Постанова

від 16.02.2015 по справі 804/2114/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 804/2114/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКононенко О. В. при секретаріДмитрієнко О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства "Будкомплект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська , в якому просить визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001882202 від 03.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект» по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» з податку на додану вартість за липень 2014 року були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» не мало достатньо ресурсів для виконання робіт є безпідставним, до того ж Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект» не зобов'язано перевіряти технічні, матеріальні потужності, фінансові ресурси контрагентів.

За результатами перевірки відповідачем в супереч вимогам чинного законодавства зроблено висновок про формальність здійснення фінансово-господарських операцій спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди та на підставі цього прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001882202 від 03.11.2014 року.

Представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити, доводи викладені в позовні заяві підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу №604 від 08.10.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект» (код за ЄДРПОУ 13452399) по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» (код за ЄДРПОУ 39017027) за період з 01.07.2014 року по 31.07. 2014 року.

За результатами перевірки 26.12.2014 року складений акт №1278/22-02/31313654, яким встановлено порушення статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В обґрунтування висновків акту перевірки перевіряючим було зазначено, що 01.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортним підприємством «Будкомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» був укладений договір № 1/07 згідно умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» бере на себе зобов'язання виконувати навантажувальні-розвантажувальні роботи, експедиційні послуги та надавати в оренду техніку і механізми в погоджені терміни і в погоджених об'ємах.

В ході проведення перевірки 08.10.2014 року головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства «Будкомплект» було вручено запит про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» стосовно фактичного місця проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, щодо фактичної наявності відповідних виробничих потужностей, технічних та транспортних засобів, матеріальних і фінансових ресурсів для виконання робіт.

У відповідь на запит Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортним підприємством «Будкомплект» були надані пояснення, що підприємство не має інформації ким з працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» та за допомогою якої техніки виконувались роботи.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 станом на 30.09.2014 року розрахунки між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортним підприємством «Будкомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» не відбувались, кредиторська заборгованість складає 657013,50 грн.

Враховуючи, що кількість працюючих на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» - 4 особи та те, що договором від 01.07.2014 № 1/07 не передбачено право Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» на залучення сторонніх організацій для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт перевіряючі прийшли до висновку, що документально не підтверджено операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, внаслідок чого перевіркою встановлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортним підприємством «Будкомплект» податкового кредиту всього на суму 109502 грн.

На підставі акту перевірки 03.11.2014 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001882202.

13.11.2014 року позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області зі скаргою в якій просив скасувати зазначене податкове повідомлення рішення.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області № 1512/10/04-36-10-08-09 від 30.12.2014 року скаргу позивача було залишено без задоволення.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження реальності виконання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» надані: податкові накладні, акти здачі приймання робіт, накладну про перевезення відсіву гранітного чи камінного залізницею та договір що підтверджує подальшу реалізацію щебеню гранітного.

Разом з тим позивачем не було надано доказів на підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд», натомість в обґрунтування цих обставин надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» в якому зазначено, що до виконання робіт залучались інші підприємства, та ця інформація є конфіденційною.

Також слід зазначити, що з пояснень позивача вбачається, що фіксація кількості робіт проводилась по перевантажувальному тоннажу гранітної продукції згідно залізничних накладних без присутності працівників позивача.

Однак суд, зазначає, що доказів направляння заявок згідно пункту 2.2.1 договору № 1/07 від 01.07.2014 року позивач не надав, також не зміг пояснити де відбувались навантажувально-розвантажувальні роботи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року зазначено, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи обсяг виконаних за договором навантажувально-розвантажувальних робіт - 25113 т., відмову надати інформацію про те, які ресурси були залученні до виконання цих робіт, та неможливість провести зустрічну звірку з Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Спецбуд» через відсутність за місцезнаходженням, суд погоджується з висновком податкового органу про не встановлення факту виконання робіт за договором № 1/07 від 01.07.2014 року.

За таких обставин суд вважає, що наявності лише первинних документів недостатньо для спростування висновків податкового органу та не може свідчити про реальність виконання договору

Натомість, наявність документів, що підтверджують реальність виконання такого обсягу робіт - розвантаження 25113 т., є визначальною підставою для встановлення реальності господарських відносин.

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого по спірним операціям та відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги..

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства "Будкомплект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортного підприємства "Будкомплект" (код ЄДРПОУ 13452399) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 2956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 55 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2015 року

Суддя О.В. Кононенко