Рішення

від 10.02.2015 по справі 908/5178/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/137/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 Справа № 908/5178/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/5178/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс", м. Запоріжжя

про стягнення 30680,02 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Гордон Л.Л., довіреність від 20.12.14 р.

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" про стягнення заборгованості в сумі 26400,00 грн., пені в сумі 2187,23 грн., трьох процентів річних в сумі 260,39 грн. та інфляційних в сумі 1823,40 грн., за Договором поставки № 395 від 25.11.13 р.

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте на адресу суду надіслав клопотання про розгулу справи без участі його представника.

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлекс", надало суду, в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечує у зв'язку із наступним, зокрема:

- відповідно до специфікації № 1 до укладеного договору сторони дійшли згоди поставку зазначених в ній товарів, визначили їх кількість, вартість та термін поставки у період з 20.01.2014 року по 20.04.2014 року;

- пунктом 6 специфікації сторони погодили, що вона вступає в силу з моменту підписання її сторонами і діє до 30.04.2014 року;

- рахунок фактура № ЭЛ 0000756 від 07.07.2014 року та довіреність № 27 від 07.07.2014 року на містять посилання на Договір № 375;

- відповідач оплачує отриманий товар частково, що підтверджується виписками з банку порахунку за 07.10.2014 року, 10.10.2014 року, 22.10.2014 року, 26 .11.2014 року, з яких слідує, що в призначенні платежу є посилання лише на рахунок-фактуру № ЭЛ 0000756 від 07.07.2014 року;

- факт поставки товару, вказаного у рахунку № ЭЛ 0000756 від 07.07.2014 року та накладній від 08.07.2014 року саме на підставі договору 385 не доведено;

- окрім специфікації № 1, інших специфікацій не підписано, тобто сторонами не досягнуто згоди щодо предмету договору;

- не доведено наявність заборгованості у відповідача саме за цим договором;

- відсутня вимога позивача за щодо оплати товару, отриманого на підставі рахунку фактури № ЭЛ 0000756.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 25.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти», далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімдекс», далі Покупець, був укладений Договір поставки № 395, далі Договір.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сировину та матеріали, далі Товари, відповідно до умов Договору. Асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб Покупця в товарах та можливостей Постачальника і вказуються у Специфікаціях до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Ціни на Товари встановлюються в українській гривні на умовах, вказаних специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною його частиною (п. 3.1.). За поставлені товари Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 30 календарних днів з дати поставки Товарів на суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар (якщо інші умови не передбачені в Специфікаціях до даного договору, які є йог невід'ємною частиною) Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2.).

Умовами п. 4.1. Договору сторони погодили, що поставка Товарів згідно даного Договору проводиться на умовах, вказаних в специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Приймання Товару Покупцем здійснюється на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою та змістом, встановленим законодавством України.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що зобов'язання постачальника по поставці Товару виникають на підставі погодженого із Постачальником замовлення покупця та повинно відповідати умовам даного Договору. Покупець передає постачальнику замовлення по факсу, електронній пошті або поштою. Сторони домовилися, що після передачі Товару згідно замовлення (п. 4.6.) таке замовлення є виконаним в частині переданого/поставленого Товару і не потребує зберігання.

Відповідно до п. 4.3. Договору датою поставки товару є дата товарної (товарно-транспортно, видаткової накладної):

- в разі, якщо дата передачі Товару, яка може бути зазначена уповноваженим представником Покупця на товарній (товарно-транспортно, видаткової накладної) накладній, не пізніша дати такої накладної більше ніж на 3 дні;

- в разі, якщо на товарній (товарно-транспортно, видаткової накладної) накладній уповноваженим представником Покупця не зазначена дата передачі Товару.

Як зазначено у п. 8 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, було укладено Специфікацію до Договору, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди про поставку скломату емульсійного GSM 450/2600 у кількості 3000 кг., скломату емульсійного GSM 600/2600 у кількості 5000 кг., на загальну суму 148000, 00 грн. Пунктом 3 Специфікації визначено, що Постачальник зобов'язується прийняти поставлений згідно цієї специфікації Товар в період з 20.01.2014 року по 20.04.2014 року. Дана специфікація вступає в силу з моменту підписання її сторонами і діє до 30.04.2014 року (п. 6).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, він поставив відповідачу Товар відповідно до видаткової накладної від 08.07.2014 року № ЭЛ-0000717. При цьому зазначає, що разом із Товаром відповідачу був переданий рахунок-фактура № ЭЛ-0000756 від 07.07.2014 року. Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності № 27 від 07.07.2014 року, про що свідчить її підпис на видатковій накладній.

