Постанова

від 19.02.2015 по справі 2-а-7395/09/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а-7395/09/1570

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Яковлева Ю.В.,

Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Господарь» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Господарь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

13.04.2009р. приватне підприємство «Господарь» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси (далі - ДПІ) про визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки, мотивуючи це відсутністю підстав для її проведення, а також порушенням процедури ініціювання проведення виїзної позапланової перевірки, не повідомленням позивача про дату і час її проведення. Посилаючись на зазначені порушення вимог закону, що потягло за собою проведення перевірки без дослідження первинних документів, позивач вважає, що її висновки про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березень-травень 2008р. на 1 555 818 грн. є необґрунтованими, в зв'язку з чим просив скасувати відповідне податкове повідомлення ДПІ від 18.08.2008р. № 0000382350/0.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при призначенні та проведені перевірки, прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В ході проведення виїзної позапланової перевірки ПП «Господарь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за березень-травень 2008р., встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008р. на 513 579 грн., квітень 2008р. - на 401 786 грн., травень 2008р. - на 640 453 грн., а всього на суму 1 555 818 грн. За результатами проведення перевірки 18.08.2008р. складений акт № 102/23-210/31390566.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження первинними документами факту оплати нарахованого ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), який в подальшому включений до сум бюджетного відшкодування, та за відсутністю реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за попередній податковий період, у якому фактично сплачена сума ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та за податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

18.08.2008р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000382350/0 про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування за березень-травень 2008р. на 1 555 818 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій ДПІ при проведенні позапланової виїзної перевірки, оскільки позивачем не доведена реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок та строки проведення податковим органом позапланових виїзних перевірок на час виникнення спірних правовідносин встановлені Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, Указом Президента України від 23.07.1998р. № 817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», а також Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005р. № 350.

Відповідно до ч.1 ст.11-2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2008р. в.о. начальника ДПІ Слепцьом В.П. прийнятий наказ № 648 про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Господарь» з питання правомірності заявленого відшкодування ПДВ за березень-травень 2008р. з 15.08.2008р. по 29.08.2008р. Підстави для проведення перевірки визначені п.1,9 ч.6 ст.11-1 Закону № 509-ХІІ, а саме в зв'язку із виявленням фактів, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, та ненаданням платником податків пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, а також в зв'язку з тим, що платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (т.2 а.с.40).

На підтвердження правомірності призначення позапланової перевірки, відповідачем надані до суду листи-повідомлення від 22.04.2008р., 10.06.2008р., 25.06.2008р. про витребування від ПП «Господарь» завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) та копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних (т.3 а.с.22-25).

Вказані запити отримані особисто директором підприємства Комарницькою, проте відповідь на запити не надана.

Враховуючи наведені обставини, а також перевищення позивачем у березні-травні 2008р. 100 000 грн. від'ємного значення з ПДВ, судова колегія погоджується з позицією податкового органу про наявність підстав для проведення 18.08.2008р. позапланової виїзної перевірки ПП «Господарь».

Разом з тим, судова колегія вважає, що податковим органом організація проведення позапланової виїзної перевірки здійснена з порушенням вимог закону.

Так, 05.08.2008р. працівниками ДПІ складений акт № 15/23-215, яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м.Одеса, вул.Ак.Філатова, 32 (т.3 а.с.28).

Зазначені обставини стали підставою для складання заступником начальника ДПІ 11.08.20008р. службової записки на ім'я начальника ДПІ для використання оперативного підрозділу податкової міліції для встановлення місцезнаходження ПП «Господарь».

Судова колегія вважає, що вказані документи складені працівниками ДПІ поза межами повноважень, оскільки підстави для їх складання відсутні, враховуючи, що перевірка призначена лише з 15.08.2008р.

На підтвердження виконання податковим органом вимог закону щодо вручення позивачу відомостей щодо проведення перевірки, ДПІ зазначає, що 15.08.2008р. посадовими особами ДПІ складений акт № 10/23 про неможливість вручення керівнику ПП «Господарь» направлення на проведення виїзної позапланової перевірки, в зв'язку із незнаходженням останнього за юридичною адресою: м.Одеса, вул.Ак.Філатова, 32 (т.3 а.с.30).

Зазначені дії, на думку судової колегії, не в повній мірі відповідають вимогам закону щодо вручення представнику ПП «Господарь» під розписку направлення на проведення перевірки та наказ про її призначення.

Так, актом про неможливість вручення направлення від 15.08.2008р. встановлено, що ДПІ намагалась вручити керівнику ПП «Господарь» лише направлення на проведення перевірки. Будь-яких документів, які б підтверджували обставини вручення або неможливості вручення позивачу наказу про призначення перевірки № 648 від 15.08.2008р., відповідачем не надано.

Встановивши 05.08.2008р. відсутність позивача за юридичною адресою, ДПІ не скористалась правом направлення позивачу документів про проведення перевірки поштою з повідомленням про вручення.

Проте, з наданих позивачем додаткових документів суду апеляційної інстанції вбачається, що позивач постійно здійснював листування поштою за адресою Одеса, вул.Ак.Філатова,32, в т.ч. у серпні 2008р., зокрема від податкового органу.

