Ухвала

від 25.02.2015 по справі 826/19055/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19055/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Маркетингових Технологій» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту та податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29 липня 2014 року № 0008982240 та № 0008992240. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бюро Маркетингових Технологій» (код ЄДРПОУ 30375044) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283), за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 17.07.2014 № 770/26-54-22-04/30375044 (т. 1, арк. 9-25).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства (т. 1, арк. 64):

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 39830,00 грн.;

- п. 85.1 ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 37933,33 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 17.07.2014 № 770/26-54-22-04/30375044 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014:

- № 0008982240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 47416,00 грн., за основним платежем - 37933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9483,00 грн. (т. 1, арк. 26);

- № 0008992240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 49788,00 грн., за основним платежем - 39830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9958,00 грн. (т. 1, арк. 27).

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Бюро Маркетингових Технологій» та ТОВ «Актар Груп Трейд» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 240812 від 24.08.2012 (т. 1, арк. 28-30).

Згідно умов даного договору вбачається, що виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги щодо організаційної підготовки заходу для клієнта замовника - виставки-ярмарки 25.09.2012, а саме: розробка ідеології та ідеї заходу; розробка основних змістів; розробка та написання тестів та матеріалів; розповсюдження листівок серед потенційних учасників; розміщення афіш в навчальних закладах, школах, ін. місцях; розробка дизайну афіш, листівок, дизайн каталогів, дизайн блокнотів, запрошень, дизайн абонентського обслуговування; організація прес-конференції; організація конкурсів для відвідувачів ярмарки; забезпечення участі україномовного модератора для відкриття ярмарку, ведення прес-конференції; проведення конкурсів та здійснення оголошень; підготовка та проведення соціологічного дослідження в рамках виставки; розробка та виготовлення анкет; проведення анкетування відвідувачів заходу; розробка програми соціологічного дослідження; розробка інструментарію дослідження; проведення польового етапу дослідження; звіт в електронному вигляді.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: договір про відступлення права вимоги, рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні (т. 1, арк. 31-47), звіт, (т. 1, арк. 117-257), виписки по рахунку, платіжні доручення (т. 1, арк. 290-306).

Крім того, позивач надав докази на підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності (т. 1, арк. 274-289).

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Бюро Маркетингових Технологій» належними доказами підтвердило факт надання ТОВ «Актар Груп Трейд» послуг щодо організаційної підготовки заходу для клієнта замовника - виставки-ярмарки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що як на підставу нікчемності правочину позивача з ТОВ «Актар Груп Трейд» податковий орган посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Актар Груп Трейд» (код ЄДРПОУ 38261283) з питань підтвердження відомостей про взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період діяльності з 01.08.2012 по 20.06.2013» № 139/22-90/38261283 від 20.06.2013 (т. 1, арк. 14), згідно якого стан платника « 3» - припинення зa рішенням власника (власників), а також на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 p. у справі № 761/22932/13-к, згідно якого особи, що причетні до незаконної діяльності «фіктивного» СГД визнанні винними у вчиненні злочину, передбаченому ст. 205 КК України - «Фіктивне підприємництво» (т. 1, арк. 14).

Разом з цим, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що таке підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний вище вирок суду не може бути доказом незаконності дій позивача, оскільки договір та договірні зобов'язання між ТОВ «Бюро Маркетингових Технологій» та ТОВ «Актар Груп Трейд» не були предметом розгляду в даній кримінальній справі.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.