Рішення

від 17.02.2015 по справі 908/6248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/153/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 Справа № 908/6248/14

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Метресурс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м.Запоріжжя,

про стягнення 80296,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Сова С.М., довіреність б/н від 01.12.2014 р.;

від відповідача - Кріпак Д.В., довіреність № 1/05-к від 30.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство "Метресурс" з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" за договором підряду від 19.06.2013р. №GI003533 пені в сумі 39048,83 грн., 3% річних у сумі 9011,38 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 19524,66 грн., нарахованих за порушення строків розрахунків за період з 24.12.2013р. по 02.03.2014р., а також інфляційних втрат за січень-лютий 2014 року в сумі 12711,71 грн., всього 80296,58 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 14, 15, 526, 536, 546, 549, 552, 625, 83, 853, 854 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/153/14 та призначено розгляд справи на 17.02.2015 р.

В судовому засіданні 17.02.2015р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні просили зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 95% і розстрочити виконання рішення протягом 5 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства. У стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 19524,66грн. просили відмовити, посилаючись на безпідставність їх нарахування позивачем.

В судовому засіданні 17.02.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

19.06.2013 р. Приватним підприємством "Метресурс" (підрядник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (замовник, відповідач) укладено договір підряду №GI003533, за яким підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 цього договору предметом даного договору є капітальний ремонт ділянки залізничного шляху від стрілочного переводу № 6 роз'їзду Сортувального до залізничного переїзду по вул. Рельєфній загальною довжиною 650м (інвентарний №314), із заміною рейкошпальної решітки 650м на залізобетонних шпалах з рейками типу Р50 и Р65 з наступною передачею результатів роботи замовнику.

У п. 6.1 договору визначено, що ціна виконуваної роботи складає 1986204,00 грн., в тому числі ПДВ 397240,80 грн.

У пунктах 6.3, 6.3.1, 6.3.2 договору сторони погодили, що замовник оплачує виконувану роботу в наступному порядку: передоплата в розмірі 20% від ціни виконуваної роботи в сумі 397240,80 грн., в тому числі ПДВ 73118,11 грн., здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання даного договору. Решта суми оплачується після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів на підставі виставленого підрядником рахунку.

Згідно з п. 3.5 договору підрядник зобов'язався виконати роботу у строк 45 календарних днів після внесення попередньої оплати замовником.

Відповідно до 4.1 договору замовник приймає виконану підрядником роботу за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

У п. 8.1 договору сторони погоди, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань підрядника, передбачених даним договором, - до спливу строку дії гарантії.

На виконання умов договору відповідач оплатив передоплату за підрядні роботи в сумі 397240,80 грн. платіжним дорученням № 9667 від 13.09.2013 р.

Позивач, у свою чергу, виконав обумовлені договором роботи з капітального ремонту ділянки залізничного шляху від стрілочного переводу № 6 роз'їзду Сортувального до залізничного переїзду по вул. Рельєфній із заміною рейкошпальної решітки 650м (Р50 та Р65) на загальну суму 1986204,00 грн., що підтверджується актом форми КБ-2в № 2 від 18.12.2013 р. та довідкою форми КБ-3 від 18.12.2013 р. (за грудень) на суму 1986204,00 грн.

Актом № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторони засвідчили, що виконавцем були проведені роботи за договором №GI003533 від 19.06.2013 р. з капітального ремонту ділянки залізничного шляху від стрілочного переводу № 6 роз'їзду Сортувального до залізничного переїзду по вул. Рельєфній із заміною рейкошпальної решітки 650м (Р50 та Р65) по рахунках № 0625/2 від 25.06.2013 р. та № 1129/1 від 29.11.2013 р. на загальну суму 1986204,00 грн.

Рахунок № 1129/1 від 29.11.2013 р. виписаний на суму 1588963,20 грн. на оплату робіт з капітального ремонту ділянки залізничного шляху від стрілочного переводу № 6 роз'їзду Сортувального до залізничного переїзду по вул. Рельєфній із заміною рейкошпальної решітки 650м (Р50 та Р65).

