. 11.4. Договору).

При цьому, Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення Сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою Сторони, якій надсилалось повідомлення про отримання, або відміткою поштової служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу, зазначену в цьому Договорі, або надану Стороною у випадку зміни її місцезнаходження (п. 13.4. Договору).

Як вказує Позивач, станом на 01.10.2014 р. (подання позовної заяви) у Лізингоодержувача - ТОВ «МРІЯ-ЛІЗИНГ» існує заборгованість по оплаті лізингових платежів внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 379 112,09 грн. (а.с.5, сторінка 2 позовної заяви).

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ» по договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р., станом на 03.09.2014 р. має прострочену заборгованість перед Лізингодавцем строком понад 30 днів, в сумі 208 861,97 грн., з яких: 120 656,78 грн. відшкодування вартості, 88 205,19 грн. нарахована винагорода (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надіслав Відповідачу повідомлення №2394/08 від 01.08.2014 р., в якому зазначає, що Лізингоодержувач свої зобов»язання щодо сплати лізингових платежів не виконує, та станом на 30.07.2014 р. має прострочену заборгованість перед Лізингоодавцем строком понад 30 днів за Договором в сумі 170 250,12 грн. (а.с.27). До даного листа додає рахунки № 25305 від 22.04.2014 р., №26555 від 21.05.2014 р. та № 28362 від 23.06.2014 р. (а.с.28,29,30). Окрім цього, в даному листі Позивач повідомив Відповідача про те, що з 10 серпня 2014 р. договір вважається розірваним, та вимагає на протязі 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору повернути предмет лізингу Лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна 2-В.

Дане повідомлення Позивач надіслав Відповідачу з описом вкладення у цінний лист 05.08.2014 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля місця приймання до пересилання відділення зв'язку від 05.08.2014 року (а.с.26).

Таким чином, як вбачається з вищевикладеного, у позасудовому порядку досягти згоди щодо оплати лізингових платежів сторонам не вдалося, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до ТОВ " МРІЯ ЛІЗИНГ" про розірвання договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р. та зобов'язання повернути предмет лізингу (а.с.4-7).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З позовної заяви (а.с.4-7) та довідки про розмір простроченої заборгованості ТОВ «МРІЯ ЛІЗИНГ» по договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р. (а.с.25) підтверджується факт порушення Відповідачем строків сплати лізингових платежів, передбачених умовами договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р. та Графіком сплати лізингових платежів (як невід»ємного додатку №2 Договору).

У відповідності до п. п. 6.1.1. п.6.1. Договору не сплата лізингових платежів, якщо таке прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, вважається істотним порушенням умов Договору, що надає можливості лізингодавцю розірвати договір та вимагати повернення Предмета лізингу (пп «а» п. 6.2. Договору).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав, може бути пов'язаний з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення, наприклад, у зв'язку з порушенням його однією зі сторін (ст. ст. 651, 652 ЦК України). Зокрема, ця вимога може міститись у позовній заяві про розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням іншою стороною.

Матеріали справи свідчать, що Позивач скористався наданим йому згідно з умовами договору фінансового лізингу № 267-L від 13.10.2011 р. правом на його (договору) розірвання у позасудовому порядку шляхом звернення до ТзОВ "Мрія Лізинг" з письмовим повідомленням за №2394/08 від 01.08.2014 р. про розірвання з 10.08.2014 р. даного договору та вимогою повернути Предмет лізингу позивачу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) Договору, надісланою на адресу відповідача, а саме: вул. Незалежності, буд. 68 А, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.08.2014 р. (а.с.26). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що лізингодавцем дотримано вимоги п. 11.4. та п.13.4. Договору, які регулюють порядок надіслання лізингодавцем вимоги про припинення (розірвання) Договору.

Отже, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, що відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права та його використання не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі № 3-74гс11, вказано, що касаційний суд обґрунтовано відхилив посилання апеляційного суду на приписи частини першої статті 188 ГК, якою визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано та підставно задоволив вимогу позивача про розірвання договору фінансового лізингу №267-L від 13.10.2011 р., у зв'язку із систематичною несплатою лізингових платежів в розмірі та у спосіб, визначених у договорі фінансового лізингу, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимоги Позивача про витребування у Відповідача майна, то колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.3. договору фінансового лізингу, в разі дострокового розірвання (припинення) договору у зв'язку з порушенням зобов'язань "Лізингоодержувачем" за договором, "Лізингоодержувач" зобов'язаний повернути предмет лізингу "Лізингодавцю", а "Лізингодавець" зобов'язаний прийняти предмет лізингу у "Лізингоодержувача" на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 11.1. договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмету лізингу.

Згідно п. 7 ч. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" "Лізингоодержувач" зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу-повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив вимогу про повернення предмета лізингу Позивачу.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р."Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

До апеляційної скарги Відповідач приєднав квитанцію №37 від 11.12.2014 р. на суму 609,00 грн. (а.с.133), як доказ сплати судового збору (по немайновій вимозі) та просив відстрочити йому сплату судового збору в розмірі 36 540,00 грн. (по майновій вимозі) до прийняття судом рішення.

Станом на 16.02.2015 р. відповідач не виконав вимог ухвал ЛАГС від 17.01.2015 р., а саме: не надав витребуваних судом доказів сплати судового збору у встановлених п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» порядку та розмірі за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р. у справі № 921/1074/14-г/10 по майновій вимозі.

В пункті 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження, а тому належну до сплати суму судового збору необхідно стягнути з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 р. у справі № 921/1074/14-г/10 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" за вих. № 2014/12-10 від 10.12.2014 р. (вх. № ЛАГС 01-05/298/15 від 15.01.2015 р.) - без задоволення.

2. Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія - Лізинг», с. Васильківці, Гусятинського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 35855770) в дохід Державного бюджету України (банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) - 36 540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №921/1074/14-г/10 повернути господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.02.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.