Ухвала

від 26.02.2015 по справі 823/3501/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3501/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олени Степанівни на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Парус» до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олени Степанівни, Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року Обслуговуючий кооператив «Парус» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олени Степанівни, Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що не зважаючи на отримання повного пакету документів щодо права власності на земельну ділянку, відповідач відмовив у присвоєнні їй кадастрового номера без наявності правових для того підстав. У судових засіданнях представники позивача повідомили суд, що на земельній ділянці знаходиться недобудоване приміщення, зведене невідомими особами до часу отримання позивачем права власності на земельну ділянку, що передане в управління позивача рішенням Смілянської районної ради Черкаської області. Однак правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності) на нього) не оформлені.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року задоволено позов частково. Скасовано рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олени Степанівни від 21.08.2014 року № РВ-7100039962014 щодо відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про формування земельної ділянки, площею 17,9962 га, під розміщення житлово-будівельного кооперативу садибної забудови на вул. 60-річчя СРСР в м. Сміла Черкаської області та присвоєння їй кадастрового номера. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олену Степанівну повторно розглянути заяву обслуговуючого кооперативу «Парус» від 06.08.2014 про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 17,9962 га на вул.60-річчя СРСР в м. Сміла Черкаської області, та прийняти рішення в порядку, межах і строки відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державний кадастровий реєстратор Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олена Степанівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

06.08.2014 року позивач звернувся в Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 17,9962 га, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул.60-річчя СРСР. Заяву та пакет документів до неї (документація із землеустрою, електронний документ, копія документа про присвоєння податкового номеру та копія документа, що посвідчує особу) прийняті до розгляду державним кадастровим реєстратором Радченко О.С.

21.08.2014 року вищевказана посадова особа прийняла рішення № РВ-7100039962014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (далі - оскаржуване рішення). З нього вбачається, що його підставою стала невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: відсутні копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, а також подання заявником документів не у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню в частині скасування спірного рішення відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що причиною прийняття оскаржуваного рішення стало неподання позивачем правовстановлюючого документа на нерухоме майно (приміщення), що в матеріалах Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області значиться розташованим на цій земельній ділянці, і щодо якого не встановлено володільця або власника.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що вказану споруду зведено невідомими особами до часу оформлення права власності на землю позивачем і право власності на нього не оформлене на жодну особу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Воно набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Із аналізу ст. 181 Цивільного кодексу України вбачається, що земельна ділянка та об'єкти, розташовані на ній, є самостійними окремими об'єктами цивільних прав.

Положення діючого законодавства розмежовують поняття «земля» - як біоресурс та «земельна ділянка» - як об'єкт цивільних прав.

Так, земля згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону земель» це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею.

Статтею 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на неї поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, ні поняття «земля», ні «земельна ділянка» не включають приміщення чи інші об'єкти, що не є природними елементами.

Питання формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав висвітлене у ст.791 ЗК України. Воно передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельної ділянки відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення Державного земельного кадастру врегульоване відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Згідно з пунктами 10-11 Порядку № 1051 відомостями Державного земельного кадастру є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення. Вони поділяються на відомості про: геодезичну та картографічну основу Державного земельного кадастру; кадастрове зонування земель у межах території України; об'єкти Державного земельного кадастру.

Об'єктами Державного земельного кадастру відповідно до ст. 10 вказаного вище Закону є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Отже об'єкти самочинного будівництва не є об'єктами Державного земельного кадастру.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо необхідності оформлення права власності на об'єкт будівництва, розташованого за земельній ділянці, до часу державної реєстрації земельної ділянки спростовуються також наступними нормами.

По-перше, відповідно ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно з ч. 5 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

По-друге, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 Закону).

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Відповідно до п.30 Порядку № 1051 він складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД,- де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Отже наявність, зміна тощо об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, не впливає на зміну складових її кадастрового номеру.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору визначений ч. 4 ст. 24 Закону, а саме: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Аналогічний перелік встановлений пунктом 110 Порядку № 1051. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів відповідачів щодо необхідності оформлення та надання правовстановлюючих документів на приміщення, розташоване на земельній ділянці, для присвоєння їй кадастрового номера. Тому позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що не підлягає задоволенню позовну вимогу визнати протиправними дії кадастрового реєстратора Радченко О.С. щодо відмови у державній реєстрації вказаної позивачем земельної ділянки у зв'язку з таким.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

Частина 4 ст. 9 Закону визначає повноваження державного кадастрового реєстратора. Це: реєстрація заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, перевірка відповідності поданих документів вимогам законодавства, формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання таких книг, внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання відмови у їх внесенні, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснення виправлень помилок у Державному земельному кадастрі; передача органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомостей про земельні ділянки.

Статтею 24 Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Водночас пунктом 1 наказу від 21 січня 2013 року № 16 «Про регулювання питань щодо державних кадастрових реєстраторів» Державне агентство земельних ресурсів України зобов'язало начальників Головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві та м. Севастополі, начальникам територіальних органів Держземагентства нижчого рівня в регіонах визначити осіб, які здійснюватимуть повноваження державних кадастрових реєстраторів та відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним законодавством, шляхом видання відповідного наказу.

Згідно з абзацами 2-4 пункту 5 Порядку № 1051 Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Він має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у його діяльність, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пункт 8 вказаного Порядку визначає перелік повноважень державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства у районах, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення, зокрема:

внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг;

присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

здійснення реєстрації: заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру; повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру;

проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

узагальнення відомостей про землі в межах району, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) чи обласного значення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;

виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

оприлюднення за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держземагентства: відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту; дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що Радченко О.С. працює в Управлінні Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області згідно з наказом від 01.02.2013 року № 4-к на посаді головного спеціаліста відділу державного земельного кадастру.

Наказом вказаного Управління від 01.02.2013 року № 3/1-о на неї покладено обов'язки здійснення функцій державного кадастрового реєстратора. Тож вона уповноважена вчиняти дії, приймати рішення в межах своїх повноважень.

Оскільки позивачем не доведено, що вказана посадова особа вийшла за межі своїх повноважень, приймаючи відповідне рішення, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в цій частині.

Щодо позовної вимоги зобов'язати кадастрового реєстратора Радченко О.С. вчинити певні дії колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, адміністративний суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його прийняти конкретний вид рішення.

Тому суд позбавлений повноважень зобов'язувати державний орган приймати конкретні рішення.

Згідно з ч. 6 ст. 9 вказаного вище Закону державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких.

Оскільки на час судового розгляду справи Радченко С.О. продовжує виконувати повноваження державного кадастрового реєстратора, враховуючи встановлені вище обставини справи, для повного захисту прав позивача колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України зобов'язати її повторно розглянути заяву обслуговуючого кооперативу "Парус" від 06.08.2014 року про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 17,9962 га на вул. 60-річчя СРСР в м. Сміла Черкаської області та прийняти рішення в порядку, межах і строки відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає задоволенню частково в частині скасування спірного рішення відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області Радченко Олени Степанівни - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.