Проте, докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата поставленої продукції на загальну суму 6000, 00 грн. вже після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями № 130 від 26.11.2014 року та № 38 від 10.02.2015 року.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем частково перераховано грошові кошти за прийнятий Товар, провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" в сатсині стягнення з останнього боргу в сумі 6000, 00 грн. слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Однак, відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, а тому за ним рахується борг в сумі 20400, 00 грн., який позивач намагається стягнути в примусовому порядку.

Оскілки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 2187, 23 грн. на підставі п. 5.3. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за прострочення оплати поставлених Товарів, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від несплаченої в строк суми за - за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 08.08.2014 року по 20.11.2014 року в сумі 260, 39 грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Так, відповідно до п. 6 укладеної між сторонами Специфікації до Договору, вона вступає в силу з моменту підписання її сторонами і діє до 30.04.2014 року.

Однак, докази по справі свідчать, що відповідно до видаткової накладної № ЭЛ-0000717 від 08.07.2014 року позивач поставив відповідачу скломат емульсійний GSM 450/2600 у кількості 900 кг., скломат емульсійний GSM 600/2600 у кількості 900 кг., на загальну суму 45360, 00 грн. Відтак, оскільки положення вказаної специфікації на час розгляду справи не діють у зв'язку із закінченням строку її дії, з урахуванням п. 4.3. Договору, суд дійшов висновку, що поставка Товару за видатковою накладною № ЭЛ-0000717 від 08.07.2014 року відбулася в рамках Договору № 395 від 25.11.2013 року. При цьому, факт отримання підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на вказаній накладній, а докази повернення Товару в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Разом з тим, положеннями ст. 266 ГК України визначено, що предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Посилання відповідача на те, що Товар, поставлений за вказаною накладною не на виконання умов укладеного Договору № 395 від 25.11.2013 року, є безпідставні, оскільки у вказаній накладній міститься посилання на спірний договір. Разом з тим, твердження відповідача про те, що рахунок фактура № ЭЛ 0000756 від 07.07.2014 року та довіреність № 27 від 07.07.2014 року на містять посилання на Договір № 375 від 25.11.2013 року приймаються судом до уваги з огляду на положення п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджених постановою НБУ України № 22 від 21.01.2004 року, а також п. п. 4.5. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (в редакції чинній на момент видачі довіреності № 27 від 07.07.2014 року).

Разом з тим, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не належить до типових форм, що затверджується Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставляються (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому -передачі виконаних робіт (послуг).

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору, зокрема в п. 3.2. Договору, зокрема, за поставлені товари Покупець зобов'язаний сплатити постачальнику протягом 30 календарних днів з дати поставки Товарів на суму, що вказана в накладній, по якій поставляється товар (якщо інші умови не передбачені в Специфікаціях до даного договору, які є йог невід'ємною частиною). Оскільки відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача видаткова накладна видатковою накладною № ЭЛ-0000717 від 08.07.2014 року, його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

При цьому, відповідно до п. 2.6 Пленуму Пленуму Вищого господарського суду України № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року (із подальшими змінами та доповненнями) визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення у повному обсязі оплати за поставлений товар, а наявність заборгованості в розмірі 20400, 00 грн. підтверджується матеріалами справи. Відповідача доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" щодо стягнення з останнього боргу, підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 20400, 00 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 08.08.2014 року по 20.11.2014 року, відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2187, 23 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем поставленого товару, а наданий позивачем розрахунок процентів річних за загальний період з 08.08.2014 року по 20.11.2014 року відповідає приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 260, 39 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Так позивач нараховує інфляційні за період прострочення серпень, вересень, жовтень 2014 року. Однак, при розрахунку інфляційних, позивачем не враховано часткові оплати з боку відповідача за серпень 2014 року та жовтень 2014 року період прострочення є меншим за місяць, в т. ч. внаслідок часткових оплат. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме в сум 939, 60 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" про стягнення боргу в сумі 6000, 00 грн. - припинити.

2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс", 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 11, код ЄДРПОУ 24514086, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти", 04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5, код ЄДРПОУ 34763972, борг в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню в сумі 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 23 коп., три проценти річних в сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 39 коп., інфляційні в сумі 939 (дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 83 коп., видавши наказ.

4.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлекс" інфляційних в сумі 892, 80 грн.

Повне рішення складено - 16.02.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.