Рішення

від 23.02.2015 по справі 907/1283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2015 Справа № 907/1283/14

Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Конвектор"

до приватного підприємства „Уж Експрес"

про стягнення 49316,01 грн., в тому числі 44256,24 грн. основного боргу та 5059,77 грн. 3% річних,

Представники:

від позивача - Рябінічева А.С., представник за довіреністю від 02.09.2014;

від відповідача - Рац О.С., директор, Лазар Й.Й., представник за довіреністю від 03.02.2015.

У судове засідання для оголошення вступної та резолютивної частини рішення згідно ст. 85 ГПК України о 16 год. 00 хв. 23.02.2015 сторони явку уповноважених представників не забезпечили.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Конвектор" заявлено позов до приватного підприємства „Уж Експрес" про стягнення 49316,01 грн., в тому числі 44256,24 грн. основного боргу та 5059,77 грн. 3% річних.

Позивач просить задоволити позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві. На вимогу суду у судовому засіданні 20.01.2015 подав належним чином завірені копії документів (видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку, рахунків-фактур), доданих до позовної заяви, докази переходу прав та обов'язків від приватного підприємства „Карніка" до товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Конвектор" (правонаступництва ), докази надіслання відповідачу заяви-вимоги Вих№425-2014/2 від 22.12.2014, а також докази знаходження сторін у даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на теперішній час (витяг з ЄДРПОУ).

Відповідач на виконання вимог суду подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого вимоги позивача вважає безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, просить відмовити в задоволенні позовних вимогу зв'язку з їх погашенням строком позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, оскільки господарські відносини між сторонами спору мали місце у період з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Позивачем в судовому засіданні 23.02.2015 подано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої позивач вважає, що подана відповідачем заява не може бути взята до уваги, оскільки у спірних правовідносинах договір поставки було укладено у спрощений спосіб, тобто за відсутності тексту договору у формі єдиного документу. У поданих позивачем видаткових накладних, рахунках на оплату не зазначено строки поставки товару, що не дає можливості без пред'явлення вимоги встановити початок перебігу строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством «Карніка» та приватним підприємством «УЖ ЕКСПРЕС» (далі - відповідач) у період з 01.07.2010 по 31.12.2010 існувала домовленість про здійснення поставки будівельних матеріалів на умовах повної попередньої оплати за товар.

Угоду на поставку продукції було досягнуто шляхом надіслання відповідачем на адресу ПП «Карніка» рахунків, в яких зазначалися найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані товарно-матеріальні цінності здійснювались в безготівковій та готівковій формах. Розрахунки в безготівковій формі проводились на підставі рахунків-фактур згідно платіжних доручень ПП «Карніка». Розрахунки в готівковій формі проводились на підставі авансованого звіту матеріально-відповідальної особи через касу підприємства згідно видаткового касового ордера №71 від 07.09.2010.

Шостого грудня 2010 року відповідач виставив ПП «Карніка» рахунок-фактуру №12/00122 на загальну суму 75915,84 грн. для попередньої оплати виконання замовлення. ПП «Карніка» відповідно до вимог ст. 642 ЦК України прийняло пропозицію укласти договір, сплативши відповідачу вказану суму, що підтверджується випискою по рахунку позивача з призначенням платежу: «Оплата за шифер згідно рахунка №12/00122 від 06.12.2010 р., в тому числі ПДВ 12652,64 грн.» (т.1, а.с. 80). У зв'язку з проведенням попередньої оплати у відповідача перед ПП «Карніка» виникло зобов'язання поставити товар, однак відповідач товар на вказану суму не поставив.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (витяг міститься в матеріалах справи - т.2, а.с.87-88), 04.02.2011 державним реєстратором було внесено запис про реєстрацію припинення юридичної особи - ПП «Карніка». Підставою припинення вказано рішення засновників юридичної особи, правонаступником юридичної особи вказано товариство з обмеженою відповідальністю „Завод „Конвектор" (30104493, 88007, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 5) - позивач у даній справі.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Діями сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) та наявними у матеріалах справи документальними доказами підтверджується, що сторони здійснювали фактичні дії, які свідчать про виконання договору, що за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Оплата товару, здійснена за виставленим рахунком є попередньою оплатою товару, тобто позивач вимоги укладеної між сторонами угоди щодо попередньої оплати товару відповідачу виконав в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з заявою (т.1, а.с. 129-130) про відмову від договору та повернення попередньої оплати, згідно якої позивач просив відповідача повернути кошти у сумі 44256,24 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дана вимога була надіслана позивачем 22 грудня 2014 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (т.2, а.с.89).

Відповідно до п.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач належних та допустимих доказів неодержання ним вимоги кредитора, поставки товару або повернення позивачу коштів у сумі 44256,24 грн. не надав, у матеріалах справи такі відсутні.

Його клопотання про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання.

Як вже зазначалося вище, така вимога була надіслана позивачем 22 грудня 2014 року.

З огляду на наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 44256,24 грн. правомірні, відповідачем не спростовані, а отже - підлягають задоволенню судом.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 5059,77 грн. 3% річних (за період з 01.01.2011 по 22.10.2014).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому суд бере до уваги дату звернення позивача з вимогою до відповідача як момент початку строку нарахування річних (перебіг якого починається з наступного робочого дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Як вже зазначалося вище, грошове зобов'язання виникло у відповідача після семиденного строку від дня пред'явлення вимоги (яка надсилалась 22 грудня 2014 року), передбаченого передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України, тоді як позивач нарахував річні за період з 01.01.2011 по 22.10.2014, тобто до пред'явлення вказаної вимоги.

З огляду на вкладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 5059,77 грн. 3% річних за період з 01.01.2011 по 22.10.2014 задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати з оплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.33, 34, 44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Уж Експрес" (Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Кінчеш, вул. Шевченка, буд. 5, код ЄДРПОУ 36908299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Завод „Конвектор" (Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 5, код ЄДРПОУ 30104493) суму 44256,24 (сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят шість грн. 24 коп.) боргу та 1639,55 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять грн. 55 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.02.2015.

Суддя Н.М. Ващиліна