Рішення

від 16.02.2015 по справі 910/388/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/388/15-г

За позовом Державного підприємства «Укртрансформація»

до Приватного підприємства «Арсеналпостач»

про стягнення 27 689,60 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Чуракова Н.М. - довіреність б/н від 06.01.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Укртрансформація» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Арсеналпостач» про стягнення 27 689,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати з надання послуг, згідно умов Договору про резервування нерухомого майна №3 від 01.07.2013 року, Договору про резервування нерухомого майна №УФЦ/32/12 від 27.04.2012 року та Договору про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг до договору резервування №УФЦ/32/12 від 27.04.2012 року від 31.10.2012 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 14 398,00 грн. - заборгованості за отримані послуги, 13 291,60 грн. - пені, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою від 15.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.02.2015 року.

В судове засідання 11.02.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.01.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 року між Державним підприємством «Укртрансформація» (далі по тексту - Сторона-1, позивач) та Приватним підприємством «Арсеналпостач» (далі по тексту - Сторона-2, відповідач) укладено Договір про резервування нерухомого майна №УФЦ/32/12 (далі по тексту - Договір №УФЦ/32/12).

Відповідно до п. 1.1 Договору №УФЦ/32/12, Сторона-1 надає, а Сторона-2 приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення 2-го поверху кім. №211 адміністративно-складської будівлі площею 40,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ташкентська, 60, згідно план-схеми.

Згідно з п. 2.1.1. Договору №УФЦ/32/12, Сторона-1 зобов'язана зарезервувати за Стороною-2 нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1. Договору №УФЦ/32/12, вартість послуг резервування за Договором визначається в залежності від площі приміщення, яку буде займати Сторона-2, і фіксується в протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1).

Згідно з Додатком №1 до Договору №УФЦ/32/12, розмір договірної ціни за послуги згідно Договору №УФЦ/32/12 становить 235,67 грн. на місяць.

31.10.2012 року між Державним підприємством «Укртрансформація» (далі по тексту - Сторона-1, позивач) та Приватним підприємством «Арсеналпостач» (далі по тексту - Сторона-2, відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг до договору резервування №УФЦ/32/12 від 27.04.2012 року (далі по тексту - Договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відшкодування витрат, Сторона-1- Державне підприємство «Укртрансфармація» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі» що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Ташкенська, 60 (надалі - Будівля), а також утримання прибудннкової території, а Сторона-2 бере участь у витратах Сторони-1 на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Стороною-1 за цим Договором. Сторона-2 користується приміщенням, яке складається з нежитлового приміщення, згідно договору резервування нерухомого майна № 32/12 від 27.04.2012р., загальною площею 40,4 кв.м., (надалі - Приміщення), відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору.

01.07.2013 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про резервування нерухомого майна №3 (далі по тексту - Договір №3).

Відповідно до п. 1.1 Договору №3, Сторона-1 надає, а Сторона-2 приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення 2-го поверху кім. №211 адміністративно-складської будівлі площею 40,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: 02121, м. Київ, вул. Ташкентська, буд. 60.

Згідно з п. 2.1.1. Договору №3, Сторона-1 зобов'язана зарезервувати за Стороною-2 нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1. Договору №3, вартість послуг резервування за Договором визначається в залежності від площі приміщення, яку буде займати Сторона-2, і фіксується в протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1).

Згідно з Додатком №1 до Договору №3, розмір договірної ціни за послуги згідно Договору №3 становить 2 020,00 грн., в тому числі ПДВ - 336,66 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати послуг, відповідно до умов Договору №3, Договору №УФЦ/32/12, Договору про відшкодування витрат, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 14 398,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги за відповідну плату згідно умов Договору №3, Договору №УФЦ/32/12 та Договору про відшкодування витрат, а відповідач в порушення умов вищевказаних Договорів не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість в розмір 14 398,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14 398,00 грн. - заборгованості за отримані послуги, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 3.4. Договору №3, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 13 291,60 грн.

Згідно з п. 3.4. Договору №3, розрахунки про резервуванню проводяться шляхом передоплати за кожен місяць до 5-ого числа поточного місяця, при порушенні строків оплати, Сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 2% від простроченої до сплати суми за кожний день прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Окрім того, висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011 року (справа № 25/187), а також і у постанові Верховного Суду України 11/112 від 07 листопада 2011 року (справа 5002-2/5109-2010), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно розрахунку, що проведений за період прострочення не більше шести місяців з дати настання строку платежу за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ № 315 від 09.08.2013 року (6,50%) та Постанова НБУ № 212 від 14.04.2014 року (9,50%).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять 156,84 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Арсеналпостач» (02094, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПОПУДРЕНКА, будинок 52, код ЄДРПОУ 34574509) на користь Державного підприємства «Укртрансформація» (02121, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТАШКЕНТСЬКА, будинок 60, код ЄДРПОУ 01101329) 14 398 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - заборгованості за отримані послуги, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - пені, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 34 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.02.2015 року.