Недотримання податковим органом вимог ст.11-1 Закону № 509-ХІІ позбавляє його права до проведення позапланової виїзної перевірки, навіть за наявності для цього законних підстав.

Судова колегія, оцінюючи доводи податкового органу про відсутність підприємства за місцем реєстрації, як недоведені, враховує, що ДПІ протягом 2008-2009 рр. проводила численні перевірки ПП «Господарь» щодо правомірності нарахування сум ПДВ, як до 18.08.2008р., так і після цієї дати.

Так, 05.06.2008р. ДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Господарь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008р. за адресою платника податку Одеса, вул.Ак.Філатова,32, за результатами якої складена довідка № 63/23-210/31390566 (т.1 а.с.11-22).

18.08.2008р. та 19.08.2008р. ДПІ проведені невиїзні перевірки з питань достовірності нарахування з ПДВ відповідно за грудень 2007р. та за лютий 2008р., за результатами яких складені акти № 104/23-210/31390566, № 109/23-210/31390566 № 103/23-210/31390566. При цьому, податковий орган, здійснюючи перевірку в той же день та на наступний день після складання акту перевірки від 18.08.2008р., який є предметом дослідження по даній справі, жодним чином не зазначає про відсутність ПП «Господарь» за юридичною адресою (т.4 а.с.176-178, 197-199,220-223).

Наступна виїзна перевірка за участю ПП «Господарь» після складання акту про відсутність його за місцем реєстрації відбулась 12.01.2009р. (т.2 а.с.293-301).

На спростування доводів податкового органу про незнаходження підприємства за юридичною адресою позивачем надані договір оренди нежитлового приміщення, площею 10 кв.м. у будинку 32 по вул.Ак.Філатова в м.Одесі, укладеного ПП «Господарь» з ФОП ОСОБА_3 27.06.2006р., з додатковими угодами до нього, актами прийому-передачі приміщення, квітанціями про оплату, відповідно до яких позивач орендував зазначене приміщення в період з 27.06.2006р. по 15.06.2009р. (т.5 а.с.12-33).

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 15.08.2008р. місце реєстрації позивача визначено як вул.Ак.Філатова, 32 в м.Одесі (т.5 а.с.174-175).

Порушення процедури проведення позапланової виїзної перевірки призвело до необґрунтованих висновків податкового органу про непідтвердження відповідними первинними документами правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Правове становище, умови, підстави та порядок реалізації права на визначення сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, на час виникнення спірних правовідносин регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168/97 визначає, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених норм дає підстав для висновку, що право на бюджетне відшкодування ПДВ визначається лише сумами податку, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду) та підтвердженими податковими накладними.

В податковій декларації з ПДВ за березень 2008р. позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету 513 579 грн. (р.25.1)

Згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) вказана грошова сума є частиною залишку від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах (т.1 а.с.39-40,43).

В податковій декларації за квітень 2008р. у р.25.1 зазначена сума 401 786 грн., яка згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування сплачена у попередніх податкових періодах (т.1 а.с.46-47,49).

В податковій декларації з ПДВ за травень 2008р. у р.25.1 зазначена сума 640 453 грн., яка згідно розрахунку сум бюджетного відшкодування сплачена у попередніх податкових періодах (т.1 а.с.54-55,57).

Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивач сформував податковий кредит у лютому - травні 2008р. за рахунок господарських операцій з ТОВ «Трексім», Камелот-Сервіс ТОВ МТД, ТОВ МНДВО «Прогрес», ПП «Майстред-500», ПВКП «Юніон», Одеською регіональною ТПП, ТОВ «Сайрус», ТОВ «Каалбай Логистик», ФОП ОСОБА_4 (т.2 а.с.8-14).

Суми податку на додану вартість та факт їх оплати по зазначеним господарським операціям підтверджується копіями податкових накладних та платіжними дорученнями (т.1 а.с.65-133, 134-219).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про підтвердження позивачем права на бюджетне відшкодування у березні-травні 2008р. у розмірах, визначених податковою звітністю, в зв'язку з чим податкове повідомлення рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню.

Акт перевірки не містить аналізу діяльності ПП «Господарь» та перевірки правильності визначення податкового кредиту, в т.ч. оцінки реальності вчинених господарських операцій, оскільки єдиним доводом для висновку про наявність порушень з боку позивача при нарахуванні сум ПДВ, є лише посилання на ненадання платником ПДВ до перевірки копій первинних документів, що підтверджуються факт оплати та копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Тому, на думку судової колегії, висновки суду першої інстанції про не підтвердження реальності операцій позивача з контрагентами постачальниками за відсутністю ТТН, недоведеність використання отриманих товару (послуг) в межах господарської діяльності є неспроможними, оскільки не є предметом доказування.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позов задовольняє.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що в разі ухвалення рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, їй присуджуються всі здійснені та документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі апеляційної скарги понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2 436 грн., які і підлягають відшкодуванню з Держбюджету України (т.4 а.с.9).

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Господарь» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позову приватного підприємства «Господарь» в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси по проведенню позапланової виїзної перевірки.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2008р. № 0000382350/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Господарь» (Код ЄДРПОУ 31390566) судові витрати у розмірі 2436 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.В.Яковлев

Суддя: К.В.Кравченко