В порушення умов п. 6.3.2 договору рахунок не був оплачений відповідачем протягом 5 (п'яти) робочих днів.

03.03.2014 р. сторони уклали угоду №GI003759 про оплату простроченої заборгованості за договором підряду, за умовами якої відповідач зобов'язався оплатити позивачу прострочену заборгованість в сумі 1588963,20 грн. згідно погодженого сторонами графіку, сплачуючи по 200000,00 грн. 07.03.2014 р., 14.03.2014 р., 21.03.2014 р., 28.03.2014р., 04.04.2014 р., 11.04.2014р., 18.04.2014 р. та 188963,20 грн. - 24.04.2014 р.

Відповідач повністю оплатив заборгованість в сумі 1588963,20 грн. з дотриманням встановленого графіку, сплачуючи по 200000,00 грн. 05.03.2014р., 12.03.2014 р., 19.03.2014 р., 25.03.2014 р., 02.04.2014 р., 09.04.2014 р., 16.04.2014 р. та 188963,20 грн. - 23.04.2014 р., що підтверджується довідкою Відділення № 451 АТ «Укрсиббанк» від 16.02.2015 р. № 58-4-451/143.

За порушення умов п. 6.3.2 договору щодо своєчасного розрахунку за виконані підрядні роботи за період з 24.12.2013 р. по 02.03.2014 р. позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 39048,83 грн., 3% річних в сумі 9011,38 грн. та інфляційні втрати за січень-лютий 2014 року в сумі 12711,71 грн., які просить стягнути в даному позові.

Правовідносини сторін врегульовані договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач оплатив виконані позивачем підрядні роботи з порушенням встановленого пунктом 6.3.2 договору строку, внаслідок чого у зазначений позивачем спірний період з 24.12.2013 р. по 02.03.2014 р. існувала прострочена заборгованість за виконані роботи в сумі 1588963,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили у пунктах 7.1.1, 7.1.2 договору, що за прострочення виконання грошового зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні проценти в розмірі 3% річних від неоплаченої суми. Проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання за даним договором не нараховуються у випадку прострочення оплати авансового платежу.

Суд перевірив розрахунок 3% річних позивача і встановив, що за період з 24.12.2013 р. по 02.03.2014 р. позивачем обґрунтовано нараховано на суму боргу 1588963,20 грн. 3% річних в сумі 9011,38 грн., оскільки заборгованість за виконані роботи в цей період не була погашена.

Також позивачем обґрунтовано нараховано на суму боргу 1588963,20 грн. інфляційні втрати за січень-лютий 2014 року (середній індекс інфляції 1,008) в сумі 12711,71 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9011,38 грн. та інфляційних втрат у сумі 12711,71 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 19524,66 грн. суд зазначає наступне.

Правовими підставами для нарахування даних процентів позивач визначає ст. 536, ч.1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що норма ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України не визначає розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а регулює порядок обчислення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, тому вона не може бути застосована як підстава для нарахування процентів за користування коштами.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором між сторонами не передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Законом або іншим актом цивільного законодавства нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення замовником строків розрахунку за підрядні роботи також не встановлено.

Посилання позивача на ч. 1 ст. 1048 та ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України в даному випадку є необґрунтованим, оскільки вказані норми не регулюють спірні правовідносини сторін. Зокрема, статтею 1048 Цивільного кодексу України врегульовано питання нарахування процентів за договором позики, а стаття 1214 Цивільного кодексу України регулює відносини, що випливають з безпідставно набуття майна, у той час як відповідач має грошові зобов'язання перед позивачем на підставі договору підряду.

Таким чином, нормами законодавства, на які посилається позивач, не передбачено ні підстав нарахування, ні розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у спірних правовідносинах, тому у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 19524,66 грн. суд відмовляє.

