Рішення

від 25.02.2015 по справі 910/28699/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015Справа №910/28699/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ Україна»

про стягнення 7 992,84 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Вишкварок М.В. - представник за довіреністю № 82 від 23.02.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 25.02.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ Україна» про стягнення 7 992,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.02.2014 між сторонами було укладено разовий договір-заявка № 176, на підставі якого позивач здійснив на замовлення відповідача перевезення вантажу на загальну суму 7 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1688 та № 1689. За доводами позивача, відповідач взятих зобов'язань за договором не виконав, не оплатив надані позивачем послуги, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 7 000,00 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 992,84 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28699/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.02.2015.

30.01.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду та заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання 04.02.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.02.2015 розгляд справи було відкладено на 25.02.15.

У судове засідання 25.02.2015 з'явився представник позивача. позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на юридичну адресу відповідача - 02139 м. Київ, вул. Едуарда Вільде, буд. 10, кв. 41.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (надалі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САВ Україна» (надалі - експедитор, відповідач) було укладено разовий договір - заявка на здійснення транспортного перевезення № 176 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу - гіпсокартону на піддонах, вагою до 22 т.50 м3, а відповідач оплатити послуги перевізнику на умовах даного договору.

Відповідно до п. 9 договору вартість послуг перевізника складає 7 000,00 грн.

Згідно з п. 10 договору оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після отримання рахунків фактур, ТТН та всіх відповідних документів.

За доводами позивача ТОВ «Стрільчук Транс» належним чином виконав зяті на себе зобов'язання за договором та здійснив доставку/перевезення вантажу до пункту призначення, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 1688 та № 1689 від 15.02.2014 р., скріплені підписами та печатками вантажовідправника та вантажоодержувача. Крім цього, позивач зазначає, що на виконання вимог п. 10 договору направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 65 від 17.02.2014 р., оригінали товарно-транспортних накладних накладними № 1688 та № 1689 від 15.02.2014 р., акт приймання-передачі робіт № 65 від 17.02.2014 та податкову накладну № 34, які були отримані відповідачем 27.02.2014 р.

Проте відповідачем в порушення умов договору так і не було оплачено послуги перевезення у зв'язку з чим утворився борг у сумі 7 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію щодо погашення боргу, яка залишена без реагування з боку відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення разового договору - заявки на здійснення транспортного перевезення № 176 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 названого кодексу).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем всупереч п. 10 договору не було здійснено у обумовлений строк (протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку) оплату у повному обсязі наданих позивачем послуг, перевезення на загальну суму 7 000,00 грн. Доказів оплати наданих послуг станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 7 000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за надані, але не оплачені послуги, є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення своєчасної оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 992,84 грн. пені з посиланням на ст. 230 ГК України та норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, сторонами не було викладено в разовому договорі-заявки про встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати за перевезення, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 992,84 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись 33, 34, ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ Україна» (02139 м. Київ, вул. Едуарда Вільде, буд. 10, кв. 41; ідентифікаційний код 38409033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрільчук Транс» (58000, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Руданського, буд. 44, кв. 1 ідентифікаційний код 37690326) заборгованість у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 06 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 992,84 грн відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.