Також за порушення строків розрахунків за період з 24.12.2013 р. по 02.03.2014 р. позивачем нарахована на суму боргу 1588963,20 грн. пеня в сумі 39048,83 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3.1.1 - 7.3.1.3 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язань за даним договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором обмежується розміром та в порядку, передбаченому законами. Пеня за порушення грошового зобов'язання за даним договором не нараховується у випадку прострочення оплати авансового платежу.

Судом перевірений розрахунок пені позивача. Вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 39048,83 грн. визнані обґрунтованими.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 95%, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як слідує з фінансового звіту відповідача за 1-й квартал 2014 року, у спірному періоді за результатами фінансово-господарської діяльності підприємство відповідача мало збиток в розмірі 876732 тис. грн., який збільшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року (2217 тис. грн.). У той же час, прибуток за 1 квартал 2014 року склав лише 29436 тис. грн. і зменшився порівняно з попереднім аналогічним періодом року з 63374 тис. грн. Тобто неможливість оплати відповідачем спірної заборгованості була викликана скрутним фінансовим станом. У той же час, відповідач сплатив усю суму заборгованості згідно погодженого сторонами графіку.

При цьому суд враховує, що на момент розгляду даної справи пройшло майже 10 місяців після повної сплати заборгованості. Період прострочення, за який нараховано пеню, є незначним (з грудня 2013 року по лютий 2014 року), а доказів того, що прострочення виконання зобов'язання завдало збитків позивачу суду позивачем не надано. Крім того, за цей період прострочення позивач нарахував компенсаційні нарахування (3% річних та інфляційні втрати), які пред'явлені в даному позові.

Також суд зауважує, що з боку позивача також мало місце прострочення виконання зобов'язання перед відповідачем в частині строків виконання робіт. А саме: відповідно до п. 3.5 договору підрядник зобов'язався виконати роботу у строк 45 календарних днів після виконання замовником передоплати. Як встановлено судом, передоплата в передбаченому договором розмірі 397240,80 грн. була сплачена відповідачем 23.09.2013 р. Однак роботи виконані позивачем лише 18.12.2013р., тобто з порушенням встановленого строку на 42 календарні дні.

За 9 місяців 2014 року згідно звіту про фінансові результати збиток відповідача за результатами фінансово-господарської діяльності збільшився і склав 1447207 тис. грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру стягуваної з відповідача пені до суми 11000,00 грн., яку суд вважає обґрунтованою з огляду на встановлені обставини справи.

Також відповідачем заявлено клопотання про розстрочити виконання рішення на 5 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми, що підлягає стягненню з відповідача, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що відповідач є працюючим підприємством і має певні грошові надходження від здійснення господарської діяльності. Документів на підтвердження руху коштів та оборотів по рахунках відповідачем не надано. Однак зі звіту про фінансові результати за 9 місяців 2014 року вбачається, що відповідач має валовий прибуток в розмірі 351144 тис. грн., прибуток від операційної діяльності в розмірі 172294 тис. грн., інші фінансові доходи в розмірі 5107 тис. грн.

За результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про стягнення з відповідача загальної суми 32723,09 грн. З урахуванням терміну відстрочки, яку просить надати відповідач (5 місяців), щомісячна сума до сплати в такому випадку складатиме 6544,62 грн. Суд вважає, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами обґрунтованість надання розстрочки саме на такий термін та неможливість сплати відповідачем всієї стягуваної суми 32723,09 грн. одночасно.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суд відмовляє.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (вул. Дніпропетровське шосе, 3, м. Запоріжжя, 69600, ідентифікаційний код 00213428) на користь Приватного підприємства "Метресурс" (вул. Л.Бородіча, 12А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000, ідентифікаційний код 30363683) пеню в сумі 11000,00 грн. (одинадцять тисяч грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 9011,38 грн. (дев'ять тисяч одинадцять грн. 38 коп.), інфляційні втрати в сумі 12711,71 грн. (дванадцять тисяч сімсот одинадцять грн. 71 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1382,75 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дві грн. 75 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 25.02.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.